• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомчий облік дорожньо-транспортних пригод 3 страница

Падіння з крила автомобіля бувають нечасто. Падіння з ко­ліс вантажних автомобілів (звичайно задніх) відбувається при спробі піднятися в кузов автомобіля, коли нога зісковзує з повер­хні шини.

У салоні автобусів найчастіше падають кондуктори - при різкому гальмуванні або прискоренні, а також при крутому пово­роті автобуса. Падіння водіїв і ремонтних робітників у салоні автобуса, який не рухається, спостерігається рідко, в основному через слизькість підлоги і захаращеність салону.

Падіння з драбин є наслідком застосування непристосованих драбин та слизькості опірної поверхні. Падіння в оглядову канаву з драбин спричинюються слизькістю сходинок через їх зношеність або відсутність чи несправність поручнів. Слизькість і несправність естакад і рамп також приводять до падінь виконавців робіт.

Травми відбуваються при зістрибуванні водіїв з підніжок ва­нтажних автомобілів, з робочих місць автомобілів, у яких робоче місце розташоване безпосередньо над колесом, з кузовів і буферів, з драбин. Звичайно зістрибування викликає вивих гомілковосто-пного суглоба і травмування інших частин тіла внаслідок насту­пного падіння.

Травми через падіння в кузовах вантажних автомобілів ста-ються при очищенні кузова, при навантаженні або розвантажен­ні вантажів, при різкому гальмуванні або прискоренні руху.

Інші травмуючі чинники складають 6,9% від загальної кіль­кості. До них належать: кузов автомобіля-самоскида, що опус­тився, оксид вуглецю, електричний струм, дишло причепа, розрив гнучкого зчеплення, жорсткий буксир, шпиндель токарного верс­тата, свердло і оброблювана ним деталь, шина колеса, що лопну­ла, заточний верстат, пружина, що зірвалася, диск пили, фреза, стенд демонтажу шин, дверці кабіни, багажник автобуса, капот двигуна, рульове колесо, шток гальмівної камери, важіль коробки передач, металева стружка.

48

Розділ 2

Психофізіологічні основи професійної діяльності

Психофізіологія праці вивчає перебіг психічних і фізіологічних процесів при трудовій діяльності людини і вимоги щодо цих про­цесів при різних видах праці.

Вивчення трудової діяльності і визначення її впливу на орга­нізм людини передбачає насамперед характеристику фізіологіч­ного змісту праці (фізичне навантаження, нервове і емоційне на­пруження, ритм і темп роботи, її монотонність, обсяг сприймання і переробки інформації, біомеханічні й антропометричні дані). Це дає змогу встановити ступінь і характер навантаження організму під час роботи, відповідність робочого місця і засобів праці анато­мофізіологічним особливостям людини і вирішити низку важ­ливих практичних проблем, таких, як побудова раціональних ре­жимів праці і відпочинку, раціональної організації робочих місць, проведення професійного добору, професійної орієнтації і т.ін.

2.1. Фізіологічна надійність людини

Проблема забезпечення безпеки руху стала особливо гострою че­рез зростання інтенсивності руху на дорогах і збільшення в транс­портному потоці частки легкових автомобілів, які значно усклад­нюють процес руху змішаного транспортного потоку на дорогах. Офіційна статистика вважає причиною більшості ДТП поми­лки водіїв чи невиконання ними правил руху, зокрема, в Україні Цей показник становить 75%; Угорщині - 63,7% ; Італії - 52,0%; ,^СПанії ~ 47,2% . Стає очевидним, що людський чинник є одним ^{3 наи}більш важливих у системі безпеки.

49

На людину діють безперервний потік зовнішніх подразників, І а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються в організмі й поза ним. Сприйняти цю інформацію і правильно зреагувати на неї людині дають змогу органи чуттів - очі, вуха, язик, ніс.

Мозок одержує сигнали від органів чуттів, опрацьовує їх і І надсилає «наказ» про виконання органам: людина зупиняється, побачивши червоне світло світлофора, поспішає на кухню, відчув­ши запах пригорілої їжі, знімає слухавку, коли дзвонить телефон. Органи чуттів постійно спрямовують дії і контролюють їх.

