• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Марокканський незалежницький рух у 30-х роках.

Придушення збройної боротьби проти колонізаторів не спинило розвитку опозиційного руху міського населення Марокко. Центром політичного національно-патріотичного руху став Фес. У 1930 р. після оприлюднення "Берберського дахіру" ("Берберського указу"), який виводив з-під юрисдикції султана берберські племена, в середовищі мусульманської інтелігенції почався протестаційний рух. Діячі патріотичного руху сприйняли цей указ як спробу розчленувати країну на дві частини, протиставивши її арабські та берберські райони. Велике обурення викликало оприлюднення планів католицької церкви розпочати активне поширення серед берберів християнства.

Лідерами акцій протесту проти "Берберського дахіру" стали Аллаль аль-Фасі, Мухаммед аль-Ваззані та Ахмед Балафредж. Центрами поширення протестаційного руху були мечеті. З французької зони окупації рух перекинувся і в іспанську, де його центрами стали Тетуан і Танжер. Колоніальні влади відповіли репресіями, арештувавши лідерів руху та інтернувавши значне число "неблагонадійного" населення. Репресії лише стимулювали зростання патріотичного руху. За ініціативою його діячів 16 травня — день проголошення "Берберського дахіру" — в Марокко почали відзначати як День національного трауру.

У результаті боротьби проти спроб розділити Марокко на дві частини виникла перша політична партія країни. У 1932 р. марокканські емігранти за підтримкою французьких радикалів та соціалістів розпочали випуск у Парижі журналу "Магріб". Заборонений у Марокко журнал розповсюджу­вався в протектораті підпільно. Ще одним центром об'єднання патріотичної інтелігенції країни став тижневик "Аксьйон дю пепль" ("Дія народу"), видання якого розпочалося 1933 р. у Фесі. З тижневиком співпрацювала асоціація колишніх випускників мусульманських коледжів, яка організувала дві широкі громадські кампанії: за відновлення свята трону, — що в давні часи символізувало єднання підданих султана та акції протесту проти передачі 1934 р. Марокко у відання міністерства колоній. Обурення виявилося настільки сильним, що французькі власті змушені були організувати приїзд до Фесу султана, який, як планувалося, мав заспокоїти населення. У день приїзду султана відбулася велика маніфестація. Скориставшись як приводом ексцесами, що сталилися під час демонстрації, колоніальна адміністрація негайно закрила "Аксьйон дю пепль" і вдалася до репресій проти національної інтелігенції.

Після цих подій організатори видання тижневика створили 1934 р. партію Комітет марокканської дії і виробили програму під назвою "План реформ". Не торкаючись питань зміни режиму протекторату, цей проект вимагав від французів чіткого дотримання Феської конвенції, недопущення прямого втручання до справ управління країною та розширення марокканського представництва в адміністративному апараті країни.

Французький уряд Національного фронту досить прихильно поставився до марокканських вимог. У 1936 р. "Комітету" було дозволено легально провести перший національний конгрес, який висунув програму розширення політичних свобод населення протекторату. Однак після того, як у лютому 1937 р. у "Комітеті" відбувся розкол, французький уряд відмовився вести переговори про зміну становища місцевого населення. У результаті розколу виникли дві партії: "Національна партія проведення реформ" Аллаля аль-Фасі та "Народний рух" аль-Ваззані. Утворена аль-Фасі організація зібрала прихильників ісламського шляху розвитку Марокко, на відміну від більш помірковано налаштованих членів "Народного руху".

У серпні 1937 р. французи для власних потреб відвели воду річки, яка протікала через мусульманські квартали Менкесу. Особливе обурення населення викликав той факт, що в результаті цієї акції пересохли басейни мечетей і віруючі не мали можливості здійснювати ритуальне омовіння. яке мусить передувати молитві. 1 вересня в місті відбулися зіткнення демонстрантів з поліцією, в результаті яких загинуло 20 марокканців і 52 поліцейські зазнали поранень. Акції протесту проти поведінки влад відбулися в інших містах країни. Французи заборонили опозиційні газети й розпустили "Національну партію". Репресії лише погіршили ситуацію. У багатьох місцях відбулися збройні сутички. У кінці жовтня — на початку листопада 1937 р. французи вдалися до масованих військових акцій, увівши війська в мусульманські квартали головних міст й арештувавши лідерів патріотичного руху. Аль-Фасі було вислано в Екваторіальну Африку, аль-Ваззані—до невеличкого поселення в Сахарі, а Балафредж змушений був втекти до Танжеру. Позбавлений керівників, національний рух пішов на спад.

Читайте також:

1. Антиколоніальні виступи в 30-х роках.
2. Внутрішня та зовнішня політика Індії в 50-70-х роках.
3. Внутрішня та зовнішня політика Японії в 30-х роках.
4. Діяльність українських політичних партій і рухів на західноукраїнських територіях у 1930-х роках. Комуністичний рух. Особливості функціонування націоналістичних організацій.
5. Економічна політика Франції у 50-70 роках.
6. Економічний розвиток Японії в 60-80-х роках.
7. Зовнішня та внутрішня політика Туреччини в 30-х роках.
8. Кодифікація радянського законодавства в 1936 – 1940 роках.
9. Пакистан в 70-90-х роках.
10. Палестинський рух опору та арабо-ізраїльське протистояння в 60-х роках.
11. Становище культури в Україні у 30-х роках. Згортання українізації. «Розстріляне відродження».

Переглядів: 654