Бюджетна система України: поняття та принципи побудови

Ст. 2 Закону України «Про бюджетну систему України» в редакції від 29.06.1995 p., який був чинним до прийняття Бюджетного кодексу України, бюджетну систему України було визначено як поєднання Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, визначення зведеного бюджету з подальшою деталізацією складових зведених бюджетів різного рівня (ст. 2 Закону України від 29.06.1995 р.). Ст. 3 цього закону визначає поняття бюджетного устрою: організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури і взаємозв’язок між окремими її ланками. Чинне бюджетне законодавство не дає такого визначення. [Воронова]

Ці положення є відображенням конституційних норм (ст. 132,133 Конституції України), які визначають засади територіального устрою України (ст. 132), систему адміністративно-територіального устрою (ст. 133): фактично відповідно до ст. 133 Конституції України бюджетна система України складається з:

¾ Державного бюджету України;

¾ місцевих бюджетів:

а) бюджету Автономної. Республіки Крим;

б) обласних бюджетів;

в) районних бюджетів;

г) бюджетів районів у містах;

д) бюджетів місцевого самоврядування: бюджети територіальних громад сіл; бюджети територіальних громад селищ; бюджети територіальних громад міст та їх об’єднань.

Від поняття «бюджетна система» слід відмежовувати інше поняття – «бюджетний устрій»: бюджетна система відображає тільки загальну структуру бюджетів в Україні, натомість бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Отже, бюджетний устрій – більш широке поняття, яке охоплює бюджетну систему, взаємозв’язок між бюджетами і принципи їх функціонування.

Підставами для поділу бюджетів на місцеві та бюджети місцевого самоврядування є повноваження певних органів влади щодо їх прийняття й виконання та особливості формування дохідної частини бюджетів. Доходи місцевих бюджетів складаються із закріплених доходів (ст. 66 Бюджетного кодексу), тобто тих, що надходять за рахунок розподілу загальнодержавних податків і зборів. Бюджети місцевого самоврядування містять як подібні доходи (ст. 64 Кодексу), так і значні власні надходження, доходи, що формуються з власних джерел відповідних територіальних громад: місцевих податків і зборів; плати за землю; єдиного податку; коштів від відчуження майна; плати за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності (ст. 69 Кодексу). Бюджети місцевого самоврядування визначають як базові.

На відміну від Закону України «Про бюджетну систему України» в редакції від 29.06.1995 p., де склад бюджетної системи і зведеного бюджету було визначено в одній статті (ст. 2), в чинному Бюджетному кодексі - дві статті: ст. 5 «Структура бюджетної системи України» і ст. 6 «Зведений бюджет». Незважаючи на те, що ст. 6 складається із 7 частин, фактично їх поєднано у дві складові цієї статті: поняття зведеного бюджету та склад відповідних зведених бюджетів (України, Автономної Республіки Крим, області, району, міста з районним поділом), що побудований за однотипною схемою.[БКУ]

Зведений бюджет є сукупністю бюджетних показників усіх бюджетів на певній території. Його використовують для аналізу та прогнозування економічного й соціального розвитку держави, територіальних громад. Зведені бюджети існують на рівні держави, Автономної Республіки Крим, області, району, міста з районним поділом. Частини 2-7 ст. 6 Бюджетного кодексу побудовані за єдиною схемою, за якою зроблено визначення відповідного зведеного бюджету як сукупності показників бюджетів, що існують на території дії зведеного бюджету. Так, зведений бюджет України охоплює показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя. Відповідно визначено й інші зведені бюджети.[БКУ]

Зведені бюджети призначені для:

¾ розрахунків соціальних та фінансових нормативів, норм складання проектів бюджетів;

¾ аналізу ефективності бюджетних витрат;

¾ з’ясування підстав надання трансфертів.

Зведені бюджети не затверджуються, а мають розрахунково-інформаційний характер.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему, - один календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того самого року. Сам закон про Державний бюджет України має бути прийнятий до 1 грудня року, що передує плановому. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Як і в Україні, бюджетний рік співпадає з календарним в Росії, Австрії, Бельгії, Італії, Польщі, Франції, Швейцарії і деяких інших країнах.

З 1 квітня бюджетний рік починається у Великобританії, Данії, Японії; з 1 червня - в Австралії, Норвегії, Швеції; з 1 жовтня - в Нігерії, СІНА. Початок бюджетного року приурочується до закінчення бюджетної сесії парламенту країни, на якій приймається бюджет.

Бюджетний період для Державного бюджету України може бути інший, ніж 1 календарний рік, за особливих обставин:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.

У разі, якщо Державний бюджет України прийнято на інший бюджетний період, місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий самий період.

Бюджетна система України ґрунтується на принципах, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України, а саме:1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період; 3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети; 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями; 9) принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; 10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів. Як зазначає Л.О. Нікітіна, істотним недоліком Бюджетного кодексу треба назвати відсутність одного із основоположних принципів бюджетної системи, що не був законодавчо закріплений у Бюджетному кодексі України, але відображений, зокрема, у Бюджетному кодексі Російської Федерації – принцип розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи. [Нікітіна Л.О. Правові засади формування місцевих бюджетів:с. 58]Наявність цього принципу покликана відображати закріплення відповідних видів доходів повністю або частково та повноважень зі здійснення видатків за органами державної та самоврядної влади. [Світлицька В.М. Принципи правового регулювання міжбюджетних відносин– С. 145]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бюджетна класифікація	\|	Проаналізуємо особливості Державного та місцевих бюджетів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.