В органах чуттів рецептор перетворює сигнали навколишньо­го середовища на нервові імпульси. Кожний вид рецепторів пере- І творює тільки один вид подразнень, наприклад, рецептори ока -світло, рецептори вуха - звук. Рецептор дуже чутливий до подра­зників. Лише кількох квантів світла досить, щоб виникло зорове відчуття; мікроскопічної кількості пахучої речовини вистачить, щоб відчути запах.

Від рецепторів по чутливих нейронах імпульси надходять у 1 певну зону кори великих півкуль. Зі збудженням нейронів кори J пов'язана фізіологічна природа відчуттів.

Рецептори, шляхи, по яких передаються збудження, і спеціа-1 льні зони кори великих півкуль головного мозку утворюють єди­ну систему, де народжується відчуття й відбувається розрізнення! подразнень. Цю систему І.П. Павлов назвав аналізатором.

Ушкодження будь-якої з трьох частин аналізатора призво­дить до втрати здатності розрізняти певні подразнення. Напри- | клад, людина може втратити зір, якщо в неї порушені функції рецепторів ока, ушкоджений зоровий нерв або уражена зорова! зона кори великих півкуль. Зазначимо, що це найпростіша схема сприйняття інформації. Аналізатори людини забезпечують не лише відчуття елементарних впливів світла, звуку, тиску, але й розпі­знавання образу реального предмета зовнішнього світу. Реальні | предмети і явища звичайно мають дуже велику кількість подра­зників, які впливають одночасно або в певній послідовності не тільки на сукупність рецепторів однієї сенсорної системи (систе­ми відчуття), а й навіть на різні аферентні системи.

Спільні властивості аналізаторів (за В.І. Шостак): 1. Надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників. Такий рівень чутливості в техніці здебільшого недосяжний. 1 Кількісною мірою чутливості є порогова інтенсивність подраз­ника, дія якого дає відчуття.

50

2 Усі аналізатори мають диференціальну чутливість, тобто зда­тні відчувати відмінність в інтенсивності подразнень. Ця фу­нкція аналізатора характеризується найменшим значенням (різницевим, або диференціальним, порогом), на яке треба змі­нити силу подразника, щоб спричинити мінімальну зміну від­чуття. Це положення вперше запропонував німецький фізіо­лог Е. Вебер у середині минулого століття, а німецький фізик Г. Фехнер довів, що інтенсивність наших відчуттів пропор­ційна логарифмові інтенсивності подразника. У фізіології цей закон відомий як основний психофізичний закон Вебера -Фехнера:

S = k Inl + С,

де S - відчуття; / - вихідний сигнал (подразник); k і С - конс­танти.

Пізніше Стівенсон показав що частіше існує ступенева залеж­ність:

' S = k (І - Ь/,

де S - величина відчуття; / - вихідний сигнал (подразник); Ь -абсолютний поріг; k - константа; п - 0,33 до 3,50 (експери­мент).

Головне - це наявність точного кількісного взаємозв'язку між інтенсивністю відчуття й інтенсивністю подразника.

3. Для аналізаторів характерна адаптація - здатність пристосу­вати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Завдяки адаптації при високій інтенсивності діючих подраз­ників чутливість знижується, при низьких - підвищується. Наприклад, якщо ви потрапляєте до яскраво освітленого чи темного приміщення, то нічого не бачите - проте такий стан дуже швидко минає.

4. Аналізаторам притаманна здатність тренуватися, яка обумо­влює здатність до підвищення чутливості і прискорення адап­таційних процесів.

5 • Особливою властивістю аналізаторів є їх здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника. Якщо людині лише на соту частку секунди показати якийсь досить добре освітлений і не дуже складний малюнок, то, незважаю­чи на малу експозицію, вона правильно опише зображення.

51

6. Аналізатори за умови нормального функціонування перебу­вають у постійній ^взаємодії. Саме завдяки чудовій здатності: до вікарування (від лат. vicarius - який заміняє) люди, позба­влені деяких, іноді навіть кількох аналізаторів, живуть пов­ноцінним життям, сприймаючи навколишній світ у всьому¹ розмаїтті його проявів.

