Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. В об'єктивному розумінні природоресурсне право це:

А. сукупність повноважень конкретного суб'єкта використовувати природні ресурси, природні об'єкти чи природні умови для задоволення певних потреб;

Б. підгалузь екологічного права, що регулює суспільні відносини у сфері забезпечення ефективного раціонального використання людиною природних ресурсів, природних об'єктів та природних умов;

В. інститут екологічного права, що регулює суспільні відносини у сфері забезпечення ефективного раціонального використання людиною природних ресурсів, природних об'єктів та природних умов;

Г. система норм права, що регулюють порядок раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, встановлюють гарантії забезпечення реалізації права людини на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище.

2. Предмет природоресурсного права» складають суспільні відносини, які складаються щодо:

А. забезпечення безпечного для життя та здоров’я НПС;

Б. визначення правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій;

В. здійснення лісокористування;

Г. всі перераховані складають предмет «Природоресурсного права»

3. Об’єктом природоресурсного права можуть бути:

А. тварини, занесені до «Червоної книги»;

Б. рослинні угрупування, занесені до «Зеленої книги»;

В. життя та здоров’я людей;

Г. жодні з перерахованих.

4. Джерелами природоресурсного права є:

А. Закон України «Про екологічний аудит»;

Б. Закон України «Про екологічну експертизу»;

В. Закон України «Про рослинний світ»;

Г. всі є джерелами Природоресурсного права.

5. Принципом природоресурсного права є:

А. гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

Б. запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

В. екологізація матеріального виробництва;

Г. цільовий характер використання природних ресурсів.

6. Принцип безоплатності загального та платності спеціального природокористування закріплено:

А. Конституції України;

Б. Екологічному кодексі;

В. Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

Г. Конвенції ООН про охорону біологічного різноманіття.

7. З якими галузями права у природоресурсного права існують найтісніші зв’язки:

А. адміністративним правом;

Б. цивільним правом;

В. трудовим правом;

Г. корпоративним правом.

8. В Конституції України (ст. 13) суб’єктом права власності на природні ресурси визначено:

А. громадянина України;

Б. осіб, які на законних підставах перебувають на території України;

В. народ України;

Г. фізичних та юридичних осіб;

9. Право власності на природні ресурси в об’єктивному розумінні це:

А. сукупність прав та обов’язків суб’єктів права власності;

В. сукупність правових норм, які визначають права та обов’язки суб’єктів права власності;

Г. сукупність правомочностей суб’єктів права власності;

Д. сукупність об’єктів права власності.

10. В Україні природні ресурси можуть перебувати в таких формах власності:

А. державній;

Б. колективній;

В. приватній;

Г. всіх вище перерахованих.

11. Вкажіть природні ресурси, які не можуть бути об’єктами права власності:

А. континентальний шельф;

Б. корисні копалини;

В. кліматичні ресурси;

Г. тваринний світ.

12. Лише в державній власності можуть перебувати:

А. надра;

Б. територіальне море;

В. водні об’єкти;

Г. об’єкти тваринного світу.

13. Власники природних ресурсів мають право:

А. користуватися на розпоряджатися природними ресурсами на власний розсуд;

Б. у зв’язку з господарською потребою самостійно змінювати цільове призначення природних ресурсів;

В. використовувати природні ресурси лише відповідно до їх цільового призначення;

Г. розпоряджатися плодами та доходами, отриманими від природного ресурсу.

14. Первинним способом набуття у власність природних ресурсів є:

А. створення природного об’єкту;

Б. купівля-продаж об’єкту;

В. отримання об’єкту в дарунок;

Г. відтворення природного об’єкту;

15. В залежності від об’єкту природокористування буває:

А. загальне;

Б. спеціальне;

В. універсальне;

Г. лісокористування.

16. Залежно від мети природокористування буває:

А. загальне;

Б. спеціальне;

В. універсальне;

Г. лісокористування.

17. Ознаками загального природокористування є:

А. безоплатність;

Б. платність;

В. закріплення за конкретним суб’єктом;

Г. загальна доступність.

18. Ознаками спеціального природокористування є:

А. безоплатність;

Б. платність;

В. закріплення за конкретним суб’єктом;

Г. загальна доступність.

