Формені елементи крові

Еритроцити. Серед формених елементів крові найбільше червоних кров’яних тілець — еритроцитів. Це без’ядерні клітини, що мають форму двояковгнутого диска з діаметром близько 8 мк і товщиною близько 2 — 2,5 мк.

Утворюються еритроцити в червоному кістковому мозку з особливих клітин — еритробластів, які мають ядра. У процесі дозрівання еритробласти втрачають ядро і перетворюються в еритроцити; останні надходять в кров’яне русло.

В 1 мм³ крові дорослої людини міститься близько 4,5—5 мільйонів еритроцитів. У немовлят еритроцитів значно більше. Так, у новонародженої дитини 5,5—6,5 мільйонів в 1 мм³ крові; але з роками кількість їх зменшується, досягаючи уже в 2—3 роки норми дорослої людини. ,

Фізіологічна роль еритроцитів визначається наявністю в їх складі червоного пігменту — гемоглобіну, від якого й залежить червоний колір крові. Гемоглобін — це складна хімічна сполука, що складається з білка — глобіну і барвної речовини — гема, в складі якого є залізо Fe(II).

Абсолютний вміст гемоглобіну в дорослої людини становить в середньому 14—16% від ваги крові і досягає 17% (17г гемоглобіну в 100 г крові). При аналізі крові визначають звичайно відносний вміст гемоглобіну. Він показує в процентах відношення фактичної кількості гемоглобіну в 100 г крові до 17 г. У новонароджених дітей відносна кількість гемоглобіну — 110—145%; у дітей шкільного віку —80—90%.

Гемоглобін легко сполучається з киснем. Коли кров проходить крізь капіляри легень, гемоглобін утворює нетривку сполуку з киснем — оксигемоглобін. Кров, яка має в собі оксигемоглобін (тобто насичена киснем), називається артеріальною. Вона переносить оксигемоглобін з легень у тканини, де він легко віддає тканинній рідині свій кисень і відновлюється в гемоглобін. Кров, у якій оксигемоглобін перейшов у стан відновленого гемоглобіну, називається венозною. Отже, основна функція еритроцитів — перенесення кисню від легень до тканин. Крім того, вони беруть участь і в перенесенні вуглекислого газу від тканин до легень.

Швидкому приєднанню гемоглобіном кисню в легенях і швидкому відщепленню його в тканинах сприяють також порівняно повільна течія крові в капілярах і дуже малі розміри еритроцитів. Відомо, що, чим дрібніші частини, на які подрібнено предмет, тим більша їх загальна поверхня. Тому дуже маленькі розміри еритроцитів і вгнута форма їх забезпечують їм величезну загальну поверхню — близько 3000м², тобто в 1600 раз більше поверхні тіла в дорослої людини. Загальна кількість еритроцитів у 5 л крові дорослої людини — 25 трильйонів.

Еритроцити людини живуть в середньому 130 днів. Руйнуються вони в селезінці і печінці, де з гемоглобіну утворюються пігменти жовчі. За 1 добу в здорової людини руйнується близько 300 мільярдів еритроцитів.

На місце зруйнованих у кров безперервно надходять молоді еритроцити з кровотворних органів.

Лейкоцити. Білі кров’яні тільця (лейкоцити) — безбарвні клітини, які мають ядро і протоплазму. Діаметр їх 7—30 мк.

Форма лейкоцитів дуже мінлива, бо протоплазма їх безупинно переливається по відростках, які то випинаються, то втягуються. При цьому вони роблять амебоїдні рухи і можуть протискуватись між клітинами стінок капілярів у міжклітинні простори.

Лейкоцити здатні до внутрішньоклітинного травлення. Цим і визначається їх основна функція, яка полягає в захисті організму від мікроорганізмів, що проникають у кров і тканини. Активно рухаючись, лейкоцити обволікають своїми відростками різні сторонні органічні частинки (бактерії та ін.), які потрапили в організм, і з допомогою ферментів перетравлюють їх у своїй протоплазмі. Лейкоцити знищують не тільки бактерії, але й зруйновані клітини організму. Іноді вони поглинають цілі органи, які втратили своє значення для організму,— так зникає хвіст у пуголовка жаби.

