Попов склав заповіт, згідно якого все своє майно, включаючи і приватизовану квартиру, він передавав Гудковій, але при цьому зобов’язував її надати Єфімову право по життєвого користування кімнатою площею 20 кв. м у цій квартирі.
Через рік він склав новий заповіт, згідно якого квартира приватизована передавалась Самощинко. Обидва заповіти були посвідчені нотаріусом.
Згодом після цього Попов купив будинок. В якому поселилась його дочка із сім’єю.
Тяжко захворівши, Попов, перебуваючи у лікарні, попросив лікуючого лікаря посвідчити заповіт, у якому все належні йому вклади, нараховані гонорари і ті, які будуть підлягати виплаті після його смерті, він заповідає лікарні для оплати робіт по догляду за онкохворими. Лікуючий лікар. Який виконував у той час обов’язки завідуючого відділенням, посвідчив заповіт, складений Поповим.
Після смерті Попова виник спір. Самощенко відмовився від надання у користування Єфімову 20-метрової кімнати, посилаючись на те, що у заповіті, складеному Поповим на його користь, нема такої умови. Єфімов ж вважав, що другий заповіт тільки частково змінює перший і оскільки у другому заповіті нема скасування умови про легат, виконати її повинен спадкоємець, який отримав квартиру.
Самощенко вимагала передання їй іншого (крім квартири) майна Попова, у тому числі і будинку, придбаного Поповим незадовго до смерті. Дочка Попова, яка проживала у даному будинку, вважала, що вона має право отримати будинок у спадок, так-як є спадкоємицею за законом, і що умови заповіту Попова на будинку не розповсюджуються, оскільки він був складений ще до купівлі будинку її батьком.
Вирішіть спір.
Завдання 4
Проаналізуйте 2-3 наукові статті за питаннями теми. Зробить їх порівняльний аналіз.
Завдання 5
Підготуйте доповідь та презентацію за питаннями теми.