Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Методичні рекомендації до семінарського заняття

Особливістю цього заняття є те, що воно вступне. У першому питанні студенти повинні не лише визначити ті труднощі, які у них виникли під час підготовки до першого семінарського заняття у вищій школі, а й проаналізувати проблеми сучасного стану розвитку історичної науки. Відповіді на ці та інші питання можна знайти в статті О. І. Сича «Про викладання історії у вищій школі», з якою кожен студент має ознайомитися самостійно. Варто підійти до аналізу статті проблемно: визначити, чому історична наука переживає зараз надзвичайно відповідальний і переломний момент свого розвитку, якими є її функції, що нового внесли в розвиток історичної науки представники західноєвропейської історіографії (школа «Анналів»), чому тривалий час у школах і ВНЗ викладали т. зв. «стерильну» історію, в чому полягає парадокс історії тощо. Найкращою формою проведення заняття є дискусія.

Друге питання стосується визначення методологічних засад історичної науки. При підготовці до семінару студентам варто ознайомитися з лінійною та нелінійною філософією історії. Зокрема, лінійний, або формаційний, підхід до вивчення історичного процесу виявляється в поглядах на всесвітню історію як на єдиний процес поступального розвитку, що передбачає існування взаємопов’язаних стадій соціокультурного розвитку людства. Вартими уваги є погляди таких учених, як К. Келлер (визначив 3 періоди в розвитку історії – давній світ, середньовіччя, новий час), А. Фергюсон (виділив такі стадії розвитку людства, як дикість, варварство, цивілізація), К. Маркс (формаційний підхід до аналізу світового історичного процесу).

Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція визнає існування множинності самодостатніх історичних утворень із власною самостійною історією. Увага студентів має бути прикута до поглядів О. Шпенглера («Присмерк Європи»), А. Тойнбі («Дослідження історії»), які поділили світову історію на кілька різних у часі й просторі культур та локальних цивілізацій. В контексті цього питання можна звернутися до філософських поглядів на історичний розвиток людства, висвітлених у працях Р. Дж. Коллінгвуда («Ідея історії»), К. Ясперса («Смисл і призначення історії»), Ф. Фукуяма («Кінець історії й остання людина»).

Третє питання є продовженням другого. Студенти мають детальніше ознайомитися з поглядами істориків школи «Анналів» (М. Блок, Л. Февр, Ф. Бродель) й визначити витоки появи надзвичайно популярних у сучасній світовій та українській історіографії напрямів – соціальної історії та історії повсякденності. Відомий радянський учений А. Я. Гуревич свого часу сказав: «Втративши людину в історії, історики разом з тим втратили і свого читача». Саме тому в рамках соціальної історії та історії повсякденності ведуться дослідження умов життя, праці та відпочинку (побуту, умов проживання, раціону харчування, способів лікування, соціальної адаптації), а також факторів, що впливають на формування свідомості та норм поведінки, соціально-політітичні уподобання тощо переважної більшості населення («пересічних людей») тієї чи іншої країни в той чи інший історичний період. Історія повсякденності є історією тих, без кого не могло б бути історії, але хто для істориків залишився в історії переважно «безіменним» і «мовчазним». Студенти мають визначити безперечні здобутки і вади історії повсякденності, проаналізувати джерельну базу, на яку спираються історики, визначити тематику досліджень в контексті даних напрямів, назвати імена сучасних українських істориків, які займаються популяризацією соціальної історії та історії повсякденності.

 

Проблемні запитання

· У чому полягає значення історії в житті суспільства?

· Доведіть, що історія України є частиною всесвітньої історії.

· Назвіть об’єкт та предмет курсу «Історія України».

· Охарактеризуйте методологічні засади історичної науки.

· Що таке історичне джерело? Які існують види історичних джерел?

· Що таке історіографія?

· Що у Вашому розумінні означає філософія історії?

· Назвіть видатних істориків України.

· Чому все більшої популярності у вітчизняній історичній науці набуває соціальна історія та історія повсякденності?

Ключові терміни та поняття: історичне джерело, історіографія, історія, історія повсякденності, соціальна історія.

 

 


Читайте також:

  1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
  3. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
  4. V. Рекомендації і розробки маркетинг-консалтингу.
  5. VІ. План та організаційна структура заняття
  6. А. Підготуйте і запишіть висновки-рекомендації для автора, який перекладає текст з російської мови на українську.
  7. Безпечне поводження з хімічними речовинами та рекомендації щодо їх зберігання
  8. Вид заняття: лекція
  9. Вид заняття: лекція
  10. Вид заняття: лекція
  11. Вид заняття: лекція
  12. Вид заняття: лекція




Переглядів: 339

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 10. Україна у 50–80-ті рр. ХХ ст. | Методичні рекомендації до семінарського заняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.