• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема. Системне програмне забезпечення . Файлова система

Структурна схема ПК.

Персональний комп’ютер складається з трьох основних частин:

− системного блока;

− монітора (дисплея), призначеного для відображення текстової та графічної інформації;

− клавіатури, яка дає змогу вводити інформацію в комп’ютер.

Допоміжні пристрої: мишка, принтер, сканер, модем тощо.

Центральним пристроєм є системний блок. Інші пристрої легко під’єднуються до гнізд (слоти, виходи портів) системного блоку за допомогою шнурів.

В системному блоці розташовуються всі основні вузли комп’ютера:

1. Материнська плата, де розміщено електронні схеми, що керують роботою комп’ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять(ОПЗ), ПЗП, контролери пристроїв, системна шина тощо);

2. Блок живлення, що перетворює змінну напругу мережі на низьку постійну напругу, необхідну для роботи електронних схем;

3. Пристрої зовнішньої пам’яті: накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), накопичувачі на гнучких магнітних дисках та оптичних дисках(CD-ROM).

4. Система вентиляції, яка забезпечує необхідний температурний режим для МП та інших електронних вузлів ПК.

У комп’ютері розрізняють такі пристрої:

− внутрішні, що розташовані на материнській платі (мікропроцесор, оперативна пам'ять, постійна пам'ять, системна шина);

− зовнішні (периферійні), що розташовані за системною шиною (накопичувачі на жорстких і гнучких дисках, монітор, клавіатура тощо.

− гнучкі диски – складаються з носія – дискети і привода – дисковода (FDD-Floppy Disk Drives). Нині використовують флоппі-диски діаметром 3,5 дюйма (89 мм), ємністю 1, 44 Мбайта.

−оптичні (компакт-диски, цифрові відеодиски).

Оптичний диск має пластикову основу з алюмінієвим покриттям. Інформація записується за допомогою лазера на одну суцільну спіральну доріжку, тому диски називають лазерними.

Оптичний дискхарактеризується своїм типом − CD(компакт-диски) чи DVD(цифрові відеодиски) і ємністю.

Ємність визначають за його типом і розміром (діаметром) –120мм (4,7 дюйма), 80 мм (3,1 дюйма). CD- диски розміром 120 мм мають ємність 700 Мбайт, DVD-диски – однобічний одношаровий диск ємністю 4,7 Гбайт; але існують двобічні двошарові диски ємністю 17 Гбайт.

Для роботи з оптичними дисками існують спеціальні пристрої (приводи).

Мінімальна швидкість передачі даних приводу читання і запису CD позначається 1х = 150Кбайт/с. Є 1х, 2х(двошвидкісний), 3х, 4х, 6х, 8х, 12х, 16х, 18х, 24х, 32х, 36х, 40х, 48х, 52х, 54х=16,2 Мбайт/с. Наприклад, якщо час звучання диска 80 хв, то записувати на швидкості 1х треба стільки ж. Швидкість записування визначається технологією виготовлення диска, а швидкість читання − форматом запису і характеристиками пристрою читання.

Для дисководів DVD унаслідок більшої щільності даних і вищої швидкості обертання значення 1х=1,32 Мбайт/с. Максимальне значення для дисководів DVD тепер становить 16х=21,13 Мбайт/с.

5. Дисплей( монітор).

Дисплей− пристрій для відображення текстової, графічної та відеоінформації.

Зображення на екрані монітора у графічному режимі формується із таблиці точок − пікселів. Загальна кількість пікселів на екрані визначає його роздільну здатність. Чим вища роздільна здатність, тим чіткіше зображення. Стандартні значення роздільної здатності: 640х480, 800х600, 1024х768, 1280х1024,1600х1200.

Основні характеристики моніторів:

v розмір екрана по діагоналі (9″, 14″, 15″, 17″, 19″, 20″, 21″- дюймові (1дюйм=2,54см));

v форма екрана (плазмові і рідкокристалічні − плоскі, монітори на електронно-променевих трубках − плоскі, сферичні(з круглою поверхнею), циліндричні (плоскі по вертикалі і круглі по горизонталі);

v роздільна здатність − це число точок зображення по горизонталі та вертикалі;

v кількість кольорів − 65536 − 16 млн кольорів.

v споживана потужність залежить від розміру та типу монітора (для CRT-моніторів 65-140Вт, найбільш ощадні-рідкокристалічні монітори(25…70Вт), найменш-плазмові (250-500Вт));

v частота регенерації. Цей параметр також називається частотою кадрової розгортки. Він показує скільки разів за секунду монітор може повністю обновити зображення на екрані. Частота регенерації вимірюється в герцах (Гц). Чим більша частота, тим менша втома очей і тим довше часу можна працювати неперервно. Сьогодні мінімально допустимою вважається частота в 75 Гц, нормальною - 85 Гц, комфортною - 100 Гц і більше. Значення частоти регенерації залежить від використовуваного режиму роздільної здатності, від електричних параметрів монітора і від можливостей відео адаптера.

Типи моніторів для ПК:

1) Монітори на електронно-променевих трубках (CRT — Cathode Ray Tube).

Формують пікселі зображення пучки електронів.

Електронно-променева трубка − це скляна трубка, що нагадує велику прозору колбу з пробкою без повітря усередині, на поверхню якої нанесено люмінофорне покриття;

На внутрішню поверхню кольорового екрана нанесено люмінофори трьох видів, що випускають основні кольори моделі RGB: червоний, зелений і синій.