Зоровий аналізатор. Дуже важливе значення в житті людини мають відчуття, пов'язані із зором. Понад 90% інформації про; навколишній світ надходить через зоровий аналізатор. За розма­їттям деталей і відтінків, за красою і повнотою зорові відчуття» незрівнянно багатші за всі інші. Особливо важливе значення має'Я зоровий аналізатор для водіїв. Проведена в Німеччині перевіркам зору у водіїв безпосередньо на місці дорожньо-транспортних при­год показала, що серед водіїв, винних в аваріях, осіб з дефектами зору в п'ять-шість разів більше, ніж здорових.

Стосовно підвищення ймовірності своєчасного і правильного сприйняття дорожніх знаків водієм можна виділити два завдан­ня: перше - поліпшення світлотехнічних якостей дорожніх зна­ків і друге - розташування знаків у полі зору водія з урахуван­ням особливостей зміни границь цього поля при різних швидко­стях та інтенсивності руху. Оптимальне вирішення знаходиться на межі двох наук: інженерної психології і світлотехніки.

Гострота зору. Для розпізнавання предмета необхідно, щоб \ орган зору забезпечував сприйняття кожної деталі цього предме-я та, тобто щоб вони «не зливалися». Найкраща гострота зору вЯ центральному полі зору. Якщо від центра ока умовно «провес-М ти» конус, то найкраща гострота зору буде в межах конуса з'] кутом 3°, добра - з кутом 5-6°, задовільна - з кутом 12 14 . Тому всі оперативні дорожні знаки повинні розміщуватися в ме­жах зорового конуса з кутом не більше 12°.

Під час розглядання предметів на малій відстані в оцінці від­даленості предмета чи його деталей певну роль відіграє акомода­ція. Суть цього механізму полягає в тому, що в «наведенні різко-М сті» ока беруть участь певні м'язи, за оцінкою ступеня напруже-в ності яких у людини створюються уявлення про віддаленість 1 предмета. Систематичне тренування у визначенні віддалі розви- І ває окомір - важлива властивість для деяких професій (напри­клад, водіїв).

Незвичайні зорові відчуття. Рух автомобіля темного кольо- ' ру здається більш повільним, а відстань до нього більшою, ніж насправді. Саме цим пояснюється, що автомобілі темного кольору

52

і

значно частіше потрапляють в аварії. Автомобіль світлого ко­льору, а особливо червоного, добре виділяється на навколишньо­му фоні, сприймається як такий, що перебуває ближче і рухається з більшою швидкістю. Це змушує водіїв зустрічних автомобілів бути обережнішими, що підвищує безпеку дорожнього руху.

Швейцарські дослідники вважають найбільш безпечним ав­томобіль, пофарбований у яскраво-червоний колір, англійські - у білий, американські - в оранжево-червоний. Датські експерти виявили, що 61,0% зіткнень відбувається між автомобілями те­мних кольорів, 32,6% - темних зі світлими і лише 6,1% світлих зі світлими. Найрідше потрапляють в аварію жовті автомобілі.

У водіїв під впливом монотонних подразників (наприклад, під час їзди на прямих ділянках дороги) нерідко з'являється сонливість. Рекомендується при спорудженні доріг через кожні З км передбачати криві ділянки. Для зниження монотонності руху окремі ділянки дороги фарбують у різні кольори, озеленю­ють роздільні смуги тощо.

Видимість - здатність розрізняти особливості навколишньо­го середовища, зумовлена ступенем освітленості предметів і про­зорістю повітряного середовища. Вона знижується в темну пору доби, а також під час дощу, снігопаду, туману. До речі, для регулювання дорожнього руху вибрані саме червоний, зелений і жовтий кольори, тому що в тумані зелений колір сприймається як жовтий, а жовтий як червоний. Червоний колір характеризу­ється найбільшою довжиною хвилі, поширюється з найменшими втратами і його видно на велику відстань.

Зазначимо, що наше зорове сприйняття завершується пізна­ванням образу, тобто ідентифікацією його з якимось відомим із попереднього досвіду еталоном. Зоровий аналізатор не є абсолют­ною межею для людського пізнання; до ока приєднуються не тільки інші відчуття, але й діяльність мислення.

