Пакистан в 70-90-х роках.

На хвилі незадоволення некомпетентністю й безпорадністю військових 20 грудня 1971 р. до влади в Пакистані прийшов уряд ПНП, очолений партійним лідером 3. А. Бхутто. 3. А. Бхутто визнав незалежність Бангладешу і звільнив з в'язниці М. Рахмона, що став першим президентом колишньої провінції. Уже з січня 1972 р. новий уряд розпочав націоналізацію важкої промисловості, а в березні — аграрну реформу. У квітні 1972 р. у Пакистані відмінено військовий стан, звільнено політв'язнів, знято обмеження на політичну діяльність. Країна вийшла з СЕАТО і Британської Співдружності. Тоді ж було прийнято нову конституцію, що ввійшла в дію 14 серпня 1973 р. Конституція передбачала парламентську форму правління, федеративний устрій з широкою автономією провінцій та закріплення ісламу як державної релігії. Прем'єр-міністром країни став 3. А. Бхутто, а звільнений ним пост президента зайняв Ф. І. Чоудрі.

Спроби економічних реформ уряду 3. А. Бхутто зіткнулися з об'єктивними труднощами через світову енергетичну кризу та стихійні лиха, що вразили Пакистан у 1973 і 1975 роках. У 1974-1975 роках через масштабні зіткнення на релігійній основі загострилася політична ситуація. Спроби уряду 3. А. Бхутто запровадити в Пакистані елементи сучасного соціального захисту були потрактовані клерикальними колами як ліва загроза. У лютому 1975 р. уряд заборонив головну опозиційну до ПНП Національну Народну Партію, а в березні 1977 р. з численними порушеннями було проведено парламентські вибори. Опозиційний блок з 9 партій Пакистанський національний альянс не визнав оголошеної після виборів перемоги правлячої партії 3. А, Бхутто.

У зв'язку із загостренням внутрішньополітичної ситуації, 5 липня 1977 р. військове командування на чолі з начальником штабу сухопутних військ генералом Мохаммедом Зія-уль-Хаком оголосило про відсторонення прем'єр-міністра від влади. У країні було введено військовий стан і віддано до суду кількох членів уряду. Новий військовий керівник Пакистану, — "мулла в уніформі кольору хакі", як охрестила його західна преса, вдався до політики послідовної ісламізації всіх сторін суспільного життя країни. У Пакистані було відновлено покарання у вигляді публічного биття палицями, відрубання кінцівок, уведено традиційні релігійні податки, в кінці 1979 р. заборонено діяльність усіх політичних партій, за винятком правих консерваторів та релігійно-общинних об'єднань. Звинуваченого в корупції колишнього прем'єра 3. А. Бхутто у квітні 1979 р. було повішено. У березні 1981р. прийнято тимчасовий конституційний указ, згідно з яким легітимізовано владу М. Зія-уль-Хака. Після проведення парламентських виборів у лютому 1985 р., у результаті яких обрано прихильних до військового режиму депутатів, ЗО грудня 1985 р. військовий стан було скасовано.

Протягом 80-х років для Пакистану склалася надзвичайно сприятлива зовнішньополітична обстановка. Через падіння шахського режиму в Ірані та вторгнення радянських військ до Афганістану Сполучені Штати Америки змушені були зробити ставку в регіоні на Ісламабад. Пакистан отримав від США понад 3,2 млрд. доларів фінансово-технічної допомоги. Завдяки великим західним інвестиціями та поблажливому ставленню з боку США, Пакистан в 1987 р. розпочав роботу над власною ядерною та стратегічною ракетною зброєю. М. Зія-уль-Хак збирався протиставитися Індії, що ще 1974 р. здійснила ядерний вибух, хоча й заперечувала його військовий характер.

За нез'ясованих до сьогодні обставин 17 серпня 1988 р. М. Зія-уль-Хак загинув у авіакатастрофі. На виборах, проведених у листопаді 1988 р., перемогла керована донькою 3. А. Бхутто Беназір Бхутто Народна партія, однак через відмову армії, а згодом і цілих провінцій (Пенджаб, Белуджистан) виконувати урядові розпорядження, її уряд 1990 р. був змушений піти у відставку. Порівняно короткий період правління ВІ990-1993 роках уряду Наваза Шаріфа позначився спробами реалізації програм лібералізації економіки та будівництва ринкового суспільства західного типу. У 1993 р. на короткий час до влади повернулася Б. Бхутто. Після того, як прем'єр-міністром країни знову став Н. Шариф у Пакистані відновлено економічні реформи. Деяке зростання показників господарського розвитку країни в середині 90-х років супроводжувалося збільшенням безробіття, посиленням соціальної напруженості та зубожінням значної частини населення Пакистану.

Улітку 1998 р. Пакистан провів демонстративне випробування ядерної зброї. Погіршення стосунків з Індією призвело влітку 1999 р. до короткотривалого, але запеклого збройного конфлікту в Кашмірі. Під тиском США, які погрожували економічними санкціями, Н. Шаріф наказав відвести підтримувані пакистанським урядом формування кашмірських мусульман зі спірних території. Незадоволені цим рішенням військові вчинили в жовтні 1999 р. державний переворот. Керівником держави став геннерал Мушшаріф. Військовий уряд оголосив про наміри боротися з корупцією та зловживаннями чиновництва, а також про те, що стабілізувавши ситуацію в країні одразу ж передасть владу демократично обраним представникам. Однак, оскільки не було оприлюднено конкретних термінів демократичних перетворень, Пакистан потрапив у зовнішньополітичну ізоляцію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проголошення незалежності Бангладеш.	\|	ЛЕКЦІЯ № 9.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.079 сек.