Характеристика передумов застосування стратегічного управління на підприємствах

Формування елементів ринкового середовища і поступовий перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки визначили зміни цілей та завдань управління підприємством, зміни механізмів цілевстановлення та оцінки можливостей самостійного вирішення завдань різного змісту.

Нині існує кілька “концепцій підприємства”: ресурсна, інформаційна, поведінкова тощо. Все більше прихильників здобуває концепція підприємства як “відкритої системи”. В табл. 6 наведено порівняльну характеристику “закритого” та “відкритого” підприємств, яка дає змоги визначити переваги останнього.

Таблиця 6 - Порівняльна характеристика підприємств “закритого” та “відкритого” типів

Параметри	“Закрите підприємство” техніко-економічна система	“Відкрите підприємство” (соціально-економічна система)
1. Філософія	Управлінський раціоналізм	Системний, ситуаційний підходи
2. Умови діяльності	Стабільні	Змінюються
3. Успіх досягається завдяки	Раціональній організації виробництва, зниженню витрат за рахунок внутрішніх резервів, зростанню продуктивності праці, ефективному використанню ресурсів	Адаптації до зовнішніх факторів, пошуку та реалізації нових можливостей розвитку (за змістом і співдією); техніко-організаційним факторам, що залежать від змін у зовнішньому середовищі
4. Цілі й задачі	Структуровані цілі досягнення певних параметрів; діють тривалий час; кооперація та концентрація	Різноманітність цілей; перевага цілей розвитку
5. Стратегія	Зростання обсягів виробництва; поглиблення спеціалізації	Підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту; диверсифікація; інновації
6. ОСУ	Основа побудови – функціональна ознака; чіткий розподіл праці, спеціалізація, концентрація; визначення обов’язків у стандартних документах	Основа – децентралізація різних типів; багатоваріантність форм; гнучкість, універсальність; частина ланок має тимчасовий характер; система автономних виробничо-управлінських підрозділів (наприклад, СЗГ, СГЦ)
7. Механізм управління	Основа – довгострокове планування та ефективний контроль усіх видів	Основа – виявлення проблем і генерація нових рішень; стратегічне управління переважно за “слабкими сигналами”
8. Вимоги до персоналу	Знання технічних компонентів виробничого процесу; знання економіки та організації діяльності свого підприємства; орієнтація діяльності: чітке та організоване виконання планів та ін. рішень, які доводяться “згори”; чітке виконання встановлених норм і правил	Керівники-підприємці, сполучення спеціальних професійних знань з широким світоглядом; ініціатива на всіх рівнях управління, можливість прояву талантів; ОК як основа поведінки

Діяльність будь-якого підприємства можна описати з точки зору моделі “вхід – вихід”: на вході підприємства є всі види матеріальних і нематеріальних ресурсів (сировина, техніка, персонал, фінанси, інформація тощо), а на “виході” – товари, послуги, висококваліфікований персонал та ін.

Самостійне “відкрите підприємство” у перехідній та ринковій економіці постає перед розв’язанням таких завдань:

1) дослідження ринку та виявлення потреб споживачів для забезпечення існування підприємства в довгостроковій перспективі;

2) самостійне визначення цілей розвитку та підтримки власної життєздатності;

3) визначення необхідних обсягів виробництва, структури постачання та постачальників;

4) налагодження ефективних зв’язків з партнерами та організаціями-регуляторами, громадськістю для формування позитивного іміджу – головного капіталу підприємства;

5) створення та постійне поповнення власних банків даних і знань, які б забезпечували обґрунтування рішень, що приймаються, та захист інформації (комерційної таємниці) від конкурентів;

6) забезпечення конкурентоспроможності підприємства завдяки вибору адекватних стратегій та нагромадження (підтримки) конкурентних переваг тощо;

7) інвестування та управління фінансами підприємства з метою отримання високих економічних результатів діяльності (прибутковість);

8) визначення необхідного для існування та розвитку підприємства кадрового складу з конкретними кількісними та якісними показниками;

9) використання досягнень науково-технічного прогресу завдяки налагодженню (або без нього) спеціальної інноваційної підсистеми управління.

Найсуттєвішими відмінностями підприємств є такі:

- юридичний статус і форма власності;

- галузева приналежність і профіль підприємства;

- розмаїття ринків, що їх обслуговує підприємство, рівень та особливості конкуренції;

- розміри підприємств і виробничий потенціал;

- типи організацій та організаційно-економічного механізму функціонування та управління.

Стратегічне управління вимагає від підприємств наявності певних ознак, які дозволяють визначити конкретну організацію як “відкриту соціально-економічну та матеріально-речову систему”. Організація або підприємство – це організаційно відокремлена, економічно самостійна ланка певної сфери економіки країни, що здатна виробляти продукти певного типу: товари, послуги, інформацію, знання(як окремо, так і в певному співвідношенні).

Господарські організації класифікуються за різними ознаками, враховуючи форми власності, організаційно-правові форми підприємницької діяльності, галузеву належність, профіль підприємства, розміри підприємств тощо. Класифікаційні ознаки та характеристика класифікаційних груп є основними положеннями законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, “Про господарські товариства”.

Стратегічно орієнтоване підприємство – це підприємство, де: стратегічне мислення є основою, принциповою установкою в діяльності персоналу підприємства, насамперед вищого керівництва; існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів; поточна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.

До переваг стратегічно орієнтованих організацій відносять (Шершнева, с. 14) :

1. Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів “невизначеності майбутнього”.

2. Можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки даних.

3. Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

4. Полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

5. Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

6. Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

9. Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.

Стратегічне мислення є головною умовою формування стратегічно орієнтованого підприємства. Стратегічні рішення приймаються людьми, тому в якості важливого критерію успішності стратегічного управління слід розглядати стратегічне мислення (по-перше – менеджерів, по-друге – всього персоналу. Стратегічне мислення – це усвідомлення мети розвитку підприємства та способів її досягнення, ствердження необхідності спостереження за зовнішнім середовищем, формування стратегій та рішень.

Перевагами стратегічного мислення (протилежність вільної імпровізації, інтуїції або бездіяльності) є:

1) забезпечення спрямованості всієї організації на ключовий аспект стратегії: “що ми намагаємося робити і чого ми хочемо досягти?”;

2) необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з’являються, нові можливості і загрози;

3) можливість менеджерів оцінювати альтернативні варіанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обґрунтовані і високоефективні проекти;

4) можливість об’єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов’язаних зі стратегією;

5) створення середовища, що сприяє активному керівництву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміни ситуації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Стратегічне управління на підприємствах України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.