Значення лейкоцитів в організмі з’ясував видатний російський учений І.І. Мечников, який вперше спостерігав процес поглинання і перетравлювання бактерій лейкоцитами крові — фагоцитоз.

В 1 мм³ крові дорослої людини міститься 6—8 тис. лейкоцитів. Кількість їх постійно змінюється залежно від стану організму. Після їди, при м’язовій роботі, під час вагітності кількість лейкоцитів у крові значно збільшується. Особливо різко збільшується їх кількість у крові при запальних процесах та інфекційних захворюваннях. Але при таких захворюваннях як черевний тиф і грип спостерігається зменшення кількості лейкоцитів у крові. Збільшення кількості лейкоцитів називається лейкоцитозом, а зменшення — лейкопенією.

Лейкоцити ділять на дві групи: зернисті і незернисті. Зернисті лейкоцити характеризуються наявністю в їх протоплазмі особливих зерняток, і від того, якими барвниками вони забарвлюються, їх ділять на три підгрупи: нейтрофіли, еозинофіли і базофіли. Серед них найбільше нейтрофілів, що забарвлюються як кислими, так і основними фарбами; еозинофіли забарвлюються кислими фарбами, а базофіли — основними.

Незернисті лейкоцити, протоплазма яких не має специфічної зернистості, діляться на дві підгрупи: лімфоцити і моноцити. Лімфоцити — невеликі клітини з великим ядром, оточеним тонким шаром незернистої протоплазми. Моноцити — найбільші за своїми розмірами клітини крові.

Кількість лейкоцитів у крові зменшується з віком дитини. Так, у новонародженої дитини їх 10—30 тис. в 1мм³, а в 5—6-річної дитини-8—9 тис.

У дітей молодшого шкільного віку кількість лейкоцитів в крові приблизно така сама, як і в дорослої людини. Проте фізіологічне значення має не тільки загальна кількість лейкоцитів, але й процентне співвідношення між різними їх формами, яке називається лейкоцитарною формулою. З цієї таблиці видно, що основну масу білих кров’яних тілець становлять лімфоцити і нейтрофіли. Причому процентний вміст цих видів лейкоцитів з віком дитини змінюється: кількість нейтрофілів збільшується, а лімфоцитів — зменшується. Лімфоцити порівняно з іншими формами лейкоцитів мало рухливі, тому нездатні боротись з хвороботворними мікробами, які проникли в організм. Нейтрофіли, навпаки, досить рухливі: випускаючи вирости протоплазми, вони активно пересуваються до місць скупчення мікробів, захоплюють їх і перетравлюють. Тому для опірності організму проти інфекційних захворювань велике значення має співвідношення в крові нейтрофілів і лімфоцитів.

З таблиці бачимо, що в дітей аж до початку молодшого шкільного віку переважає малоактивний вид лейкоцитів — лімфоцити. В дітей молодшого шкільного віку хоч вже й переважають нейтрофіли, проте ще далеко не досягають норми дорослої людини. Крім того, у дітей молодшого шкільного віку не всі наявні нейтрофіли повністю дозрілі. Цим у певній мірі пояснюється порівняно нижча опірність дитячого організму проти ряду інфекційних захворювань.

Тромбоцити. Серед формених елементів крові тромбоцити, або кров’яні пластинки, найменші. Вони легко руйнуються, тому будова їх вивчена недостатньо. Кількість їх в 1 мм³ крові дітей 115000—425000 (в середньому 230 000—250 000).

Давно вже встановлено, що тромбоцити відіграють важливу роль у процесах зсідання крові. А недавно виявлено, що тромбоцитам належить важлива роль в забезпеченні організму киснем. При інтенсивній м’язовій діяльності відбуваються різкі кількісні і якісні зміни тромбоцитів. Це явище названо міогенним тромбоцитозом. При м’язовій діяльності тромбоцити посилено руйнуються, з них звільняються дихальні ферменти, які сприяють енергійній утилізації кисню. Чим молодший організм, тим яскравіше явище міогенного тромбоцитозу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Плазма крові	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.