Мета та завдання

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

· адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

· забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

· стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

· унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Головною метою модульного навчання є така зміна організаційних умов педагогічного процесу у ВНЗ, яка забезпечує суттєву його демократизацію, створює умови для дійсної зміни ролі і місця студента, перетворює його на суб’єкта процесу навчання. Суть модульного навчання полягає в самостійній роботі студента за запропонованою йому навчальною програмою, яка включає в себе:

- цільовий план дій;

- банк інформації;

- методичне керівництво процесом досягнення висунутих дидактичних цілей.

Функції педагога коливаються у модульному навчанні від інформаційно-контролюючої до консультативно-координуючої. Теорія модульного навчання базується на специфічних принципах: модульності, дієвості, гнучкості, усвідомленості перспективи, паритетності, різнобічності методичного консультування.

Поняття «модуль» розглядається у двох аспектах: навчальний модуль (НМ) та дидактичний модуль (ДМ).

Зокрема, ДМ – це 1) відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить насамперед одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів (А.Алексюк); 2) логічно завершена частина теоретичних і логічних знань з даної навчальної дисципліни, яка адаптована до індивідуальних особливостей тих, хто навчається (П.Сікорський).

НМ – розглядається як: 1) логічна і допустима частка роботи у рамках теоретичного чи виробничого навчання, навчання професій або сфери трудової діяльності з чітко вираженим початком та кінцем, що вже в подальшому є неподільним на менші частини (Л.Старовойт); 2)одиниця зміцсту навчання, створена і дидактично опрацьована для досягнення певного рівня знань, умінь і навичок встановленого цільовою програмою дій і оснащення засобами контролю на вході і виході (Т.Царегородцева).

Структура навчального модуля може бути орієнтовно такою:

- коротка характеристика програмних завдань з кожної теми модуля;

- основні теоретичні положення, варті особливої уваги при поясненні навчального матеріалу;

- вимоги до виконання самостійних завдань;

- методичні поради та критерії, за якими оцінюється їх виконання.

Структура НМ містить декілька інформаційних блоків, пов’язаних між собою за змістом: блок входу, теоретичний блок, практичний блок, діагностичний блок, блок виходу.

Блок входу – тема і мета, перелік знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти студент у процесі вивчення даного НМ.

Теоретичний блок – лекційний курс, завдання для самостійної роботи, перелік основної та допоміжної літератури.

Практичний блок складається з тематики семінарських, практичних та індивідуальних завдань, завдань для виконання під час практики.

Діагностичний блок – система контрольних запитань для здійснення контролю як викладачем, так і самоконтролю і взаємного контролю, містить тестові завдання різних рівнів складності.

Блок виходу включає критерії оцінювання отриманих результатів, досягнутих у процесі роботи над даним модулем.