Слуховий аналізатор. Слуховий аналізатор людини являє собою спеціалізовану систему для сприймання звукових коли­вань, формування слухових відчуттів і розпізнавання звукових образів. Допоміжним апаратом периферичної частини аналіза­тора є вухо.

Слуховий аналізатор необхідний водієві для сприйняття ззо­вні звуків, які сигналізують про небезпеку на дорозі. Оцінюючи силу звуку, напрям і віддаль до його джерела, водій швидше орієнтується в дорожній обстановці.

53

Механізм визначення відстані до джерела звуку пов'язаний не тільки з властивостями слухової системи, але й з індивідуаль- ! ним досвідом. Тому людина з невеликою точністю визначає від. 1 стань до джерела чистого тону, не пов'язаного в нашій уяві з Я будь-яким реальним природним явищем, і з набагато більшою! точністю розв'язує це завдання щодо шуму автомобільного дви-1 гуна, пташиного крику тощо, тобто добре знайомих звуків.

Важливі для роботи водія також інші аналізатори.

Руховий аналізатор. Здійснює контроль за правильністю і то­чністю дій при керуванні автомобілем. Дуже важливою є взаємо­дія зорового аналізатора з руховим.

Вестибулярний апарат. Сприймає найрізноманітніші зміни по­ложення тіла (точніше, голови) в просторі. Рецептори півколо-вих каналів реагують на рухові прискорення будь-яких напрям-1 ків, а рецепторні клітини отолітового органа - на відцентрові сили, прямолінійне прискорення і силу земного тяжіння.

Багатьом людям доводилося зазнавати неприємних відчут­тів під час хитавиці на кораблі, при «бовтанці» літака, на звиви­стих шляхах та в деяких інших ситуаціях (морська хвороба, хвороба руху). Біологічне значення реакції з боку внутрішніх органів полягає у забезпеченні підвищеної м'язової активності, яка настає за таких умов. Проте їх вираженість часто буває знач«Д но більшою, ніж це потрібно для забезпечення посильного обміну! речовин у працюючих м'язах. Тоді настає підвищена вестибуляр­на чутливість, або вестибулярна нестійкість.

Отже, з функціонуванням вестибулярного аналізатора пов'я-1 зані біологічно дуже важливі види діяльності - відчуття поло­ження і переміщення тіла в просторі, а також відповідні реакції зі боку скелетної мускулатури і внутрішніх органів.

Шкірний аналізатор. Відчуває больові, температурні і такти­льні подразники. Вестибулярні і тактильні відчуття дають воді­єві додаткову інформацію про зміну швидкості чи напрямку рухуі ■-автомобіля.

Нюховий аналізатор. Може сигналізувати про виникнення пожежі, попадання в кабіну парів бензину чи відпрацьованих газів.

54

2.2. Психологічна надійність людини

До основних психологічних особливостей людини (психологіч­ної надійності) з погляду безпеки життєдіяльності належать па­м'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темпера­мент, почуття обережності та ін.

Пам'ять

Пам'ять - це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання і діста­вання (пригадування або актуалізацію) того, що збереглося. Прига­дування може здійснюватися у вигляді відтворення і впізнання.

Залежно від того, що людина запам'ятовує, виділяють різні види пам'яті.

Рухова пам'ять покладена в основу навчання рухів, вироблен­ня побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.

Образна пам'ять допомагає запам'ятати й відтворити в уяві обличчя людей, краєвиди природи, запахи, звуки навколишнього середовища, мелодії. Образна пам'ять особливо добре розвинена в письменників, артистів, художників, музикантів.

Емоційна пам'ять зберігає пережиті людиною почуття. Дове­дено, що запам'ятовуванню сприяють біологічно активні речови­ни, які виділяються під час емоційного збудження. Емоційна па­м'ять тією чи іншою мірою розвинена в кожної людини. Завдяки емоційній пам'яті ми можемо співчувати іншій людині.

Словесна пам'ять полягає у запам'ятовуванні, збереженні й відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.

Слухова пам'ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, своєчасно сприймати аварійні звукові сигнали тощо.

Завдяки зоровій пам'яті робітник запам'ятовує технологічні операції, виконання яких потребує особливої уваги.

