Визначення наявності водорозчинних кислот та лугів

Водорозчинні (неорганічні) кислоти та луги залишаються в паливі при неякісній нейтралізації кислот та лугів при очищенні. Ці сполуки мають сильний корозійний вплив їх присутність в паливі не допускається. Водорозчинні кислоти і луги витягаються з палива дистильованою водою.

Для цього у розподільну воронку наливають 50 мл палива і 50 мл дистильованої води і ретельно перемішують. Потім фіксують розподільну воронку на штативі і дають воді відстоятися до її прозорості (рис. 1.3).

У дві пробірки наливають приблизно 1 мл водяної витяжці, потім у одну з них добавляють дві каплі метилоранжу, а в іншу розчин фенолфталеіну. Рожевий колір від метилоранжу вказує на присутність у паливі водорозчинних кислот, а малиновий колір від фенолфталеїну на присутність лугів.

1.5 Визначення фракційного складу (ГОСТ2177-62)

Одним з важливих показників якості бензину є його випаровування (фракційний склад).

Поперед згорання здійснюється випаровування рідкого палива і перемішування парів бензину з повітрям (утворення горючих сполук).

Створена суміш находить до циліндрів двигуна, де паливо повністю випаровується та змішується з повітрям. Якщо частина палива не переходить у газоподібний стан, то воно не повністю згорає, що приводить до його перевитрат, підвищенню токсичності відпрацьованих газів, зменшенню терміна роботи моторного масла, тобто його перевитратам, підвищеному спрацюванню двигуна. Вимоги до випаровування палива змінюється в залежності від температурних умов експлуатації. Взимку та в північних районах необхідні бензини з підвищеною випаровуваністю, з великим вмістом легко кип’ячих фракцій. Зимні бензини дозволяють запускати двигун при температурі - 26...-28°С. Використання взимку літніх, а літом зимних бензинів веде до перевитрати палива на 3...5%. Для визначення фракційного складу користуються стандартним обладнанням, де визначають слідуючи точки: температуру початку кипіння t_n K., температури перегонки 10 % бензину t_10%, 50% бензину t_50%, 90% бензину t_90%, температуру кінця кипіння t_KK, вимірюють залишок після перегонки та підраховують витрати.

При визначенні фракційного складу бензину, останній в кількості 100 мл вимірюють сухим чистим мірним циліндром та обережно переливають у колбу, котру з'єднують за допомогою пробки з трубкою холодильника. У горловину колби перед з'єднанням з холодильником установлюють термометр. Верхній рівень ртутного шару термометра повинен бути на рівні нижній стінки відвідної трубки колби. Колбу містять на колбонагрівач та закривають кожухом (рис. 1.2).

Мірний циліндр з залишком бензину встановлюють під зливний кінець трубки холодильника, зачиняють отвір циліндру ватою для зменшення витрат парів бензину. Включають колбонагрівач, регулюючи відстань від колби так щоб перша капля конденсату впала через 5…10 хвилин. Охолоджується холодильник проточною водою, в котру при необхідності добавляють сніг та кригу.

Температура при котрій падає перша капля бензину (конденсату) у мірний циліндр називається температурою початку кипіння. Потім циліндр розташовують так, щоб кінець трубки холодильника притискувався до стінок циліндра, по яким буде йти конденсат. Швидкість перегонки повинна бути 4... 5 мл/хв, що відповідає 20…25 каплям за 10 секунд. Після запису температури початку кипіння визначають температуру википання 10 % бензину (10 мл конденсату в мірному циліндрі). Температура википання 10 % бензину характеризує його пускові якості. Низька температура википання 10 % бензину полегшує запуск двигуна при низьких температурах зовнішнього повітря,

1 - електропіч; 2 - паливо; 3 - колба ; 4 - термометр; 5 - ванна-холодильник; 6 - охолоджуюча рідина; 7 - трубка холодильника; 8 - мірний циліндр.

Рисунок 1.2 Прилад визначення фракційного складу палива

1 - пробка; 2 - розподільна воронка; 3 - паливо; 4 - вода; 5 - кран; 6 - штатив.

Рисунок 1.3 - Прилад визначення нейтральності палива

зменшує пускове спрацювання двигуна, витрати палива, але вона може погіршувати використання такого палива влітку із-за утворення "парових корок". Погіршення утворюються при повторних запусках гарячого двигуна на зимових бензинах при високих температурах навколишнього повітря. Для обмеження утворювання "парових корок" у літньому бензині температуру випаровування 10% бензину обмежують температурою початку кипіння.

Визначають здібність запуску двигуна при низьких температурах навколишнього повітря та утворення "парових корок". Потім вимірюють температуру кипіння 50% і 98% бензину звітне 50 мл та 90 мл конденсату у мірному циліндрі. Для будови кривої розгонки кінця кипіння бензину фіксується по максимальній температурі перегонки. Після набування максимальної температури перегонки вона буде зменшуватися із-за відсутності парів бензину.

Температура випаровування 50% бензину характеризує тривалість прогріву та приємистість двигуна при роботі на даному паливі. Чим нижче температура перегонки 50% бензину, тим швидше двигун нагрівається, краще робить на малих обертах, тим краще приємистість двигуна. Температура випаровування 50% бензину характеризує наявність обмерзання карбюратора. Обмерзання карбюратора може утворюватися при температурі 4...5°С, при вологості повітря 100°С та експлуатації двигуна на зимних бензинах, що легко випаровуються. Чим нижче температура випаровування 90% і кінця кипіння бензину, тим краще робить двигун, зменшуються витрати палива та мастил, робочі спрацювання двигуна. При високих температурах випаровування 90% та кінця кипіння бензину паливо повністю не випаровується у впускному паливопроводі двигуна. Підвищується кількість токсичних сполук у відпрацьованих газах, йде розрідження моторних мастил і звітне їх перевитрати, підвищення спрацювання деталей двигуна. Головною причиною підвищених спрацювань деталей двигуна, циліндро-поршневої групи (ЦПГ) є змивання мастил зі стінок циліндра паливом. Отримані при розгонці температури випаровування 90% і кінця кипіння досліджуваного бензину порівнюють зі стандартним і роблять висновки про якість бензину, сезонності його використання. Залишок в колбі після перегонки бензину вказує про наявність тяжких смолистих сполук. Від їх наявності і кількості залежать нагароутворення, токсичність та димність відпрацьованих газів, витрати палива і мастил, т.д.

Витрати отримані по перегонці досліджуємого бензину характеризують не сконденсовану частину палива, яка може при зберіганні та транспортуванні випаровуватися.

Після визначення температури кінця кипіння відключають колбонагрівач та після охолодження вимірюють кількість залишку, підраховують витрати при перегонці (різницю між 100 мл бензину та сумою конденсату і залишку). Для відбудови кривої розгонки відкладають по вісі абсцис температуру, а ординат – кількість конденсату при цій температурі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення щільності ареометром	\|	Визначення тиску насичених концентрованих парів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.