Методи багатовимірної статистики

Серед методів багатовимірної статистики найбільш популярні у соціологів методи факторного та кластерного аналізів. Головну ідею факторного аналізу можна викласти так: якщо ознаки досить сильно скорельовані, то їх можна пояснити й описати невеликою кількістю прихованих (або латентних) факторів, які безпосередньо не спостерігаються, але зумовлюють значення ознак. Наприклад, за ознаками "кількість прочитаних книг", "кількість книг у домашній бібліотеці", "кількість відвідань театрів та музеїв" прихований фактор, який можна було б назвати "рівень культурного розвитку особи". Факторний аналіз дає змогу виділити ці латентні фактори, описати залежність між факторами та первинними ознаками і для кожного об'єкта обчислити значення всіх побудованих таким чином факторів.

Алгоритми кластерного(або таксономічного)аналізу дають змогу поділити сукупність об'єктів на однорідні групи(таксони),тобто на такі групи, всередині яких об'єкти близькі між собою за деяким критерієм, і водночас об'єкти з різних груп різняться між собою за цим самим критерієм.Класифікація провадиться одночасно за досить великою кількістю ознак. Розглянемо такий приклад. Нехай ми маємо досить велику кількість статистичних показників, що характеризують рівень соціально-економічного розвитку кожного району: чисельність населення, кількість безробітних, довжина шосейних доріг, кількість квадратних метрів житла на одну людину та ін. Для організації опитування нам слід згрупувати райони в більші регіони, але зробити так, щоб у кожному регіоні були райони, близькі за своїм соціально-економічним розвитком. Це дасть змогу вибрати в такому регіоні один типовий район і результати опитування в цьому районі поширити на весь регіон.

Підсумок аналізу та інтерпретації соціологічних даних набуває форми документів: звіту за результатами дослідження, інформаційної чи аналітичної довідки. Вони містять відомості, висновки та рекомендації для прийняття практичних (управлінських) рішень. У науково-дослідному плані — це банк соціологічних даних наукового аналізу.

4. Поняття громадської думки, її відмінність від оцінювального судження, знання, переконання.

Громадська думка є особливим станом громадської свідомості. Б. А. Грушин, підкреслюючи складність визначення поняття "громадської думки", зазначає, що "навряд чи знайдеться у соціології інше поняття, зміст якого був би настільки неясним і викликав би такі численні суперечки". Він наводить багато висловлювань, приміром, такого типу: "Громадська думка не піддається описові, невловима для визначення... її важко виміряти і неможливо побачити". Вона "нагадує атмосферний тиск: невидима неозброєним оком, але вельми відчутна". Труднощі визначення пов'язані із складною природою громадської думки та її тісними зв'язками з іншими станами та духовними явищами. Громадська думка містить різноманітні елементи: раціональні, емоційні, вольові і не зводиться до якогось одного рівня чи форми, сфери свідомості. На відміну від настрою, громадська думка включає не лише масові відчуття, переживання, соціальні почуття, а й раціональне (свідоме виявлення інтересів), і суспільні вольові спонукання. Громадська думка — це стійке емоційно-вольове ставлення.
В узагальненому вигляді поняття "громадська думка" означає сукупність поглядів індивідів стосовно певної проблеми. Це - відображення ставлення людини щодо певного конкретного питання. Громадська думка складає собою сукупність думок індивідів щодо спільної проблеми, яка зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажучи, громадська думка репрезентує собою своєрідний консенсус. Сам цей консенсус бере початок з співпадаючих між собою установок людей щодо цієї проблеми. Узагальнений підхід до розуміння громадської думки як до "співпадання індивідуальних думок певної кількості людей", хоч і не викликає особливих заперечень, проте дещо залишає осторонь ту важливу якісну обставину, що вона є громадською. Адже індивідуальне сприйняття реальності може репрезентувати або не репрезентувати консенсус ("спільність мислення"), але саме цей консенсус набагато повніше репрезентує ті типи думок, які формуються внаслідок спілкування між собою людей, що мають «почуття спільності». Тому громадська думка – це явище, яке більше, ніж просто сума точок зору, висловлених певною категорією індивідів.