Крім того, існує довготривала і короткочасна пам'ять. Довго-^тривала пам'ять використовується для запам'ятовування на до­вгий час технічних, загальнонаукових та інших відомостей, пов'я­заних з професією і необхідних у побуті. Короткочасна пам'ять використовується для запам'ятовування чогось на короткий пері­од. Вона необхідна, коли людина, наприклад, записує лекцію. Три­валість збереження цієї інформації не перевищує десятків секунд ІУ нашому випадку - кількох хвилин).

55

І

Усі різновиди пам'яті взаємозв'язані. Та ж сама інформація звичайно запам'ятовується за допомогою двох і більше різнови-Я дів пам'яті.

Розглянемо такі поняття, як обсяг пам'яті, точність відтво<Я рення,забування.

Обсяг пам'яті ■*■ це кількість інформації, яка може бути від^Я творена безпосередньо після одноразового пред'явлення.

Точність відтворення — це ступінь відповідності сприйнято­го матеріалу відтвореному.

На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психіч­ний стан.людини, її тренованість, професія, вік. Людина, яка за­ймається розумовою працею, швидше сприймає інформацію, особ­ливо, коли це пов'язано з виробничою діяльністю. У такому ви­падку говорять про професійну пам'ять. Пам'ять погіршується зі віком. До 20-25 років пам'ять поліпшується і до 30-40 років залишається на тому самому рівні. Потім здатність запам'ято-Я вувати й згадувати поступово спадає. Професійна пам'ять збері­гається і в похилому віці.

Можна вважати, що погана пам'ять - це погано організована пам'ять. Практично все, з чим людина стикається в житті, що вона бачить, чує, відчуває, запам'ятовується нею швидше і досить надійно. Проте пам'ять має таку властивість, як забування. Це закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, не­потрібної інформації, звільнює місце для сприйняття нової, нео&Л хідної. При цьому, на жаль, забувається і потрібний матеріалЯ Забування - це не втрата незнання, а здатності пригадати.

Мислення

Мислення - процес пізнання. Наслідком такої діяльності є дум­ки. Здатність мислити - властивість людини. Мисленням нази­вається процес відображення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними. Воно дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостехлга-ємо, передбачати хід подій, результати наших власних дій. Остання особливість мислення допомагає робітникові прогнозувати розви­ток процесу і результати майбутніх дій. Мислення у трудовій діяльності означає здатність людини правильно й швидко вино­сити судження і приймати рішення. Розвиток мислення має ве­лике значення у загальному процесі формування особистості, її

56

розумових та інших властивостей. Недостатній розвиток мис­лення позначається на тому, як особистість орієнтується в на­вколишній дійсності, у різних життєвих ситуаціях, як вона пе­редбачає хід подій і результати своїх власних дій, як вона опано­вує обставини і себе.

Для діяльності оператора характерний особливий тип мис­лення - оперативне мислення, яке здійснюється в ході практич­ної діяльності і спрямоване на розв'язання практичних завдань, процес оперативного мислення у досвідченого робітника проходить дуже швидко, але швидкість його зменшується під впливом уто­ми, хворобливого стану і після споживання алкоголю.

Для відпрацювання таких властивостей мислення, як винахі­дливість, кмітливість, швидкість прийняття рішень, швидкість й точність дії при раптовій зміні ситуації, корисне спеціальне тре­нування не тільки в реальних умовах, але й шляхом моделюван­ня складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомогою тренажерів і спеціальних стендів.

Увага

Увага - це концентрація свідомості на якомусь об'єкті чи діяль­ності з одночасним відвертанням від усього іншого. Фізіологіч­ною основою уваги є оптимальне збудження певної ділянки кори великих півкуль головного мозку, тоді як інші ділянки перебува­ють у стані більш-менш зниженої збудженості. Здорова невтом-лена людина завжди до чогось уважна, і в кожний момент її свідомість спрямована на якісь об'єкти, думки чи діяльність.

