Визначення геометричних і кінематичних параметрів живильника
З урахуванням того, що об’ємна маса насипних соломи, сіна або зеленої маси незначна, то найбільш раціональною схемою живильника може бути схема, яку наведено на рисунку 5.2.4.
Така конструкція дозволяє стискувати матеріал, збільшувати його об’ємну масу, подаючи його на вальці тонким шаром, що дозволяє зменшувати діаметр вальців.
Рисунок 5.2.4 – Схема живильника: 1 і 2 – транспортери; 3 і 4 – вальці.
Продуктивність живильника визначається за формулою:
, кг/с, (5.2.42)
де V – швидкість подачі маси, м/с;
а і b – висота і ширина горловини, м;
– об’ємна маса стиснутого продукту, кг/м3.
або , кг/с, (5.2.43)
де – об’ємна маса насипного продукту, для соломи, ρ´= 48 – 72 кг/м3.
де H – товщина шару матеріалу до ущільнення, м;
h – товщина шару матеріалу після ущільннення, м.
У тому випадку, коли відсутні вальці, h=0,7а.
Для затягування шару соломи в зазор між транспортерами живильниками необхідно виконання умову: , град.
Для соломи = 17 - 270, = 200.
В існуючих конструкціях подрібнювачів прийнято такі розміри:
L=1.2 – 1.6м
Li=0.3 – 0.5м.
Ширина транспортера відповідає ширині горловини b.