• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 2. Фізичне і психічне здоров’ядитини молодшого шкільного віку

Здоровий розум сприяє

здоров'ю тіла — і навпаки.

Д. М. Темплтон

План

1. Поняття та показники психічного здоров’я.

2. Передумови формування психічного здоров’я у дітей різного віку.

3. Забезпечення психічного здоров’я дитини у початковій школі.

Психическое здоровье, по определению Всемирной организации здравоохранения, - это состояние, способствующее наиболее полному физическому, умственному и эмоциональному развитию человека.

Складові психічного здоров’я:інтелектуальний, емоційно-вольовий, комунікативний, духовно-моральний розвиток.

Ознаки ПС:гармонія, психічна врівноваженість, духовна спрямованість, орієнтація на саморозвиток і удосконалення, збагачення особистісних властивостей.

Показники психічного здоров’я:

Емоційна сфера:позитивно-емоційний стан, подолання негативних емоцій (страху, гніву, заздрощів, жадібності), емоційна стабільність, адекватність емоцій.

Інтелектуальна сфера:здатність концентрувати увагу, утримувати інформацію в пам’яті, вміння логічно мислити, виявляти творчість, активність у пізнавальній діяльності.

Мотиваційно-особистісна:адекватний рівень домагань, адекватність самооцінки, цілеспрямованість, активність.

Причини порушення психічного здоров’я дитини:

· Емоційно нестабільний стан майбутньої мами в період вагітності та наявність стресових ситуацій, небажаність дитини або невідповідність статі новонародженого бажанням батьків.

· Аномальний, травматичний перебіг пологів, травмування певних відділів нервової системи немовляти; біологічна і соціальні незрілість батьків;

· Наслідки Чорнобильської катастрофи (47% - в зоні, 40% - в інших регіонах);

· Суспільно-економічне становище, перехідна кризова ситуація, напруженість життя, прискореність його ритму – як результат відчуття невизначеності, страху перед майбутнім, стресові стани та емоційні перевантаження.

· Низький рівень психологічної культури батьків, переважання невротичних станів, що спричиняє появу в дітей почуття страху і тривожності; відсутність у поведінці дорослих гнучкості та доброзичливості; незадовільний стан сімейних відносин.

· Недостатня особистісна самореалізація дітей, дискомфорт у міжособистісних взаєминах з членами сім’ї, з ровесниками та педагогами;

· Раннє навчання та його невідповідність психічним та віковим можливостям дітей; завищені навчальні вимоги, надмірна інформація, абстрактність та відірваність знань від життя.

На психічному здоров'ї дитини позначається і характер сімейних взаємин, часто негативні фактори цих взаємин призводять до формування патологічних рис характеру. При сприятливому сімейному кліматі у дітей відзначається більш високий рівень самореалізації та низький рівень тривожності. Результати обстежень дітей невротичного складу засвідчили, що 80-90 % неврозів були обумовлені тим, що діти зростали в неблагополучних сім'ях.

Стан психічного здоров'я, повноцінна життєдіяльність дитини значною мірою залежать від збалансованості емоцій. Позитивні емоції забезпечують оптимальність перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, уяви, мислення), поліпшують ефективність інтелектуальної діяльності та підвищують рівень активності особистості. Позитивний емоційний стан сприяє формуванню вольових процесів, від яких залежить успішна діяльність особистості, в тому числі й навчальна діяльність.

Основою психічного здоров'я є самореалізація унікальності особистісного «Я» дитини. Психічне благополуччя кожної особистості обумовлює врівноваженість її емоційно-чуттєвого стану та позитивну мотивацію інтелектуального розвитку. Формування особистості дитини ефективніше відбувається у сімейній атмосфері, яка осяяна любов'ю до дитини, повагою до її потреб, інтересів, особистісних досягнень, підкріплюється вірою у її можливості та виявленням гордості і радості за кожну сходинку особистісного зростання. З самого народження, ще не розуміючи слів, що вимовляють дорослі, дитина адекватно реагує на емоційний стиліь спілкування, позитивно сприймає лагідну, життєрадісну інтонацію — у відповідь посміхається і виявляє комплекс пожвавлення. У ранньому дитинстві дитина особливо гостро реагує на відсутність душевного тепла з боку батьків. Дорослим слід пам'ятати, що емоційна прихильність і захищеність відіграють вагому роль у розвитку дитини, що надалі від емоцій залежатиме формування почуття любові, відданості та співчуття.

Чим старша дитина, тим більше вона потребує атмосфери добра і любові, поваги до власних інтересів. На кожному новому етапі власного становлення — чи то «криза трьох років», чи зміна соціального статусу при вступі у школу, чи в підлітковому та юнацькому віці — дитина відчуває гостру потребу у врахуванні її інтересів, позитивній оцінці і визнанні її особистісних домагань.