Модульна організація навчального процесу не є механічним перенесенням розділів програми до навчальних модулів, оскільки вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структурування її як системи, а не вільного добору наукової інформації. Основне завдання НМ полягає не лише в передачі інформації, а й у формуванні способів її практичного застосування. Таким чином процес навчання складається з неперервного циклу теоретичних і практичних занять з окремих курсів, організації та проведення практики, самостійної роботи студентів.На сучасному етапі модульне навчання є одним з найбільш цілісних і системних підходів до процесу навчання.
До відмітних особливостей модульного навчання відносять:
• обов'язкову опрацювання кожного компонента дидактичної системи і наочне проіллюстрірованіе його в модульній програмі та модулях;
• чітку структуризацію змісту навчання, послідовне виклад теоретичного матеріалу, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами і системою контролю засвоєння знань, що дозволяють коректувати процес навчання;
• варіативність навчання, адаптацію навчального процесу до індивідуальних можливостей і запитів учнів.
Мета модульного навчання - створення найбільш сприятливих умов для розвитку особистості учня шляхом забезпечення гнучкого змісту навчання, пристосування дидактичної системи до індивідуальних можливостей, запитам і рівню базової підготовки учня за допомогою організації навчально-пізнавальної діяльності за індивідуальною навчальною програмою.
Сутність модульного навчання полягає у відносно самостійній роботі учня по освоєнню індивідуальної програми, складеної з окремих модулів (модульних одиниць). Кожен модуль являє собою закінчену професійну дію, освоєння якого йде за операціями-кроків.
Модульної програмою реалізується комплексна дидактична мета, що включає в себе інтегруючі дидактичні цілі, досягнення кожної з яких забезпечує конкретний модуль. Зміст модуля структурують на навчальні елементи, яким відповідають часткові дидактичні цілі, причому кожен навчальний елемент повинен співвідноситися з певним функціональним елементом професійної діяльності.
Принципи та підходи до проектування модульної програми
Дидактична система модуля навчання прогнозується, проектується і здійснюється на основі загальних і специфічних наукових принципів. При проектуванні модульної програми необхідно враховувати такі загальні принципи:
• компонування змісту навчального процесу навколо базових понять і методів;
• систематичність і логічна послідовність викладу навчального матеріалу;
• цілісність і практична значущість змісту;
• наочність подання навчального матеріалу.
До специфічних принципів проектування модульної програми відносяться: модульність, структуризація, динамічність, гнучкість, паритетність, реалізація зворотного зв'язку, усвідомлена перспектива.
У розроблюваних концепціях підготовки фахівців модульні освітні програми мають різний склад і структурну побудову. У документах вони можуть бути представлені в різних формах, але три основних компоненти включаються обов'язково: цільова змістовна програма, банк інформації, методичні посібники для учнів.
Технологія оцінки продукту діяльності являє собою порівняння його окремих характеристик з еталоном на основі сукупності наперед вироблених та узгоджених критеріїв оцінки. Для оцінки продуктів діяльності застосовуються практичні завдання та проекти. Останній метод практикується, якщо є можливість використовувати тривалі і розосереджені по часу процедури оцінювання. Спосіб оцінки процесу діяльності зазвичай застосовується, коли технічно складно забезпечити оцінку продукту діяльності (наприклад, не руйнуючи його, в силу масштабів конструкції) або продукт відсутня, як це має місце в ряді спеціальностей соціальної сфери і сфери послуг. Крім того, як вже згадувалося, використання процесуального способу доцільно, якщо для оцінки принципово важливі технологія реалізації трудової функції і супутні умови діяльності (для педагога, наприклад, важливо оцінити не тільки конспект уроку, але і діяльність по його втіленню в реальній педагогічній практиці). Технологія оцінки процесу діяльності являє собою порівняння результатів структурованого спостереження – зафіксованих параметрів діяльності студента - з еталонною технологією на основі сукупності наперед вироблених та узгоджених критеріїв оцінки. Серед них можуть бути: належна послідовність дій, доцільний вибір засобів і предметів праці, виконання інших регламентованих умов діяльності і процедур. Таке формалізоване (структуроване) спостереження являє собою сукупність стандартизованих і уніфікованих процедур, реалізуються в природних он-лайн умовах (включене спостереження) або у вигляді перегляду відеозапису. Професійна або квазіпрофесійна діяльність студентів при цьому здійснюється в реальних або змодельованих виробничих ситуаціях (наприклад, у рольовій грі). Модельні ситуації та імітації зазвичай використовуються при оцінці компетенцій у випадках, коли специфіка демонстрованого студентом виду професійної діяльності не дозволяє організувати компактну процедуру оцінки. Імітація потрібна і для оцінки компетенцій «Організовувати і проводити виробничі наради», «Запобігати і розв'язувати виробничі конфлікти», які входять до складу освітніх результатів з багатьох спеціальностей вищої освіти. Крім того, досить поширені ситуації, для яких сутнісних відмінностей між реальними виробничими і навчально-методичними умовами немає. Зазвичай це характерно для трудових функцій, в яких використовуються інтелектуальні засоби праці (наприклад, компетенції «Здійснювати розрахунки податків і зборів згідно з існуючою нормативною базою»). Очевидно, що демонструвати володіння методиками розрахунку податків та зборів не обов'язково в бухгалтерії. Можна описати будь-яку виробничу ситуацію у відповідному діагностичному кейсі. В окремих випадках доцільно використання портфоліо - накопичувальної системи оцінки, що включає в себе відгуки та рекомендації авторитетних осіб, знайомих з персональними досягненнями студента -здобувача оцінки; виконані їм у різний час і творчі дослідні роботи (бізнес-плани, технологічні розробки, дизайнерські проекти тощо); інші свідчення наявності компетенцій. Портфоліо використовується як додатковий спосіб оцінки для професій високих кваліфікаційних рівнів, коли у процедурі комплексного практичного завдання за обмежений час складно оцінити всі необхідні прояву компетенцій здобувача.

Структурно-логічна схема спеціальності є алгоритмом реалізації навчального плану та освітньо-професійної програми для формування у випускників знань та умінь, передбачених кваліфікаційною характеристикою молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра.

Вона призначена для визначення та формування цілей і задач навчання студентів у кожному семестрі, на кожному курсі шляхом конкретизації кінцевої мети навчання; розробки логічної послідовності вивчення дисципліни за часом; створення раціональної структури навчального процесу на весь період навчання з урахуванням складності і змісту дисципліни; оптимізації навантаження професорсько-викладацького складу тощо.

Схема забезпечує можливість зробити систему організації навчального процесу більш гнучкішою та об’єктивнішою, вказує шляхи відшукання резервів покращення професійних якостей фахівця.

При її розробці необхідно враховувати поділ навчального матеріалу не лише на блоки і їх наповнення відповідно до ОКХ і ОПП, але й специфіку кредитно-модульної системи навчання, розподіл унормованої кількості кредитів ESTC на навчальні (змістовних) модулі, систему контрольних заходів.

Від якості розробки (структурно-логічні схеми вищі навчальні заклади складають самі) в значній мірі залежить ефективність підготовки фахівців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шкала оцінювання навчальних досягнень слухачів	\|	ІІІ. Концепція ”навчання впродовж життя” як важлива складова Болонського процесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.