Не зовсім вдалим є й ставлення до громадської думки лише як до стану суджень, що притаманні певній сукупності індивідів. Адже громадська думка – не статичний, а динамічний процес висловлення, уточнення та узгодження думок, в ході якого спільно виробляється напрямок дії.Громадська думка виникає всередині групи людей, що спілкуються між собою, разом з’ясовують суть проблеми, її можливі соціальні наслідки та міркують, до яких дій необхідно вдатися. Попри те, що цей процес, безумовно, зачіпає особисті судження, все ж думки індивідів щодо соціальної проблеми за своєю формою та змістом значною мірою залежать від громадськогообговорення.

Характерні ознаки громадської думки:

- Спрямованість думки, що вказує на оціночну якість, повідомляє про стан її налаштованості у вигляді суджень типу "позитивно-негативно-байдуже", "за-проти-не визначився", "за-проти-при умові". У своїй найпростішій формі спрямованість думки фіксується відповіддю "так" або "ні" на запитання анкети. В цілому саме з’ясування спрямованості є основним і найбільш поширеним виміром громадської думки.

- Інтенсивність думки, що є показником того, якої сили набирає думка людей незалежно від її спрямованості. Формою виміру інтенсивності (разом з цим і спрямованості) громадської думки можуть слугувати відповіді респондентів на запитання анкети типу «цілком згодний-згодний-мені байдуже-не згодний-повністю не згодний».

- Стабільність думки, що означає тривалість часу, на протязі якого значна частина респондентів незмінно проявляє одну і ту ж спрямованість та інтенсивність почуттів. Фіксація стабільності думки потребує співставлення результатів не менше як двох розтягнутих у часі досліджень.

- Інформаційна насиченість, що вказує на те, яким обсягом знань щодо об’єкту думки володіють люди. Досвід доводить, що більш поінформовані про проблему люди висловлюють й більш чітку думку про неї. Ті, хто мають більше знань і чіткішу думку, діють більш передбачувано стосовно проблеми.

- Соціальна підтримка, яка є свідченням того ступеня, до якого люди впевнені, що їх думки поділяються іншими в межах даного соціального середовища. Міра соціальної підтримки показує міру консенсусу людей з приводу проблем.

Часто можна спостерігати змішування понять "думка" та "оцінювальне судження". Вивчаючи погляди, ціннісні орієнтації, кажуть, що вивчають громадську думку. Між тим громадська думка відрізняється від оцінювального судження за об'єктом, суб'єктом, структурою та способом утворення. Об'єктом громадської думки є явища, процеси, котрі допускають суперечливість суджень та мають

суспільне значення.

Знання лежить в основі громадської думки, але воно не тотожне їй.Думки можуть бути й істинними, й хибними. З іншою боку, безперечний, установлений наукою факт (наприклад, що 60% населення нашої країни живуть у містах) не є об'єктом громадської думки. Думки не можуть бути безсуб'єктними. Як правило, під громадською думкою розуміють відносно розповсюджене і стійке оцінювальне ставленця соціальних спільнот до актуальних дискусійних питань.Громадська думка дає оцінку явищам, та, на відміну від простого оцінювального судження, це зацікавлене судження, яке виходить з уявлень про цінність об'єкту, тобто одночасно є й оцінювальним і ціннісним судженням, що свідчить про заінтересованість і певну переконаність суб'єкту.

Разом з тим, це не система переконань, що складає постійну основу поведінки. Це реакція на новації, нові ситуації, яка свідчить про суперечливість, дискусійність проблеми. Як зазначив один з дослідників, громадська думка— це переконання в процесі становлення.Це свідомість, що переходить у дію. А коли це так, то не можна визначати громадську думку лише як оцінювальне судження. Це позиція. Громадська думка тісно пов'язана з нормами, є джерелом їхнього розвитку, засобом забезпечення, подібно до норм виконує функції регулювання та соціального контролю. Проте регулювання й контроль за допомогою громадської думки різняться повсякденністю, швидкістю реакції на ситуації, що виникають. Коли громадська думка приймається представниками соціальних груп, спільнот, стає загальною, вона перетворюється на норму. Можна дати таке визначення: громадська думка — це особливий стан реальної свідомості мас, який виражає домінуюче ставлення, позицію з актуальних суспільне значущих питань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Коефіцієнт кореляції та рівняння регресії	\|	Іншими явищами міжособового характеру єзгода і розуміння.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.