19. Дозволом на спеціальне природокористування може бути:

А. лісовий квиток;

Б. маркшейдерський знак;

В. водний кадастр;

Г. відстрільна картка.

20. Дозвіл на спеціальне використання об’єктів тваринного світу видають органи:

А. Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

Б. Міністерства лісового господарства;

В. Державної екологічної інспекції;

Г. Жодний не видає.

21. Дозвіл на спеціальне використання надр видають органи:

А. Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

Б. Державного комітету земельного господарства;

В. Державної екологічної інспекції;

Г. Жодний не видає.

22. Природоресурсний сервітут встановлюється:

А. державним актом;

Б. ліцензією;

В. договором;

Г. диспашею.

23. Безоплатне припинення права спеціального природокористування передбачає:

А. реквізиція об’єкту природокористування;

Б. конфіскація об’єкту природокористування;

В. націоналізація об’єкту природокористування;

Г. всі є безоплатними способами припинення природокористування.

24. Центральним органом державної виконавчої влади спеціальної компетенції в сфері природокористування є:

А. Кабінет Міністрів України;

Б. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;

В. Державний комітет земельного господарства;

Г. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

25. Органом поресурсового управління є:

А. Кабінет Міністрів України;

Б. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;

В. Державний комітет земельного господарства;

26. Основною метою Державної екологічної інспекції є:

А. здійснення контролю за належним використанням природних ресурсів;

Б. надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів;

В. координація діяльності органів поресурсового управління;

Г. розробка державних екологічних програм.

27. Спостереження за станом природних ресурсів є завданням наступної функції державного управління:

А. екологічна експертиза;

Б. екологічний аудит;

В. екологічна стандартизація;

Г. екологічний моніторинг.

28. Встановлення відповідності діяльності у сфері природокористування вимогам чинного законодавства є завданням наступної функції державного управління:

А. екологічна експертиза;

Б. екологічний аудит;

В. екологічна стандартизація;

Г. екологічний моніторинг.

29. Категоріями землі є:

А. землі водного фонду;

Б. землі сільськогосподарських підприємств;

В. пайові землі;

Г. землі оборони.

30. Пасовища відносяться до:

А. земель водного фонду;

Б. земель лісового фонду;

В. земель природо-заповідного призначення;

Г. до жодних не відносяться.

31. Змінити цільове призначення землі має право:

А. сільська рада;

Б. Міністерство охорони НПС;

В. суд;

Г. Державний комітет земельних ресурсів.

32. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над поверхнею ділянки на висоту:

А. необхідну для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд;

Б. 50 м.

В. 100 м.

Г. право власності на простір, що знаходиться над поверхнею ділянки у суб’єкта не виникає.

33. Іноземці та особи без громадянства:

А. можуть бути землевласниками;

Б. можуть мати у власності до 1 га. землі;

В. можуть мати у власності до 10 га. землі;

Г. не можуть бути землевласниками;

34. Лише в державній власності можуть перебувати землі:

А. оборони;

Б. природно-заповідного фонду;

В. водного фонду;

Г. всі перебувають лише в державній власності.

35. Одним із земельних сервітутів є:

А. вирощувати сільськогосподарську продукцію на чужій земельній ділянці;

Б. будувати об’єкти на чужій земельній ділянці;

В. право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці;

Г. всі перераховані є земельними сервітутами.

36. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не більше:

А. 0, 5 га.;

Б. 1 га;

В. 1, 5 га.;

Г. 2 га.

37. Надра це:

А. корисні копалини;

Б. державний фонд родовищ корисних копалин;

В. частина земної кори;

Г. державний фонд надр.

38. Видами користування надр є:

А. видобування корисних копалин;

Б. будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;

В. створення геологічних територій та об’єктів;

Г. всі є видами користування надрами.

39. Залежно від значення корисні копалини поділяються:

А. міжнародного значення;

Б. загальнодержавного значення;

В. стратегічного значення;

Г. місцевого значення.

40. Гірничий відвід це:

А. частина надр, надана у користування;

Б. родовище корисних копалин з визначеними межами на місцевості;

В. документ на право користування надрами;

Г. форма плати за користування надрами.