Активна увага - це свідома увага. Вона потребує вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою. У діяльності робітника (оператора) провідна роль належить активній увазі. Завдяки їй робітник свідомо сприймає необхідні об'єкти виробничого процесу, що за­безпечує своєчасне і точне виконання адекватних керуючих дій. Розрізняють зовнішньоспрямовану і внутріиіньоспрямовану Увагу. Людина, розглядаючи табло приладів, напружує зовніш­ньоспрямовану увагу. Об'єктами внутрішньої уваги є думки, пе­реживання, спогади. Якщо вони пов'язані з розв'язанням за­вдання контролю приладів, то це має позитивне значення. Однак Думки і переживання, що не стосуються діяльності оператора, ожуть відволікати від сприйняття показань приладів і стати

причиною помилок, особливо якщо в стані сильного нервового Я напруження людина повністю захоплена важливими життєвими проблемами.

Швидкість переключення уваги - здатність швидко змінював ти об'єкти, на які спрямована увага, а також швидкість переходуИ від одного виду діяльності до іншого. Ці властивості уваги вдос-Яконалюються в процесі професійної діяльності, що дає змогу доЛсвідченим робітникам своєчасно переключати увагу з одного об'Яєкта на інший, швидко переривати розпочаті дії чи змінювати їкщ на протилежні. Набуття таких навичок підвищує надійність пра­цівника в критичній ситуації.

Швидкість переключення уваги визначається також швидкі­сними параметрами психічної діяльності, що залежить від рух­ливості нервових процесів у корі головного мозку. Навички швид- ;1 кого переключення уваги легше відпрацьовуються в осіб з доб­рою рухливістю нервових процесів. Загальмоване переключення 1 уваги свідчить про інертність перебігу психічних процесів. У та­ких осіб відпрацювання навичок переключення уваги утрудню- Я ється. їм притаманне запізнення в діях, зокрема в несподіваних.!! аварійних ситуаціях.

Важливими якостями людини є інтенсивність і стійкість увагиЛ

Інтенсивність уваги - це ступінь її напруження при сприй­нятті об'єкта: зі збільшенням інтенсивності уваги сприйняття»] стає більш повним і чітким.

Стійкість уваги - це підтримання необхідної інтенсивностіЯ уваги протягом тривалого часу. Стійкість уваги залежить від ступеня тренованості людини. Спеціальні дослідження свідчать™ що 40-хвилинна інтенсивна увага може зберігатися довільно без Я помітного послаблення, чим і відзначається тривалість навчаль­ної години.

Деякі професії ставлять особливо високі вимоги до однієї чш| кількох із зазначених властивостей уваги. Діяльність водія по­требує високих рівнів усіх видів уваги. Зокрема, в монотонних дорожніх умовах необхідна особливо висока стійкість уваги; на Я слизькій дорозі - інтенсивність уваги, а на великих швидкостях вкрай необхідне швидке переключення уваги.

Біологи і психологи вважають, що людина як біологічна систД тема досконала і має велику надійність при виконанні будь-яких j операцій. Так, у США П. Фітес при вивченні надійності дійшовД висновку, що при швидкості 192 км/год ймовірність наїзду на

і

_аВтомобіль-лідер при видимості в декілька метрів складає лише 10⁹, тобто практично дорівнює нулю. В інших випробуваннях було встановлено, що порівняно в простих умовах до 4% водіїв потрапляють у ДТП через сон за кермом. У двох випадках йдеться про тих самих водіїв, які поставлені в різні умови.

Сенсомоторні реакції

Сенсомоторні (від лат. sensus - відчуття і motor - той, що рухає) реакції - це дії людини у відповідь на різні відчуття, які сприй­маються органами чуттів. Реакції бувають прості і складні.

Проста сенсомоторна реакція - це швидка відповідь наперед відомим простим рухом на раптовий сигнал, який теж наперед відомий. Типовою простою реакцією є швидке натискання кноп­ки при вмиканні сигнальної лампочки.

Складна сенсомоторна реакція (реакція вибору) - це відпо­відь на декілька наперед відомих сигналів, на кожний із яких слід відповідати певним наперед відомим рухом. Прикладом складної реакції може бути послідовне засвічування на табло двох-трьох різнокольорових лампочок, які треба гасити, натиска­ючи на відповідні кнопки. Або засвічуються лампочки трьох ко­льорів, серед яких дві слід вимикати натисканням на відповідні кнопки, а на одну не реагувати.