2) Рідкокристалічні монітори (Liquid Crystal Display- LCD).

В них формують пікселі зображення не пучки електронів, а рідкі кристали.

Рідкокристалічні монітори містить такі самі компоненти, що й монітор на електронно-променевих трубках, однак формують пікселі зображення не пучки електронів, а рідкі кристали. Ці речовини названі так тому, що вони зазвичай знаходяться в рідкому стані, але при цьому мають властивості кристалічних тіл.

Уперше застосували рідкі кристали в чорно-білих (точніше, у чорно-сірих) дисплеях для калькуляторів та годинників, а потім - у моніторах для портативних комп'ютерів. Натепер LСD-монітори дедалі більше використовують і в настільних комп'ютерах.

3) Плазмові монітори (PDP- Plasma Display Panels).

В них зображення формується з використанням електричного розряду в плазмі.

Плазмові монітори містять такі самі компоненти, що й попередні монітори, але зображення формується за допомогою плазмових екранів, основаних на використанні електричного розряду в плазмі.

Відеоадаптер(відеокарта) – окрема плата, що вставляється до відповідного слоту (у сучасних ПК це є слотAGP)на материнській платі та контролює процес формування зображення на екрані. Це зображення заноситься до внутрішньої пам’яті відеоадаптера, що називається відеопам’яттю.

Відеоадаптер виконує функції відеоконтролера, відеопроцесора та відеопам'яті. За час існування ПК змінилося декілька стандартів відеоадаптерів: MDA (Monochrom Display Adapter) -монохромний, CGA(Color Graphics Adapter) - 4 кольори, EGA(Enchanced Graphics Adapter) -16 кольорів, VGA (Video Graphics Array) - 256 кольорів,SVGA(Super VGA) - до 16,7 млн. кольорів. На ці стандарти розраховані всі програми, призначені для IBM-сумісних комп'ютерів.

Ємність відеопам’яті сучасних відео карт становить 128…256 ,512, 1024 Мбайт.

У перших комп'ютерах відеокарти не було. В оперативній пам'яті існувала екранна ділянка пам'яті, в яку процесор заносив дані про зображення. Контролер екрана зчитував дані про яскравість окремих точок екрана з комірок пам'яті і керував розгорткою горизонтального променя електронної пушки монітора.

6. Клавіатура, призначення клавіш.

Клавіатура− пристрій, призначений для введення символьної інформації в комп’ютер.

Під кожною клавішею знаходиться механічний датчик, що перетворює натискання клавіш у двійкові числа, тобто виконують кодування символів.

Стандартна клавіатура містить 101 чи 104 клавіші.

Клавіатуру умовно можна поділити на такі області:

1) алфавітно-цифрові клавіші;

2) керуючі клавіші;

3) клавіші керування курсором;

4) функціональні клавіші;

5) цифрова клавіатура;

6) індикатори режимів;

7) спеціальні клавіші;

8) клавіші Windows.

1. Алфавітно-цифрові клавіші. Клавіші розміщені в центрі, так само як на друкарській машині. Верхні написи працюють, коли включена латинська розкладка, а нижні − коли кирилиця. Під блоком алфавітно-цифрових клавіш знаходиться пробіл.

2. Керуючі клавіші (Shift, Alt, Ctrl, CapsLock), призначені для зміни значення інших клавіш:

Shift + Alt − для встановлення алфавіту;

Shift + алфавітно-цифрова клавіша − зміна регістру з нижнього на верхній.

CapsLock − установка великих літер.

3. Клавіші керування курсором;

←,↑,→,↓ − вказують напрямок переміщення курсору;

Ноmе − повертає курсор на початок стрічки;

End − повертає курсор на кінець стрічки;

Page Up − сторінка вгору;

Page Down − сторінка вниз;

4. Функціональні клавіші − F1-F12; в кожній програмі мають свої значення.

5. Цифрова клавіатура − це незалежний блок клавіш, що використовується для вводу цифр і знаків (при включеному режимі Num Lock), або для управління курсором (при виключеному режимі Num Lock).

6. Клавіші-індикатори:

Num Lock − блокує цифрову клавіатуру;

Scroll Lock − блокує режим прокрутки в деяких програмах;

Caps Lock − включає і виключає режим великих літер.

7. Інші спеціальні клавіші:

Esc- відміна останньої дії або вихід з даного режиму програми;

Ins (Insert ) - переключення між режимами заміни і вставки символів;

Delete - стирання виділених об'єктів або символів справа від курсору;

Backspace- стирання символу зліва від курсору;

ТаЬ - перехід до наступної позиції табуляції;

PrіntScreen - фотографування вмістимого екрана і занесення в буфер обміну;

Pause - запинка робота комп'ютера (до натискання наступної клавіші);

Enter- для запуску програм та для створення абзаців.

8. Клавіші Windows: для виклику Головного ÿта контекстового меню .

Лекція №3

План

1. Системне програмне забезпечення.

2. Прикладне програмне забезпечення.

3. Файлова система.

4. Запитання.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Введення в розробку програмного забезпечення
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. II.1 Програмне забезпечення
5. III. Етапи розробки програмного забезпечення
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
11. VI. Узагальнення та систематизація знань
12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.

Переглядів: 547