41. Кількість та якість запасів корисних копалин відображається в:

А. ліцензійних умовах на використання надр;

Б. Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин;

В. проектах гірничодобувних підприємств;

Г. дозволі на використання надр.

42. Дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення надає:

А. Кабінет Міністрів України;

Б. Міністерство охорони НПС;

В. обласна ради;

Г. обласна державна адміністрація.

43. Погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення є частиною компетенції:

А. Кабінету Міністрів України;

Б. Міністерства охорони НПС;

В. обласної ради;

Г. обласної державної адміністрації.

44. До водного фонду України належать:

А. дренажні води;

Б. поверхневі води;

В. лляльні води;

Г. зворотні води.

45. Розпорядження водними об’єктами місцевого значення є частиною компетенції:

А. обласних рад;

Б. Кабінету міністрів України;

В. Державного комітету водного господарства;

Г. Міністерства охорони НПС.

46. Надання дозволів на спеціальне використання водних об’єктів загальнодержавного значення є частиною компетенції:

А. обласних рад;

Б. Кабінету міністрів України;

В. Державного комітету водного господарства;

Г. Міністерства охорони НПС.

47. Норма про можливість набуття приватної власності на замкнені природні водойми площею до 3 га. міститься у:

А. Водному кодексі;

Б. Земельному кодексі;

В. Лісовому кодексі;

Г. Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».

48. Ознакою первинного водокористувача є:

А. наявність обладнання для забору води;

Б. використання води для виробничого процесу;

В. скидання зворотних вод;

Г. плата за водокористування.

49. Не належить до спеціального водокористування:

А. забезпечення питних потреб населення;

Б. використання вод для потреб водного транспорту;

В. пропуск води через гідроенергетичні вузли;

Г. подача води у маловодні регіони.

50. Орендодавцем водного об’єкту загальнодержавного значення може бути:

А. місцева державна адміністрація;

Б. обласна рада;

В. Державний комітет водного господарства;

Г. Міністерство охорони НПС.

51. Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості:

А. дозволено;

Б. дозволено лише вторинним водокористувачам;

В. дозволено лише первинним водокористувачам;

Г. не дозволено.

52. Розмір прибережної захисної смуги для малих річок становить:

А. 20 м.;

Б. 25 м.;

В. 50 м.;

Г. 100 м.

53. Зона санітарної охорони влаштовується для захисту:

А. магістральних водних каналів;

Б. водогосподарських споруд;

В. місць забору води для централізованого водопостачання;

Г. берегів водних об’єктів.

54. Виключна (морська) економічна зона це:

А. внутрішні морські води;

Б. територіальне море;

В. частина моря, яка використовується для потреб економіки;

Г. морські райони, прилеглі до територіального моря.

55. Ширина виключної (морської) економічної зони становить:

А. до 12 морських миль;

Б. до 24 морських миль;

В. до 100 морських миль;

Г. правильної відповіді немає.

56. У виключній (морській) економічній зоні України інші держави мають право:

А. прокладати підводні трубопроводи;

Б. виловлювати рибу;

В. видобувати корисні копалини;

Г. створювати штучні острови.

57. Відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» атмосферне повітря це:

А. газова оболонка Землі;

Б. природна суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень;

В. природна суміш газів, необхідна для забезпечення життєдіяльності;

Г. природна суміш газів, як невід’ємна частина навколишнього середовища.

58. Дозволи на викиди забруднюючих речовин необхідні для:

А. антропогенних джерел забруднення;

Б. пересувних джерел забруднення;

В. стаціонарних джерел забруднення;

Г. для всіх перерахованих.

59. Дозвіл на викид забруднюючих речовин видається:

А. територіальними органами Міністерства охорони НПС;

Б. територіальними органами Міністерства охорони здоров’я;

В. місцевими радами;

Г. місцевими адміністраціями.

60. Дозвіл на викид забруднюючих речовин погоджується з:

А. територіальними органами Міністерства охорони НПС;

Б. територіальними органами Міністерства охорони здоров’я;

В. місцевими радами;

Г. місцевими адміністраціями.

61. Дозволи на викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами видають:

А. місцеві державні адміністрації;

Б. обласні ради;

В. місцеві органи Міністерства охорони НПС;

Г. дозволи на викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами чинним законодавством не передбачені.