У будь-якій сенсомоторній реакції є латентний (прихований) і моторний період. Час від моменту появи сигналу до початку руху називається латентним періодом, а час виконання руху -моторним. Латентний період простої реакції на звуковий сигнал У середньому становить 0,14 с, на світло - 0,20 с

Крім того, реакція характеризується правильністю, точністю і своєчасністю (можна вчасно зреагувати, а вчинити неправильно). Час реакції збільшується з віком, хоча досвід у вмінні прогнозу­вати ситуацію компенсує сповільнену реакцію.

Професія водія завжди пов'язана з критичними ситуаціями, Де сенсомоторні реакції відіграють суттєву роль. Наведемо декі­лька цифр, що стосуються праці водіїв автотранспорту. У різних країнах прийняті різні нормативні значення часу реакції. Зокре­ма, в Швейцарії при розрахунках, пов'язаних з рухом у місті, час Реакції беруть таким, що дорівнює 0,75 с, за містом - 2,5 с. В ^країні у відмінних водіїв при екстреному гальмуванні час реакції становить до 1,16с. Час реакцій залежить також від інтенсивності

59

уваги водія, тобто від ступеня напруження уваги при сприйнятті дорожньої ситуації. В умовах міського руху, коли інтенсивність* уваги досить висока, час реакції значно менший. Чеські та словаЛ цькі вчені вважають, що при підготовці до гальмування час реак­ції становить 0,6-0,8 с, а при відволіканні уваги реакція зростає до 1,1-1,7 с

Час реакції залежить і від швидкості автомобіля. Наприклад, при збільшенні швидкості від 50 до 70 км/год час реакції збіль»Я шується від 1,1 до 1,7 с. Час реакції збільшується і у водіїв старшого віку. У лабораторному експерименті визначено, що мі­німальний час реакції на червоний сигнал водіїв 18-22 років становить 0,48-0,56 с, а 45-60 років - 0,78-0,82 с. Час реакції водія є важливим показником його професійної підготовки. Час реакції зменшується в процесі професійної діяльності. У досвід­чених водіїв, які наїздили 50 тис. км, цей показник становитьЯ 0,5-1,5 с, а у водіїв з меншим досвідом 1-2 с

Час реакції водіїв при екстреному гальмуванні та їх тренова­ність перевіряють у кабінетах безпеки автотранспортних підпри­ємств, оснащених відповідними приладами, стендами й автомобі­льними тренажерами.

У. Хік виявив лінійний зв'язок між часом реакції та інфор­маційною ємністю сигналу. Ця залежність відома як закон Хіка, а сама модель формування часу реакції одержала назву інформа­ційної.

Математично гіпотеза Хіка виражається формулою

t_p = a \og₂(n - 1),

де f - час реакції; п - кількість рівномірних альтернатив; а " постійна.

Протії цієї залежності виступають фізіологи, які зазначають, що ця закономірність не є універсальною і прояв її залежить від конкретних умов і способів діяльності оператора.

Ризик і обережність

Ризик (франц. risque) - можлива небезпека чогось; дія навман- І ня, яка потребує сміливості, відваги в надії на щасливий результат. Кількісний бік ризику - ступінь ризику. Психологи визнача­ють ступінь ризику як відношення уявлення про небезпеку Д° уявлення про фактори, які протистоять небезпеці.

І

У системі «людина - машина» саме людина є слабкою лан­кою- Техніка та її надійність вдосконалюються швидше, ніж умін­ня людини безпомилково керувати нею. Зростає і ціна помилки. Помічено, що коли водіїв, які часто скоювали'аварії, переводили на іншу, безпечну роботу, нещасні випадки переслідували їх удо­ма. Отже, нещасний випадок є наслідком неадекватної поведінки людини в небезпечній ситуації.

Обережність є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до праці. Необережними вважаються дії, які виходять за межі вимог правил безпеки. Найчастіше вони виникають через недисциплі­нованість або незнання працівниками суті технологічних проце­сів і пов'язаних з ними потенційних небезпек.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. А. В. Дудник 1 страница
5. А. В. Дудник 10 страница
6. А. В. Дудник 11 страница
7. А. В. Дудник 12 страница
8. А. В. Дудник 2 страница
9. А. В. Дудник 3 страница
10. А. В. Дудник 4 страница
11. А. В. Дудник 5 страница
12. А. В. Дудник 6 страница

Переглядів: 361