Дорослі мають усвідомити, що не завжди інтереси чи потреби дитини є адекватними, проте вислухати і обґрунтувати їх помилковість, при цьому не принижуючи гідності дитини, — важлива запорука формування здорової особистості. У підлітковому та юнацькому віці особливо треба виявляти повагу до особистісних інтересів та здобутків дитини, взаємини мають бути партнерськими. Віра у можливості власної дитини, підтримка її у досягненнях і поразках — ось важлива умова зростання повноцінної, здорової особистості.

Отже батьки, виховуючи дитину, мають пам'ятати, що позитивними передумовами формування психічного здоров'я в умовах сім'ї є такі чинники:

· атмосфера очікування народження дитини в родині має бути сповнена любові;

· позитивно-доброзичливі взаємини в сім'ї;

· оптимальні передумови становлення та розвитку особистості;

· повага до дитини і віра у її досягнення;

· поєднання любові збоку дорослих з об'єктивною вимогливістю.

У здорової дитини помітний стан душевної рівноваги, у неї значно легше сформувати вольову сферу, активність та цілеспрямованість.Воля виникає в результаті життєвої практики, виховання і самовиховання особистості і є основним механізмом реалізації здорового способу життя, ось чому її формування має відбуватися вже в ранньому віці. Для виховання волі необхідне систематичне виявлення самої волі.

Воля, довільність дій – дошкільний вік.

У молодшому шкільному віці формується внутрішня позиція школяра і з'являється навчальна мотивація. Тому батькам необхідно підтримувати, заохочувати виявлення вольових зусиль у намаганні дитини досягти успіху, позитивно оцінювати її домагання, формувати дисциплінованість, відповідальність, наполегливість.

Пам'ятайте, що неуспішність у навчанні може призвести до низької самооцінки, відчуття неповноцінності, тому шукайте позитивні підкріплення.

Найсильнішим діяльнісним мотивом для дошкільника є заохочення, отримання нагороди, найбільш слабким — покарання.

Молодший шкільний вік

Зі вступом до школи змінюється зміст і характер ставлення дитини до навколишнього світу й до самої себе.

Проблеми, що впливають на психічне здоров'я дитини у початковій школі:

· прийняття себе у новому статусі;

· перебудова взаємин з членами родини;

· взаємини з учителем;

· взаємини з однокласниками.

Зазвичай дитина з радістю сприймає перехід від дошкільного до шкільного дитинства. Вона відчуває себе дорослою, подобається собі у новому статусі. Проте суттєво змінюється характер її самооцінки. В першому-другому класах вона є, по суті, відображенням оцінки вчителя на основі результатів навчальної діяльності. А далі самооцінка зазнає коректування з боку товаришів, уміщує позанавчальні характеристики, ті, що виявляються у спілкуванні з товаришами. Загострюється критичне ставлення до себе, збільшується кількість негативних самооцінок. Важливо, щоб у дитини у цей період збереглося загальне позитивне ставлення до своєї особистості в цілому, що залежить, передусім, від оцінок дорослого. Але у молодшого школяра водночас формується критичне ставлення до дорослих: він уже не завжди сприймає їх слова і вчинки на віру (мама завжди права, якщо тато сказав, то це так і є). Дитина починає критично оцінювати дорослих, реагує на нещирість, невідповідність слів та справ. Відбувається диференціація особового ставлення до оточення, що визначається вимогами до їх особистості. У цей період велике значення має авторитет батьків, компетентність учителя.

Система «дитина — дорослий» якісно змінюється, диференціюється. Члени родини виявляють підвищену увагу до дитини, повагу до її справ, зацікавленість успіхами у навчанні та спілкуванні з шкільними друзями. Дитина з більшою увагою дослухається до порад членів своєї родини. Тобто у стосунках першокласника з членами сім'ї основою є взаємна повага. Проте, якими б серйозними не були питання навчання дитини у школі, не слід забувати, що перед вами дитина. Інколи школяр не в змозі виконати просте навчальне завдання в класі, але швидко впорається з ним, якщо завдання переходить у практичну площину чи гру. «Один хлопчик, — писав Януш Корчак, — винайшов для себе таку гру. Коли я розв'язую задачу, цифри — це солдати. А я полководець. Відповідь фортеця, яку я повинен взяти. Якщо мені доводиться скрутно, я знову збираю розбиту армію, складаю новий план бою і веду атаку. Вірші, які я повинен вивчити напам'ять, — це аероплани. Кожне вивчене слово сто метрів вгору. Якщо я вивчу вірш без помилок, я беру висоту гри кілометри». Перенести навчальне завдання у практичну чи ігрову площину дитина не завжди може сама, і допомога дорослих членів родини може бути дуже суттєвою. Сядьте поряд і не сваріть школярика, а спробуйте зрозуміти проблему, що виникла, а потім тактовно допоможіть її розв'язати. Не забувайте й проте, що дитині в цьому віці також дуже потрібні ігри на повітрі, читання книжок мамою чи батьком перед сном, пустощі.

