• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні вказівки.

Підготовка до відповіді на перше питання семінарського заняття передбачає аналіз причин виникнення та періодизацію історії римської держави. Досконально вивчити формування політичних структур суспільства, які стали першоосновою рабовласницької державності Риму. Характеристику реформ Сервія Тулія слід розпочати з передумов їх проведення. Чому? Треба відповіді шукати в підручниках.

Аналіз суспільно-державного ладу Рима періоду республіки становить сутність другого питання семінарського заняття, тому слід ретельно опрацьовувати матеріали підручника, з’ясувати і виписати в конспект органи влади та їх повноваження (народні збори, Сенат, магістратура). Завершити питання викладанням правовим положенням суспільних верств населення та судової системи республіки.

Відповідаючи на третє питання слід акцентувати увагу на судність принципату та домінату. Знайдіть в підручнику та занотуйте в зошиті повноваження органів влади Принципату та Домінату.

Словник термінів:

Варвар – від гр. barboros – чужоземець, який «бурмоче щось собі під ніс», тобто розмовляє незрозумілою мовою. У стародавній Греції та Римі – зневажлива назва іноземця.

Ветеран – від лат. reteranus – «старий». У стародавньому Римі це було звання воїна, який прослужив під знаменами 20 і більше років.

Диктатор – найвища посадова особа в Римі, якому вручалась влада за надзвичайних обставин. Особа, якій надана необмежена влада в певній галузі управління.

Квестори – помічники консулів у Римі, що відали попереднім слідством з кримінальних справ, управляючи казначейством та архівами.

Класичний характер рабства – полягає в тому, що раби не тільки стають знаряддям праці, а й перетворюються на головну продуктивну силу.

Клієнт – людина, що знаходилася в особистій залежності від повновладного члена римської общини – римського громадянина.

Колони – суспільний прошарок залежного населення риму періоду імперії, орендатори земельних ділянок.

Коміції – народні збори в Римі (куріатні, трибутні, центуріатні).

Консули – магістрати в Стародавньому Римі, які володіли найвищою владою (військовою, судовою тощо).

Латини – найближчі сусіди римлян, підкорені ними і приєднані до Римської держави. Не були римськими громадянами.

Легати – посадові особи, що очолювали провінції у Стародавньому Римі.

Люмпен – пролетаріат – соціальний прошарок населення Стародавнього Риму, що складався зі збіднілих, розорених верств, позбавлених засобів виробництва.

Магістратура – сукупність посадових осіб Римської республіки, її магістратів.

Народні трибуни – плебейська установа влади в Стародавньому Римі, яка володіла «правом вето» на рішення будь якої посадової особи і Сенату.

Патриції – повноправні громадяни Риму, члени Римської общини.

Патрон – повноправний громадянин Стародавнього Риму, покровитель клієнта.

Перегрини – «чужаки» жителі завойованих Римом земель, іноземці.

Претори – заступники консулів. Командували легіонами, керували загонами поліції, здійснювали правосуддя (Стародавній Рим).

Принцепс – формально найвищий республіканський магістрат, наділений надзвичайною владою та довічним управлінням (Стародавній Рим).

Провінції – підкорені Римом держави, території, значно віддалені від центру.

Сателіт – озброєний слуга – охоронець у Стародавньому Римі.

Сенат – головний орган влади і значною мірою орган безпосереднього управління в республіканському Римі.

Форум – площа в Стародавньому Римі, на якій скликалися народні збори, ярмарки і здійснювався суд. Центр політичного життя Риму.

Цензори – посадові особи в Римі, які відали переписом населення, визначенням їхнього майнового цензу, стежили за дотриманням громадянами правил поведінки та моралі.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
3. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
4. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1
5. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2
6. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
7. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
8. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
9. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
10. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
11. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
12. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю

Переглядів: 394