Державне управління є частиною соціального управління, тобто управління людьми і їх колективами з боку державних органів. Всі органи державної влади (законодавчої, старанної, судової) надають певну дію, що Управляє. У цьому сенсі говорять про управління державою, тобто регулюючої діяльності держави в цілому. Таке управління ще називають державним управлінням в «широкому» сенсі. Державне ж управління в «вузькому» (або власному) сенсі здійснюється органами виконавчої влади. Саме воно складає предмет адміністративного права.
Державне управління характеризується поряд специфічних ознак, що визначають його суть. Воно має загальнодержавний характер, тобто охоплює всі сторони життя суспільства: виконавча діяльність здійснюється на основі закону і тому називається підзаконною; об'єктами цієї діяльності є галузі економіки, соціально-культурного і адміністративно-політичного будівництва; в процесі вказаної діяльності організовуються відносини між людьми і їх колективами, тобто вона має організуючий зміст; здійснюється управлінська діяльність повсякденно і безперервно;
воно має юридично владний або розпорядливий характер. Таке управління найбільш яскраве відображає специфіку державного управління. Кожен орган управління держава наділяє певним об'ємом розпорядливих прав, за допомогою яких досягаються цілі виконавчої діяльності. Саме тому органи державного управління називають виконавчо-розпорядчими, а здійснювану ними діяльність — виконавчо-розпорядчої.
Таким чином, державне управління в Україні — це підзаконна, юридично владна, організуюча діяльність особливої групи органів держави, що полягає в практичному виконанні законів в процесі повсякденного керівництва господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.