Українська картографія – складова частина сучасного географічного наукового процесу

Післявоєнний період розвитку картографії забезпечувався подальшим розгортанням теоретичних та прикладних розробок в умоваї радянської географії.

На всій території СРСР запроваджено систему координат 1942 р. і Балтійську систему висот. Топографо-геодезичні та картографічні роботи базуються на матеріалах аерофото- і космічного знімання. Розробляються нові напрями в картографії – пізнавальна функція карт, мова карт, картографічна генералізація, система організації змісту карт. Традиційно потужним напрямом в тематичному картографуванні є розробка комплексних і синтетичних карт, які базуються на принципах системного картографування (карти спеціалізованих АПК, оцінки стану компонентів природи, охорони довкілля, оцінки земель, карти медико-географічної оцінки території, галузевої та територіальної організації географічних комплексів тощо).

В 1961 р. завершене складання ґрунтових карт сільськогосподарських підприємств (1:10 000), районів (1:25 000, 1:50 000), областей (1:200 000), видано ”Атлас Української РСР“ (1958). В 1967 р. видано ґрунтову карту УРСР масштабу 1:1 500 000, 1973 р. таку ж карту масштабу 1:750 000, в 1979 р. – "Атлас ґрунтів Української РСР", в 1984 р. – "Карту рослинності УРСР" масштабу 1:1 500 000 із врізною картою "Геоботанічне районування" масштабу 1:7 500 000.

В цей час виходять ”Атлас сільського господарства Української РСР“ (1958 р., 72 карти із основним масштабом 1:2 500 000), ”Атлас палеогеографічних карт Української і Молдавської РСР“ (1960), комплексний науково-довідковий ”Атлас Української та Молдавської РСР“ (1962 р.) із серією карт природи, населення, господарства, освіти, культури, охорони здоров’я, всього 51 карта природи і 70 соціально-еконоомічних карт, ”Агрокліматичний атлас Української РСР“ (1964 р., 146 епрт масштабу 1:4 000 000 ), ”Атлас складових теплового і водного балансу України“ (1966 р., і багаткольорова і 150 однокольорових карт масштабу 1:4 000 000), ”Атлас особливо небезпечних для сільського господарства гідрокліматичних явищ на території Української РСР“ (1968).

Значним досягненнямукранської картографії став фундаментальний ”Атлас природных условий и естественных ресурсов УССР“ (1978 р.). він вміщує близько 450 карт і схем із поясненнями. Всі карти згруповані в оеремі блоки. Основний масштаб карт 1:2 500 000, карти Чорного й Азовського морів побудовані в масштабі 1:3 000 000, карти-врізки і додаткові карти – 1:6 000 000–1:20 000 000. Після 1991 р. він став загальнодоступним у користуванні. Територія тодішньої Української РСР було детально відображена на багатьох картах і атласах СРСР.

У 1980-х роках видані туристські атласи ”Крим“, ”Киев“, ”Украинские Карпаты“, ”Львів“. Територія України детально відображена на багатьох картах і атласах СРСР цього часу.

Традиційно потужним напрямом української тематичної картографії є розробка комплексних та синтетичних карт, які базуються на принципах системних досліджень. Такими є карти інтегральних АПК, оцінки стану компонентів довкілля, оцінки земель для вирощування окремих сільськогосподарських культур, медико-географічні карти, карти оцінки території, галузевої та територіальної організації промисловості тощо. В 1980-90-х роках в Українській РСР видано серію карт галузевих та міжгалузевих комплексів у масштабі 1:750 000 (для службового користування).

Комплексні географічні дослідження проблем раціонального природокористування створили фундаментальну експериментальну базу для розробки нових типів карт природокористування, охорони природи, господарства, ПТК і ТВК. Ведуться роботи із створення так званих ”базових карт“, які стануть основою для створення фундаментальної серії тематичних карт.

В 1980-90-х рр. в СРСР запроваджено нову систему ”Параметри Землі – 1990“, яка базується на даних супутникової геодезії, наземних астрономо-геодезичних та гравіметричних даних (вона діє зараз в Росії). Завершено створення єдиної державної геодезичної мережі. Функціонують супутникові системи ГЕО-ІК, ЛАГЕОС, Еталон, ГЛОНАСС, Квазар. Створено карти новітніх рухів земної кори в масштабі 1:5 000 000.

Підсумки досліджень в галузі геодезії, топографії, картографії, аерокосмічних методів дослідження Землі друкуються в журналах та збірниках ”Інженерна геодезія“, ”Геодезія, аерофотознімання й картографія“, ”Українському географічному журналі“, збірниках статей провідних українських Вузів.

Створено серію карт територіальних комплексних схем охорони природи (ТерКСОП) Донецької області, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська.

В 1992 р. видано атлас ”Українці. Східна діаспора“, в 1993 р. – серію карт ”Україна. Природне середовище та людина“. Шкільний курс географії забезпечений рядом навчальних атласів.

Основними центрами проведення картографічних досліджень території України стали ІГ НАНУ, РПС, Інститут історії НАНУ, кафедри картографії та географії провідних вищих навчальних закладів України, проблемні та науково-дослідні лабораторії загальногеографічного та тематичного картографування, філії Інституту землеустрою тощо.

Серед провідних вчених України у галузі картографії слід назвати члена-кореспондента НАН України Л.Г. Руденка (з 1991 р. – директор Інституту географії НАНУ; комплексні дослідження господарства, територіальне планування, раціональне природокористування й охорона природи), доктора географічних наук А.П. Золовського (картографування сільського господарства, АПК, продовольчих комплексів, теорія картографії), професора Я.І. Жупанського (картографування виробничо-територіальних комплексів), О.І. Шаблія (картографування галузевих і міжгалузевих комплексів), професора І.Ю. Левицького (теорія сільськогосподарського картографування, окремі сільськогосподарські карти, карти земель, земельний кадастр і охорона природи), доктора географічних наук Т.І. Козаченко (спеціалізовані АПК, теорія картографування географічних комплексів, картографування продовольчих комплексів), доктора географічних Г.О. Пархоменко (природоохоронне картографування), доктора географічних наук В.А. Барановського (медико-екологічне картографування, електронне картографування), доктора географічних наук В.О. Шевченка (медико-географічне картографування), професора В.П. Руденка (картографування природно-ресурсного потенціалу), І.П. Рибака (теорія картографії, картографування АПК).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Картографія в Україні в середньовічний період	\|	Сучасні проблеми української картографії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.