МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Тема 3. Глобалізацій ні процеси у світовій економіці.
Термін “глобалізація” виник у 80-х роках й утвердився у міжнародному лексиконі у 90-х роках ХХ ст. (засновниками цього терміну вважаються: американський економіст Т.Левітт, японський економіст К.Оме та ін). В його трактуванні є певні відмінності, але у цілому він вдало характеризує сучасний етап формування світового господарства й економічної політики. Глобалізація – це всезагальна світова взаємозалежність країн, підприємств і людей у межах відкритої системи фінансово-економічних, суспільно-політичних і культурних зв’язків на базі сучасних комунікаційних та інформаційних технологій. Глобалізація економіки – це важлива частина цього процесу. Вона не є чимось завершеним і тому її слід розглядати як процес, що розвивається. Поняття глобалізації у власне економічному трактуванні більш правильно було б віднести до процесу нагромадження структурних зрушень і поетапного формування органічно цілісного, взаємопов’язаного і взаємозалежного світового господарства, окремі ланки якого органічно переплетені фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв’язками, які безперервно змінюються і є більш глибокими, чисельнішими та всебічними, ніж на попередніх етапах розвитку. Таким чином, це більш високий етап інтернаціоналізації всіх факторів виробництва (продуктивних сил), коли система МЕВ буквально пронизує всі національні економіки, зміцнюючи економічну цілісність світу. Сьогодні передача фінансово-економічної інформації здійснюється практично миттєво. Повідомлення про економічні можливості й угоди швидко розповсюджуються по всьому світу. Для переміщення товарів і деяких видів послуг поки що потрібно декілька днів і навіть тижнів, інформація ж подається негайно. Якщо в якій-небудь частині світу відбуваються суттєві зміни на ринку, то про них стає відомо практично одразу ж в усіх інших його частинах. Це особливо характерно для подій на фондових біржах, валютних і товарних ринках, а також для наукових відкриттів та їх використання. Еволюція світової економічної системи є неминучим результатом світового економічного розвитку, оскільки початкові процеси цього явища розвивалися разом міжнародним поділом праці, великими географічними відкритттями, індустріальними і технологічними революціями і т. ін. Форми цієї еволюції і ступінь інтенсивності розгортання глобальних процесів, їх темпи і рівень впливу на суспільства, коли про “еволюцію” можна говорити з певною мірою умовності, - глобалізація стала реальним світовим явищем у 80-90-і роки ХХ ст. І мова скоріше всього йде про потужні революційні зрушення або такі зрушення, що нагадують їх у зв’язку зі своїми масштабами і наслідками, внаслідок чого непомітні раніше форми, процеси глобалізації стали видимі, набули універсального характеру з далеко не однозначними результатами і наслідками. Можна виділити такі тенденції і процеси глобалізації: · прискорення руху міжнародних факторів виробництва породило нові напрямки інтернаціоналізації виробництва і фінансів. Вони включають нині у свою орбіту не просто території, як це відбувалося на попередніх етапах, а господарюючі суб’єкти різних країн, які діють в різних сферах виробництва, торгівлі, обслуговування, технологічних інновацій та ін.; · посилення динамізму процесів інтернаціоналізації безпосередньо веде до взаємопроникнення капіталів різних країн в різних формах і проявах. У свою чергу ці процеси сприяють зміцненню взаємозалежності національних економік різних країн; · вказаний процес надзвичайного посилення взаємозалежності економік сприяє синхронізації їх розвитку, еволюції і проявам у світовій фінансово-економічній кризі, яка є постійною складовою якої-небудь ланки глобальної фінансово-економічної системи; · у результаті такого світового розвитку сформувалися могутні автономні та інерційні сили, які блокують всі зусилля національних держав і міжнародних організацій щодо подолання кризового розвитку, відповідно в подальшому можна вести мову тільки про те, в які регіони і країни можна направити наявні потенційні кризові протиріччя, а не про усунення їх з світового розвитку; · глобалізація породила могутні сили, які на грані виходу з-під контролю світового ринку (міжнародних організацій типу СОТ, МВФ, Світового банку), і причому подальший розвиток неминуче виводить їх з-під впливу в силу неадекватності глобальних ринкових механізмів, які у значній мірі підпорядковані геополітичним установкам і тим самим обмежені рішеннями “спеціальних” завдань, що витікають зі специфічного бачення глобальної ситуації. Глобалізація власне економічної діяльності розвивається за такими основними напрямками (сфери економічної глобалізації): · Міжнародна торгівля: - товарами; - послугами; - технологією. · Міжнародний рух факторів виробництва: - прямі інвестиції, носіями яких виступають ТНК; - робоча сила (праця), яка набуває все більше інтернаціональний характер. У сукупності, поєднуючись з фінансовими потоками, вони утворюють міжнародне виробництво. · Міжнародні фінансові операції: - валютні операції; - позики і кредити (приватних, державних, міжнародних організацій); - цінні папери (акції, облігації та інші боргові зобов’язання); - похідні фінансові інструменти (ф’ючерси, опціони та ін.). Зростаюча взаємозалежність між країнами посилила розповсюдження впливу як позитивних імпульсів росту, так і негативних потрясінь. У результаті національні економічні проблеми виходять за межі країн і стають об’єктом розгляду в глобальному контексті. При цьому якісні відмінності, що існували протягом століть між національною і міжнародною економічною політикою, у значній мірі стираються, нівелюються. Жодна країна, яких би успіхів вона не досягла, не може відгородити себе від демографічних, екологічних, економічних, фінансових, соціальних і воєнних проблем, які існують у сучасному світі. Успішно справитися з ними не вдасться до тих пір, поки не отримає конкретне вираження глобальний розвиток, тобто такий розвиток, який був би адекватним загальній ситуації, що склалася у сучасному світі і для якої характерно не тільки формування глобальної економіки, але і розвиток інших напрямків глобального процесу. Суперечливе і насторожене відношення до явища глобалізації у сучасному світі продиктовано невизначеністю наслідків її впливу на світовий розвиток. Як відзначалося в Доповіді ЮНКТАД (1998 рік) , поки явище глобалізації незрозуміле у повній мірі, недостатньо зроблено для аналізу впливу глобалізації і лібералізації на розвиток. Механізми погодження відповідальної економічної політики на міжнародному рівні і політики забезпечення росту на національному рівні поки що не отримали і всебічного розвитку. Звідси найважливішими є такі завдання, як проведення відповідальної з глобальної точки зору макроекономічної політики тими країнами, економічний потенціал яких визначає міжнародне економічне становище. Їх політика в області процентних ставок, інфляції і стабільності валютних курсів має особливе значення. Внутрішня політика провідних в економічному відношенні країн буде мати вирішальне значення у світі, для якого все більш характерними стають глобальні ринки капіталу. Як бачимо експерти ООН (зокрема, ЮНКТАД) особливої уваги в процесах глобалізації економіки надають провідним економічним державам, які визначають контури глобальних ринків капіталу. Тому в Документі обґрунтовано стверджується , що ефективного міжнародного співробітництва з метою розвитку не може бути до тих пір, поки провідні в економічному відношенні країни не зроблять його своєю метою. Не існує механізму, з допомогою якого можна було б спонукати ці країни піти на сприятливу з глобальної точки зору економічну, фінансову і валютну політику. Це положення є найбільш важливим, оскільки і самі наймогутніші в економічному відношенні країни (їх політика, уряди) не вільні від іншої, не менш потужної економічної сили – транснаціональних корпорацій, що відіграють у глобальній економіці провідну роль і, більше того, виступають основними носіями процесів глобалізації.
Читайте також:
|
||||||||
|