Молодший школяр має задовольняти свою природну потребу в рухах, бути жвавим і активним. Крім шкільних занять, у його житті мають бути і заняття спортом, музикою, танцями тощо, і прогулянки, й ігри з друзями. Щоб зрозуміти свою дитину, згадайте, які проблеми виникали у вас у початковій школі, яких реакцій на свої дії й оцінки ви очікували від членів своєї родини, з ким із них найбільше полюбляли спілкуватися і чому. Подбайте про те, щоб ваші взаємини залишилися щирими і допомагали дитині у її новому житті.

У взаєминах «дитина — вчитель», як правило, діє мораль однобічної поваги, слухняності. Вчитель — центральна персона не тільки на уроці, а на певний час у всьому житті дитини. Емоційний стан учня не тільки в класі, ай удома, і в спілкуванні з товаришами визначає вчитель, оцінюючи його на уроках у школі.

Батьки мають розуміти, наскільки важливими є ці взаємини для дитини, і допомогти налагодити їх на засадах взаєморозуміння. Тому, по-перше, ніколи не ігноруйте батьківські збори, якими б зайнятими ви не були. Пам'ятайте, що свою невдоволеність вашою відсутністю вчитель може несвідомо перенести на дитину. По-друге, знайдіть можливість поговорити з учителем, щоб розповісти йому про особливості вашого малюка: швидкість сприймання нового матеріалу, специфічні реакції на схвалення і негативну оцінку, сильні і слабкі сторони. По-третє, дайте дитині зрозуміти, що ваше ставлення до неї не зміниться, якими б не були її успіхи в школі.

Головне не те, які оцінки отримує дитина, а які риси характеру домінують у її поведінці. Якщо це такі риси, як старанність, відповідальність, дисциплінованість, відкритість, увага і повага до оточення — то все складається добре.

Щодо вчителя, то його авторитет, без сумніву, треба підтримувати, хоча у розмовах з дитиною слід зазначити, що кожна людина має свої позитивні і негативні риси, а ідеальним може бути хіба що робот. Саме від батьків залежить у цей час формування і такої необхідної для психічного здоров'я дитини риси як оптимізм. Віра у те, що всі негаразди можна подолати, а у їх подоланні ваш син чи донька знайдуть у сім'ї підтримку, має стати основним постулатом життя молодшого школяра.

Знаючи проте, що спілкування з однолітками є неодмінною умовою нормального психічного розвитку особистості, допоможімо дитині у налагодженні взаємин з ними. Запросіть товаришів вашого школяра до себе в гості. А ще краще — проявіть ініціативу і вирушить з усім класом у турпохід. Саме там ви і ваша дитина зможете побачити, хто чого вартий. Дайте своєму синові чи доньці певне доручення у цьому поході і створіть умови, щоб дитина змогла самостійно і на належному рівні його виконати. Взагалі, цікавтеся, з ким товаришує ваш школяр, що найбільше він цінує у друзях, поговоріть на тему дружби, розкажіть про своїх шкільних товаришів. Головне — ніколи не давайте товаришам своєї дитини необґрунтованої негативної оцінки. Спробуйте розібратися, чому ваша дитина віддає перевагу тому чи іншому однокласникові. Заохочуйте до спілкування і дружби. Настав час дитині увійти у більш широке коло контактів з навколишнім світом, провідником у якому частково є і його нові товариші. Поважайте ці потреби зростаючої особистості, проте не залишайте її наодинці з цим колом. У цьому віці дитина ще потребує корекції і підтримки у налагодженні стосунків з оточенням, в обговоренні певних питань взаємодії з ним. Проте головним прийомом впливу є порада, роз'яснення окремих ситуацій, дружня розмова.

Читайте також:

1. Біологічне, психічне і соціальне у людині
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вид заняття: лекція
7. Виділяють фізичне, поведінкове, психологічне вигорання.
8. Вимоги до шкільного кабінету мистецтва
9. Виховання дітей дошкільного віку
10. Виховання дітей шкільного віку
11. Вплив суспільної дійсності на психічне здоров’я особистості
12. Вступна лекція

Переглядів: 556