ЕНДОГЕННІ ПРОЦЕСИ

Геодинамічні процеси

Земля постійно змінюється внаслідок геодинамічних процесів, які проходять дуже повільно. В залежності від причин, які їх утворюють, вони підрозділяються на

1. ендогенні, тобто внутрішні. Ці процеси змінюють склад ЗК та форму Землі за рахунок магми, яка поступає з глибоких надр, та формування підвищень та западин на поверхні планети

2. екзогенні, тобто зовнішні, виникають внаслідок взаємодії ЗК з атмосферою, гідросферою та біосферою.

Ендогенні підрозділяються на

1) магматичні, які пов’язані з діяльністю магми всередині та зовні Землі:

а) глибинний магматизм;

б) наземний магматизм.

2) метаморфізм (процеси змінення виду ГП під дією високого тиску, температури та летючих компонентів;

3) тектонічні:

а) власне тектонічні, результатом яких є зминання шарів ГП у складки або розриви ділянок ЗК зі зміщенням блоків;

б) епейрогенічні – повільні вікові вертикальні, коливальні рухи ЗК, які приводять до різкої зміни зовнішнього виду ЗК;

в) гороутворювальні (орогенічні);

г) землетруси.

Багато з яких ендогенних процесів безпосередньо спостерігати не можна.

Екзогенні процеси проявляються завдяки енергії, яка розташована поза межами Землі.

В залежності від визначальних факторів підрозділяються:

1) звітрювання (руйнування ГП);

2) геологічна діяльність вітру;

3) геологічна діяльність текучих вод;

4) геологічна діяльність ПВ;

5) геологічна діяльність льодовиків;

6) геологічна діяльність морів та океанів;

7) геологічна діяльність морів та океанів.

Їх прояви побудовані за одним планом. Всі вони призводять до руйнування ГП, переміщення продуктів руйнування, відкладення продуктів руйнування, утворення нових ГП. Екзогенні процеси відіграють руйнівну роль, на відміну від ендогенних. Вони приводять до руйнування гір та підвищень елементів рельєфу, тобто нівеліруванню (вирівнюванню) рельєфу.

Процеси руйнування позитивного рельєфу та його вирівнювання під дією екзогенних процесів називаються денудацією.

Ендогенні та екзогенні процеси пов’язані між собою та представляють єдиний процес розвитку Землі. При цьому особливо яскраво проявляється закон єдності та боротьби протилежностей – основний закон діалектики.

Ефузивний магматизм (або вулканізм)

1) Поняття про магму та лаву, інтрузивний та ефузивний магматизм.

2) Вулканічні виверження.

3) Морфологія вулканів.

4) Продукти вулканічних вивержень. Пірокластичні породи.

5) Поствулканічні процеси.

6) Географічне розповсюдження вулканів.

1. Магматизм – сукупність ендогенних процесів, що обумовлюють рух магми в ЗК. В одних випадках магма, піднімаючись з більш глибоких шарів, не досягає земної поверхні, застигає там в утворює різні тіла. Це інтрузивний магматизм. В інших випадках магма виходить на поверхню, розливається по ній, утворюючи свого роду геологічні тіла. Це ефузивний магматизм.

Магма (грец. густа мазь) – складний вогняний розплав, в якому переважають силікати і деякі окисли та вміщує летючі легкорухливі елементи. Ці компоненти складаються з парів води, фтору, хлору, вуглекислоти.

Лава – це магма, яка в значній мірі звільнена від летючих компонентів.

Проходження процесів магматизму. З глибиною зростає температура, яка в ядрі досягає 6000 градусів. На глибині 50 км температура складає 1500 градусів. За такою температурою плавляться всі речовини. Тим не менш ГП знаходяться у нерозплавленому стані, тому що з глибиною зростає тиск. Цей тиск збільшує температуру плавлення ГП. На глибині ГП знаходяться у термодинамічній рівновазі. Якщо вона порушується (зменшується тиск), то ГП розплавляються. Тиск зменшують глибинні розломи. На тих ділянках ЗК, де глибинні розломи досягають великої глибини, тиск порід зменшується і ГП перетворюються в рідкий магматичний розплав. Утворення рідких магматичних вогнищ відбувається на глибині 50-100 км. З цих вогнищ магма піднімається та поступає у вторинні магматичні вогнища, які розташовані на невеликих глибинах. Ці вогнища – джерела для інтрузивного та ефузивного прояву магматизму. Підйом магми визначається двома причинами:

1) петростатичний тиск (вогнище з усіх сторін знаходиться під тиском, який здавлює магму);

2) адіабатичне розширення системи розплав – газ. Породи під тиском розколюються і магма проривається по розломам.

2. Вулкани – конусоподібні або куполоподібні підвищення над каналами та тріщинами в ЗК, по яким здійснюється викид продуктів виверження.

Виверження можуть протікати спокійно, коли магма, піднімаючись по тріщинам, наповнює вулкан та переливається через край. Такі виверження бувають на Гавайях, тому це називають гавайське виверження.

Інший тип виверження відбувається з вибухом. Після попереднього виверження породи, що заповнюють канал, кристалізуються, остигають, закупорюють канал. Коли на глибині готується новий акт виверження, гази, що накопилися, підривають вулканічну пробку в старому каналі або шукають нові шляхи для виверження. Такі виверження супроводжуються вибухами – експлозивні виверження (Везувій) – везувіанський тип.

Везувіанський тип вивержень відбувається в декілька стадій:

1) на глибині накопичуються гази, які виділяються через тріщини. Вулкан димить, куриться, чується гул, відчувається струс ґрунту;

2) мілкі вибухи посилюються. Фаза закінчується вибухом великої сили;

3) магма виливається бурхливим потоком. Вогняні стовпи до 300 м. Виливання може тривати довго. Коли енергія магматичного осередку (вогнища) вичерпується, виверження припиняється, починається 4 стадія;

4) виділення газів (поствулканічна фаза).

Вулкани формуються частіше за все внаслідок багатократних вивержень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад і будова земної кори	\|	Вулкани

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.059 сек.