62. Умовами видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є:

А. здійснення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин;

Б. неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

В. здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин;

Г. використання метрологічно атестованих методик виконання вимірювань.

63. Видом контролю у галузі охорони атмосферного повітря є:

А. державний;

Б. виробничий;

В. громадський;

Г. жоден не є видом контролю.

64. Змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук є:

А. забрудненням атмосферного повітря;

Б. нормуванням атмосферного повітря;

В. стандартизацією атмосферного повітря;

Г. лімітуванням атмосферного повітря.

65. Встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення є змістом:

А. стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря;

Б. сертифікації в галузі охорони атмосферного повітря;

В. моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря;

Г. експертизи в галузі охорони атмосферного повітря.

67. Норматив якості атмосферного повітря відображає:

А. гранично допустимий викид забруднюючої речовини джерелом забруднення;

Б. гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища;

В. гранично допустимий рівень фізичного та електромагнітного та іншого фізичного впливу;

Г. вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах.

67. Рослинний світ це:

А. сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території;

Б. рослини, що природно зростають на певній території;

В. сукупність видів рослин, що зростають в межах певних ділянок та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами довкілля;

Г. об’єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням, для потреб виробництва та інших потреб.

68. Інтродукція це:

А. пристосування (адаптація) виду до нових умов існування у зв’язку зі штучним його переселенням;

Б. штучне введення виду до складу рослинного світу поза межами його природного ареалу;

В. відтворення рослин, які перебувають на грані зникнення;

Г. жодний із варіантів не вірний.

69. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

А. рослини, що зростають в межах міст республіканського підпорядкування;

Б. рослини, що зростають в межах земель, призначених для потреб рекреації;

В. рослини, що зростають в межах поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області;

Г. всі рослини є об’єктами є загальнодержавного значення.

70. Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:

А. власники земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу;

Б. суб’єкти, які здійснюють заготівлю деревини під час рубок головного користування;

В. суб’єкти, які здійснюють заготівлю живиці;

Г. суб’єкти, які здійснюють заготівлю кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо.

71. Ліміт на використання об’єктів рослинного світу загальнодержавного значення встановлюється:

А. Верховною Радою України;

Б. Кабінетом Міністрів України;

В. Міністерством охорони НПС;

Г. місцевими радами.

72. Ліс це:

А. об’єкт НПС, який за своїм призначенням та місцерозташуванням виконує переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;

Б. ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів;

В. лісова ділянка, вкрита лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкрита лісовою рослинністю;

Г. тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

73. До лісового фонду України не належать:

А. парки, сади, сквери, бульвари тощо, які не віднесені в установленому порядку до лісів;

Б. окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

В. ліси, які перебувають у приватній власності;

Г. всі перераховані не належать до лісового фонду.

74. Захисними лісами є:

А. ліси, які виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції;

Б. ліси, які виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні функції;

В. ліси, які виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції;

Г. ліси, які використовують для заготівлі деревини.

75. Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до:

А. 5 га.;

Б. 10 га;

В. 25 га;

Г. площа не обмежується.

76. Іноземці та особи без громадянства:

А. можуть мати у власності ліси;

Б. не можуть мати у власності ліси;

В. можуть мати у власності ліси лише в порядку спадкування;

Г. можуть мати у власності ліси площею до 5 га.

77. Ліси надаються у постійне користування на підставі рішення:

А. Верховної Ради України;

Б. Міністерства охорони НПС;

В. Міністерства лісового господарства;

Г. органів місцевого самоврядування.

78. Право постійного користування лісами посвідчується:

А. державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

Б. договором оренди;

В. договором лісового сервітуту;

Г. лісовим квитком.

79. Підставами припинення права постійного користування лісами є:

А. припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

Б. спорудження тимчасових будівель та споруд, необхідних для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції;

В. здійснення акліматизації нових видів рослин;

Г. здійснення інтродукції нових видів рослин.

80. Організація лісового господарства передбачає:

А. проведення лісової експертизи;

Б. здійснення лісового аудиту;

В. проведення лісової сертифікації;

Г. всі вище перераховані.

