• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Усі функції менеджменту взаємопов’язані і діють, якщо в організації є певна система комунікацій.

Схема мотивації.

4) Функція менеджменту «КОНТРОЛЬ»

Контроль– важлива функція менеджменту, застосування якої дає змогу керівникові стежити за виконанням управлінських рішень і вносити корективи. За своїм рангом функція контролю стоїть на другому місці після функції планування (постановки цілей). І це зрозуміло, адже, якщо не доведена до підлеглих мета їхньої діяльності, то і нічого буде контролювати. Незважаючи на те, що контроль не надто подобається працівникам, він все-таки є об’єднувальним чинником діяльності контролюючих та контрольованих осіб.

Основне завдання контролю – забезпечити досягнення цілей і місії організації. Потреба контролю є об’єктивною і визначається дією таких чинників:

· зміною довкілля (зміна законові, політики, структури організації тощо);

· небезпекою виникнення кризових ситуацій;

· потребою підтримувати успіх організації;

· боротьбою за ринки збуту товарів;

· інші.

Контроль за усіма стадіями діяльності підприємства повинен давати його керівництву інформацію щодо ухвалення відповідних рішень. Для будь-якого контролю характерними є такі компоненти:

· об’єкт та суб’єкт контролю (що контролюється і хто контролює),

· процес контролю (здійснення в часі) і результати контролю.

З урахуванням того, що якими будуть ці компоненти за своїм змістом, і визначають види контролю. Об’єктом контролю повинні бути результати діяльності і в жодному випадку – співробітники.

Відправним пунктом концепції адміністративного (службового) контролю дій підлеглих є такий – досить охопити контролем певні стратегічні пункти, вузлові функції.

Другим важливим завданням є орієнтація контролю не на минуле, а на майбутнє, оскільки краще з 75%-вою упевненістю передбачити помилку, яка може трапитися в майбутньому, якщо не здійснити певних кроків, ніж мати 100% знання про походження помилки, яка вже допущена.

Третьою проблемою службового контролю є відбір оцінок підлеглих, щоб встановити, як вони виконують свої посадові функції. Донедавна функція контролю в нашій державі зводилася до перевірки дотримання інструкцій, законів і виявлення порушників.

Спільна (колективна) діяльність людей передбачає контакти між ними у вигляді обміну інформацією. Тільки на цій основі люди, об’єднані в організацію, можуть досягти своєї мети. Будь-яка організація, навіть дуже мала, обов’язково має відповідну систему комунікацій.

У вузькому розумінні слова, комунікація – це обмін інформацією між двома й більшою кількістю людей. Тобто основним матеріалом комунікації є інформація.

Комунікації виникають між: організацією і зовнішнім довкілля (споживачами, державою, тощо) та підрозділами і працівниками організації (між різними рівнями управління організацією, між керівниками й підлеглими, між неформальними організаціями тощо).

З уваги на спрямованість потоків інформації розрізняють такі комунікації:

· зверху вниз (від вищої інстанції до нижчої, від керівника до підлеглого);

· знизу вверх (від підлеглих до керівників);

· горизонтальні (між членами трудового колективу, які займають рівноправні посади).

Основними елементами комунікації є: джерело інформації, передавач, приймальник, отримувач. Весь шлях від джерела інформації (відправника) до отримувача називається каналом комунікації. Канали комунікації можуть бути:

· формальні (офіційні) – встановлені адміністративно і зв’язують працівників як вертикальними, так і горизонтальними щаблями керування.

· неформальні (неофіційні) – до них належать ті, які не збігаються з офіційно встановленими.

Для ефективного функціонування виробничих колективів потрібно, щоб в організації діяли як формальні, так і неформальні комунікації, які повинні бути збалансованими.

3. види суб’єктів господарської діяльності, їх класифікація

Господарське право визначається як право колективних суб'єктів. Суб'єктами господарського права є організації:

♦ які виробляють і реалізують продукцію для суспільних і потреб, виконують роботи, надають послуги;

♦ що здійснюють професійну управлінську діяльність в економіці;

♦ споживачі результатів господарської діяльності.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. PR-відділ організації: переваги і недоліки
7. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
11. VI. Узагальнення та систематизація знань
12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.

Переглядів: 734