• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Транспортні господарські договори

Перевезення вантажів залізничним транспортом організо­вуються на договірних засадах. Форма договору про організа­цію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для за­безпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень1. Місячне планування переве­зення вантажів здійснюється залізницями відправлення на ос­нові поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах спо­лучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затверджен­ня планів та облік виконання перевезень вантажів встановлю­ються Правилами, а військових перевезень — спеціальними інструкціями.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за пе­ревезення встановлену плату.

Основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до Статуту залізниць та Правил перевезення ван­тажів і надана залізниці відправником разом з вантажем. На­кладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправ­ником та залізницею на користь третьої сторони — одержува­ча. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважу­вання, експедирування тощо), здійснюється на підставі окре­мих договорів.

Хоча за загальним правилом завантаження вантажів у ваго­ни (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами, проте залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправ­никами або одержувачами.

_______________________________________________________

¹ Див.: Тимчасове положення про порядок місячного планування пере­везень вантажів залізничним транспортом України. Затверджено наказом Мінтрансу України від 2 березня 1995 р. № 89.

Для транспортного обслуговування відправників і одержу­вачів у місцях загального користування у складі залізниць можуть у встановленому порядку утворюватись підприємства механізованих вантажних робіт, а на під'їзних коліях — з об'єд­нання підприємств залізничного транспорту.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках — продезинфіковані вагони та контейнери.

Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під заванта­ження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі дого­вору за рахунок відправника.

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспор­том загального користування укладається відповідно до ци­вільного законодавства між замовником та виконавцем у пись­мовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:

- найменування та місцезнаходження сторін;

- найменування та кількість вантажу, його пакування;

- місце та час навантаження і розвантаження;

- вартість перевезення (ст. 61 Закону «Про автомобільний транспорт»).

Замовник за договором про перевезення вантажу автомо­більним транспортом загального користування має право отри­мати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або не­своєчасність доставки.

Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'я­заний:

- забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

- утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає ви­могам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;

- здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'я­зування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу;

- забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.

Вантажний перевізник має право:

- відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до рек­візитів цих документів;

- відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник по­дає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про пе­ревезення, пакування вантажу не відповідає встановленим за­конодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

- одержувати відшкодування від замовника, якщо автомо­більний транспортний засіб був пошкоджений під час вантаж­них робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.

Вантажний перевізник зобов'язаний:

- при укладанні договору про перевезення вантажу автомо­більним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку;

- забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених за­конодавством та цим договором;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до переве­зення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;

- відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Умови морського перевезення вантажів визначаються дого­вором.

Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснен­ня систематичних перевезень вантажів можуть укладати дов­готермінові договори про організацію морських перевезень.

За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому від­правником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одер­жувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується спла­тити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укла­дений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст догово­ру морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер — якщо договір передбачає умову на­дання для перевезення всього судна, його частини або окре­мих суднових приміщень;

2) коносамент — якщо договір не передбачає умови, зазна­ченої вище;

3) інші письмові докази.

Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найме-| нування сторін, судна і вантажу, порту відправлення і призна­чення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру мо­жуть бути включені за згодою сторін інші умови і застережен­ня. Рейсовий чартер підписується фрахтівником (перевізником) і фрахтувальником або їх уповноваженими представниками.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник ван­тажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправ­нику коносамент, який є доказом прийому перевізником ван­тажу, зазначеного в коносаменті.

«Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морсь­кого перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

Коносамент складається на підставі підписаного відправ­ником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4—8 статті 138 Кодексу торговельного мо­реплавства.

Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відо­мостей, зазначених у згаданому документі.

У коносаменті зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до переве­зення на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано «наказу відправника», або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано «наказу одержувача» (ордерний коносамент), або ви­значенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках — дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначен­ня, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, ви­кладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи за­значення, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

За договором фрахтування судна на певний час судновлас­ник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектова­не екіпажем (бербоут-чартер).

Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору фрах­тування судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

У договорі фрахтування судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, ванта­жомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахту­вання, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою осо­бою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним із судновласником.

Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрах­тувальник має право від свого імені укладати договори пере­везення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову пла­ту, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених ст. 17 Кодексу торговельного мореплавства.

Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути дове­дені виключно письмовими доказами.

У договорі лізингу судна повинні бути вказані найменуван­ня сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користу­вання, після закінченні якого до лізингоодержувача перехо­дить право власності на судно, розмір і термін внесення лізин­гової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його про­тягом певного часу чи для виконання маневру.

Законодавець розрізняє два види договорів морського бук­сирування: договір портового буксирування і договір міжпортового буксирування.

За договором портового буксирування буксировласник за винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що бук­сирується, швартових та інших операцій у портових водах.

Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі.

За договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту).

Договір міжпортового буксирування укладається у пись­мовій формі. Договір повинен містити умови про порти (пунк­ти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов'язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про ті особливості об'єктів, що буксируються і мо­жуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо.

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організа­ціями чи особами (агентами).

Форми документів на перевезення та правила їх застосу­вання встановлюються органом державного регулювання діяль­ності авіації України.

Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій сто­роні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Перевезення вантажів і буксирування плотів та суден внут­рішніми водними шляхами здійснюються за планами, затверд­женими у встановленому порядку.

Вантажовідправник зобов'язаний одночасно з пред'явлен­ням вантажу надати пароплавству накладну. Накладна підпи­сується вантажовідправником, супроводжує вантаж на всьому шляху його слідування і видається вантажоодержувачу в пункті призначення разом з вантажем.

На підставі накладної порт або пристань відправлення складає дорожню відомість, що також слідує разом з вантажем і після видачі вантажу в пункті призначення залишається у пароплавства.

На посвідчення приймання вантажу до перевезення ванта­жовідправнику видається квитанція.

Дата приймання вантажу до перевезення посвідчується ка­лендарним штемпелем порту або пристані відправлення на на­кладній, квитанції і дорожній відомості.

Накладні і квитанції складаються на ім'я певних вантажо­одержувачів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначе­них договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у пись­мовій формі.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним до­кументом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспорт­ними документами, складеними мовою міжнародного спілку­вання залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

- авіаційна вантажна накладна (Аіг Waybill);

- міжнародна автомобільна накладна (СМR);

- накладна СМГС (накладна УМВС);

- коносамент (Віll оf Lading);

- накладна ЦІМ (СІМ);

- вантажна відомість (Сагgо Маnifest);

- інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверд­жується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних наклад­них, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призна­чення.

Читайте також:

1. Автоматизація технологічних процесів і транспортні засоби.
2. Адміністративно-господарські санкції
3. Адміністративно-господарські санкції
4. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
5. Безготівкові міжгосподарські розрахунки
6. Бойові дії 1618-1652 рр. Зборівський та Білоцерківський договори.
7. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
8. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
9. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
10. Вантажопідйомні і транспортні засоби
11. Вербальні договори
12. Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки

Переглядів: 696