Об’єкт, завдання і система показників статистики тваринництва

Облік посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах населення в сільській місцевості, у містах, міських і робітничих селищах організують і проводять районні (міські) відділи статистики за участю сільських, міських та селищних Рад народних депутатів.

Для одержання повніших і достовірніших даних про посівні площі сільськогосподарських культур, що перебувають у користуванні та власності особистих підсобних господарств населення в сільській місцевості, у населення міст та міських і робітничих селищах органи державної статистики періодично проводять суцільні і вибіркові обліки посівних площ сільськогосподарських культур. В Україні останній суцільний облік посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах населення сільської та міської місцевостей було проведено в 1993 р., а вибірковий їх облік (20%) — у 1998 р.

Дані про уточнену та зібрану площу і валовий збір з основних і повторних, міжрядних посівів сільськогосподарських культур у розрізі окремих культур та їх груп по селянських (фермерських) господарствах і господарствах орендарів-громадян містить статистичний звіт за формою № 2 (ферм) «Звіт про діяльність селянського (фермерського) господарства, орендаря (громадянина) за 20___ р.», який вони складають щороку станом на 1 грудня.

Валові збори врожаю сільськогосподарських культур по господарствах населення та інших суб’єктах господарювання визначаються розрахунково на підставі даних про розміри посівної площі та збору продукції з 1 га, який визначають за матеріалами вибіркових бюджетних обстежень домашніх господарств.

Джерелом статистичних даних про площу багаторічних насаджень плодоягідних культур, виноградників, хмелю, чаю, в т. ч. насаджень у плодоносному віці, а також про фактичний збір урожаю (всього, в т. ч. з площі насаджень у плодоносному віці) в розрізі окремих культур і порідних груп є звіт за формою № 29-сг, який містить спеціальний розділ «Сади, ягідники і виноградники».

Дані про рівень агротехніки містяться в оперативній статистичній звітності «Звіт про сівбу ярих культур» (ф. № 3-сг) і «Звіт про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб» (ф. № 7-сг). Дані цих звітів характеризують наростаючим підсумком обсяг агротехнічних робіт у гектарах і центнерах. Вони мають важливе значення для оцінки строків і обсягів проведених робіт, контролю за виконанням графіків проведення робіт тощо.

Дані про наявність насіння ярих та озимих культур містяться у «Звіті про наявність насіння ярих культур» (ф. № 1-сг), який складають і подають 01.11, 01.02 і 01.04 районним відділам державної статистики за місцем знаходження землі юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність і мають понад 50 працюючих осіб, незалежно від форм власності і господарювання.

Інформацію про внесення добрив за видами під окремі сільськогосподарські культури та їх групи і проведення агрохімічних робіт містить разова (річна) статистична звітність за формою № 9-б-сг «Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай 20___ р.», який складають і подають 1 грудня юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності і господарювання (крім селянських (фермерських) господарств), районному формуванню з виконання агрохімічних робіт, а науково-дослідні установи, навчально-дослідні господарства вузів і технікумів, крім того, своїй вищій організації за вказівкою. Районне (міжрайонне) формування по виконанню агрохімічних робіт 5 грудня після перевірки подає цей звіт районному відділу державної статистики за місцем знаходження землі.

Розділ 3
СТАТИСТИКА ТВАРИННИЦТВА

Тваринництво, як і рослинництво, є основною галуззю аграрного сектора. У валовій продукції сільського господарства України його частка у 1999 р. у порівнянних цінах 1996 р. становила 45,5 %.

Тваринництво — це сукупність споріднених галузей сільського господарства, що займаються розведенням сільськогосподарських тварин, тобто свійських тварин для виробництва цінних продуктів харчування (молока, м’яса, яєць, меду та ін.) і сировини для багатьох галузей переробної промисловості (м’яса, вовни, шкіри, пуху тощо). Тваринництво дає живу тяглову силу (коней, волів та ін.) і основне органічне добриво (гній). З продуктів і відходів тваринництва одержують деякі корми (молочні відвійки, кісткове борошно тощо), а також лікарські препарати (лікувальні сироватки, гормональні препарати і т. п.).

У тваринництві виділяють ряд вужчих галузей за такими ознаками, як вид тварин, характер і призначення продукції та ін. За видами тварин виділяють такі галузі тваринництва: скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, птахівництво, вівчарство, козівництво, конярство, кролівництво, звірівництво, бджільництво, шовківництво, собаківництво. Усередині галузей диференціація ведеться залежно від характеру і призначення продукції, наприклад молочне і м’ясне скотарство; сальне і беконне свинарство; вовняне, м’ясне і шубне вівчарство і т. д.

Виробничий процес у тваринництві тісно пов’язаний з природними процесами розвитку і життєдіяльності тварин, при цьому кінцева продукція цієї галузі являє собою результат природного і технологічного циклу. Дану особливість тваринництва варто мати на увазі, щоб чітко виокремити тваринництво як самостійний об’єкт статистики сільського господарства. Якщо продукти тваринництва були піддані промисловій переробці або опрацюванню, то вони є продукцією промисловості. Забій худоби, переробка молока, вовни і т. д. належать до відповідних галузей переробної промисловості та є об’єктом промислової статистики. Водночас статистика тваринництва займається визначенням валового виходу продуктів забою сільськогосподарських тварин і птиці, тобто м’яса, сала, субпродуктів, шкір, хутряної сировини, рогів і копит, щетини, пуху та інших продуктів, пов’язаних із забоєм худоби. Це пояснюється такими практичними розуміннями. По-перше, основне призначення скотарства, свинарства і значною мірою вівчарства і птахівництва — це вирощування і відгодівля тварин для забою їх на м’ясо. Тому при вивченні тваринництва першорядне значення має визначення забійного контингенту тварин, тобто тієї їх частини, що йде для забою на м’ясо. Процес вирощування і відгодівлі забійного контингенту худоби вивчає статистика тваринництва. По-друге, частина худоби і птиці на м’ясо забивається не тільки на підприємствах м’ясної промисловості, а безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах та особистих підсобних господарствах населення. Тому статистика промисловості не може забезпечити повноти даних про обсяги виробництва м’яса, сала та інших продуктів забою худоби. По-третє, розроблена статистикою тваринництва на основі врахування цих моментів методика визначення обсягів виробництва м’яса, сала й інших продуктів, пов’язаних із забоєм тварин, і практика її застосування показує, що вона дозволяє здійснювати дійовий контроль за вирощуванням худоби і виробництвом м’яса, визначаючи обидва показники для характеристики цих процесів на основі даних статистики тваринництва.

Слід також мати на увазі, що статистика тваринництва тісно пов’язана зі статистикою ряду інших галузей, насамперед рослинництва. Тому необхідно правильно розмежувати ці взаємозалежні галузі. Статистика рослинництва вивчає польове кормовиробництво, визначаючи основні показники (посівні площі, валовий збір і врожайність) кормових культур і кормових угідь. Такі ж питання, як використання кормових ресурсів, вплив розвитку рослинництва на тваринництво, слід розглядати у статистиці тваринництва.

Щоб мати повне уявлення щодо видів економічної діяльності та послуг, які належать до тваринництва, подаємо їх перелік згідно з українською Класифікацією видів економічної діяльності (табл. 40).

Таблиця 40

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасна організація статистичного спостереження рослинництва в Україні	\|	ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОСЛУГ ТВАРИННИЦТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.