Зміст лекції

Методика як галузь педагогічної науки передусім досліджує методи навчання, тобто „способи діяльності учителя і учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, вміннями та навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності”. Але, за слушним твердженням О. М. Ніколенко, однієї з ведучих українських науковців-методистів, що займається, зокрема, й проблемами викладання зарубіжної літератури, „хоч які б методичні прийоми обрав учитель, які б інноваційні технології він використовував на уроці, усі вони мають бути зумовлені самим твором та специфікою його аналізу. Тільки твір і його аналіз, – вважає вчений, – визначають методику його вивчення (і в жодному випадку не навпаки!)”.

Проблема, однак, полягає у тому, що вміння та навички аналізу літературного твору – справа надзвичайно складна. Передусім йдеться про складність власне самого літературознавчого аналізу. А до цього додається ще й складність, з якою зустрічається будь-який учитель і яка пов’язана з необхідністю адаптувати літературознавчий аналіз до умов школи, що передбачає врахування таких чинників, як характер сприйняття учнями творів художньої літератури, їхнього ставлення до аналітичної роботи, врахування їхніх вікових особливостей тощо. Простіше кажучи, коли йдеться про фахівців-філологів, то їх не треба переконувати у тому, що аналіз художніх творів – це цікавий та захоплюючий процес, бо якби це не було їхнім власним переконанням, вони обрали б іншу професію. Натомість для учнів інтелектуальна діяльність взагалі і її аналітичний різновид зокрема є необов’язковими, а проте вимагають неабияких зусиль. Останнє ж потребує мотивації (але аж ніяк не адміністративно-примусової!).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Висновки	\|	Літературознавчий та шкільний аналіз художніх творів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.