81. У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:

А. заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

Б. заготівля другорядних лісових матеріалів;

В. побічні лісові користування;

Г. всі перераховані.

82. Об’єктами тваринного світу, які регулюються Законом України «Про тваринний світ» є:

А. домашні тварини;

Б. свійські тварини;

В. членистоногі;

Г. жодні із перерахованих.

83. До об’єктів тваринного світу приватної власності можуть належати:

А. тварини, вилучені із стану природної волі;

Б. тварини, які перебувають у стані природної волі;

В. тварини, які перебувають в межах заповідної зони біосферних заповідників;

Г. тварини, які перебувають в межах континентального шельфу.

84. Тварини, занесені до Червоної книги:

А. можуть перебувати у приватній власності громадян України;

Б. не можуть перебувати у приватній власності громадян України;

В. можуть, але лише ті, які віднесені до категорії «зниклі в природі»;

Г. можуть, але лише ті, які віднесені до категорії «не достатньо вивчені».

85. До загального використання тваринного світу належить:

А. мисливство;

Б. використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

В. добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі;

Г. жодні з перерахованих.

86. Право на полювання можуть отримати фізичні особи, які досягли:

А. 16 р.;

Б. 18 р.;

В. 20 р.;

Г. 21 р.

87. Одним із документів на право полювання є:

А. лісовий квиток;

Б. відстрільна картка;

В. дозвіл на користування вогнепальною зброєю;

Г. сертифікат на полювання.

88. Затвердження лімітів на промисловий вилов риби здійснює:

А. Міністерство охорони НПС;

Б. Державний департамент рибного господарства при Мінагрополітики України;

В. Державна екологічна інспекція;

Г. Держкомводгосп.

89. Квоти на промисловий вилов риби виділяє:

А. Міністерство охорони НПС;

Б. Державний департамент рибного господарства при Мінагрополітики України;

В. Державна екологічна інспекція;

Г. Держкомводгосп.

90. Відтворення об’єктів тваринного світу, занесених до Червоної книги України забезпечується шляхом:

А. сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу;

Б. утримання і розведення у штучно створених умовах;

В. встановлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об’єктів Червоної книги України;

Г. проведення освітньої та виховної роботи серед населення.

91. Евтаназія об’єктів тваринного світу:

А. не допускається;

Б. допускається;

В. допускається лише з дозволу органів Міністерства охорони НПС;

Г. допускається лише з дозволу органів Мінлісгоспу.

92. До природних об’єктів природно-заповідного фонду України належать:

А. регіональні ландшафтні парки;

Б. заповідні урочища;

В. парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;

Г. ботанічні сади.

93. Об’єктами природно-заповідного фонду України міжнародного значення є:

А. природні заповідники;

Б. біосферні заповідники;

В. національні природні парки;

Г. парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва

94. Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися:

А. органами Міністерства охорони НПС;

Б. науковими установами;

В. заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

Г. всіма вищеперерахованими.

95. Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення попередньо розглядає:

А. Верховна Рада України;

Б. Кабінет Міністрів України;

В. Президент України;

Г. Міністерство охорони НПС.

96. Рішення про створення об’єкту природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення приймає:

А. Верховна Рада України;

Б. Кабінет Міністрів України;

В. Президент України;

Г. Міністерство охорони НПС.

97. У приватній власності можуть перебувати території:

А. природних заповідників;

Б. буферної зони біосферного заповідника;

В. надані національним природним паркам;

Г. жодні з перерахованих.

98. Структура біосферного заповідники передбачає створення:

А. експозиційної зони;

Б. зони антропогенних ландшафтів;

В. зони природних ландшафтів;

Г. зони стаціонарної рекреації.

99. Структура природного заповідника передбачає створення:

А. експозиційної зони;

Б. зони антропогенних ландшафтів;

В. зони природних ландшафтів;

Г. зони стаціонарної рекреації.

100. Заповідне урочище це:

А. лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення;

Б. окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення;

В. природні території (акваторії), які оголошуються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів;

Г. об’єкти природно-заповідного фонду, які створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДО ЗАЛІКУ З ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПРАВА	\|	Додаток 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.034 сек.