Поняття кримінального процесуального доказування та його значення. Збирання, перевірка і оцінка доказів.

Процесуальне доказування – це формування, перевірка, оцінка доказів, їх процесуальних джерел, обґрунтування висновків з метою встановлення об’єктивної істини і прийняття на її основі правильного, обґрунтованого і справедливого рішення. Елементами доказування є збирання, перевірка та оцінка доказів, їх джерел, формування певної тези та наведення аргументів для його обґрунтування. Отже, доказування в кримінальному процесі полягає у збиранні доказів, їх закріпленні, перевірці, відповідній оцінці та отримання обґрунтованих висновків по кримінальному провадженню. Це діяльність розумова, що протікає відповідно до законів логіки. Але разом з цим це є практична діяльність суворо регламентована процесуальним законом.

Новий КПК України у ст..92 чітко визначає, що обов’язок доказування обставин, перелічених у ст..91 КПК, покладається на слідчого та прокурора, та в установлених законом випадках - на потерпілого. А доказування даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, що характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.(Процитувати ст..92 КПК).

Процесуальний порядок збирання доказів визначений у ст..93 КПК України.(Процитувати та прокоментувати положення ст..93 КПК)

Збирання доказів, полягає у їх виявленні повноваженою особою, а також поданні доказів сторонами процесу.

Закріплення доказів – відбувається лише способами і в тих формах, що встановленні КПК. Правильне додержання вимог закріплення доказів забезпечує їх зберігання та можливість їх перевірки та оцінки.

Перевірка доказів проводиться шляхом їх аналізу, співставлення з іншими доказами, проведенням додаткових слідчих і судових дій з метою визнання доказів допустимими або їх спростування. Крім того, перевірка зібраних доказів дає можливість з’ясувати їх достовірність.

Оцінка доказів–це розумова діяльність, що здійснюється в логічних формах зі встановлення достовірності чи не достовірності доказів, зібраних по кримінальному провадженню та визначення їх значення для вирішення прийняття певного процесуального рішення.. Оцінка доказів відбувається на всіх стадіях кримінального процесу, регламентується ст.94КПК , в якій зазначено, що – особи, що ведуть процес, оцінують докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності.( Процитувати ст. 94 КПК)

Жоден доказ для суду, слідчого, прокурора немає наперед визначеної сили (ч. 2 ст. 94 КПК). Найважливішим принципом оцінки доказів у кримінальному процесі є всебічна, повна та об’єктивна їх оцінка. Цей принцип вимагає перевірки всіх можливих і передбачених версій, встановлення як обвинувальних, так і виправдувальних доказів, аналізу всіх наявних доказів.

Закон забороняє органам досудового розслідування і суду домагатися свідчень від обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних засобів.( ст. 87 КПК). Будь – яке відхилення від об’єктивності при оцінці доказів одних фактів і недооцінці інших, надання переваги одним доказам перед іншими, обвинувальний ухил у роботі органів розслідування і суду призводять на практиці до порушення закону, винесення необґрунтованих і незаконних вироків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тому докази у кримінальному процесі – це фактичні данні які містяться у встановлених законом джерелах.	\|	Предмет і межі доказування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.192 сек.