• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 15. Лекція 1-2. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу.

1. Світове господарство, його суть і закономірності формування.
2. Міжнародний поділ праці і світовий ринок.
3. Міжнародна торгівля. Торговельний баланс країни. Державне регулювання зовнішньої торгівлі.
4. Світовий ринок позичкового капіталу. Міжнародний кредит.
5. Інтернаціоналізація господарських відносин. Міжнародна економічна інтеграція.

-1-

Сучасне світове ринкове господарство – це сукупність національних господарств ринкових країн, які беруть участь у світовому поділі праці і пов’язані єдиною системою ринкових відносин.

У визначенні суті світового господарства існує 3 підходи:

1) світове господарство є системою міжнародних економічних відносин по спеціалізації і кооперуванню виробництва, переміщенню між країнами капіталу, робочої сили, товарів, валюти та інших відносин;

2) світове господарство є системою окремих секторів національних господарств, що безпосередньо беруть участь в інтернаціональних відносинах;

3) світове господарство являє собою єдність двох підсистем – національних господарств і міжнародних економічних відносин, які об’єднують ці господарства у цілісну систему.

Світове господарство склалось на початку ХХ століття у результаті :

• тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції ПС;
• поглиблення міжнародного поділу праці;
• поступового і неухильного включення економік у загальну систему світових господарських зв’язків.

Історично першою формою міжнародних економічних відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав нового розвитку після створення в середині ХІХ ст.. у провідних країнах великої фабрично-заводської індустрії, яка не могла існувати без світового збуту. По мірі розвитку масового виробництва світовий ринок став переростати у світове господарство. Наприкінці ХІХ ст. в епоху формування крупних монопольних об’єднань цей процес в основному завершився.

У ХХ ст.. й особливо після другої світової війни процес включення національних економік у світове господарство став розвиватись в таких напрямах, як повсюдне послаблення митних і адміністративних бар’єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій та ін.

Транснаціональна корпорація (ТНК) –гігантська компанія, що діє в міжнародному масштабі і контролює значну частку світового виробництва товарів, послуг, процес ціноутворення і привласнює монопольні надприбутки.

Види ТНК:

*національні – національні за капіталом і контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності;

* міжнародні – багатонаціональні за капіталом і контролем і міжнародні зі сферою своєї діяльності.

Приклад. Національною ТНК є американський нафтовий концерн «Екссон», який має філії у понад 100 країнах світу, його валовий прибуток становить майже 100 млрд. дол.. за рік.

Необхідність економічних зв’язків :

1) прагнення народів світу вижити в умовах надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування;

2) розгортанням НТР. Нині жодна з країн світу не може самостійно використовувати всі досягнення сучасних науки і техніки, тому вони повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері;

3) необхідністю спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Тільки за цих умов країни можуть ефективно розвивати своє виробництво на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу;

4) необхідністю об’єднання зусиль країни:

а) при розв’язанні глобальних проблем;

б) в екстремальних ситуаціях;

в) для спільного освоєння багатств Світового океану та космосу;

г) для збереження як уже набутих людством знань, ідей, так і модифікації та використання нових складних інформаційних систем;

д) для створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Основою світового господарства є міжнародний поділ праці.

-2-

Міжнародний поділ праці –це спеціалізація окремих країн у межах світового господарства на виробництві певної продукції та послуг, що зумовлює і передбачає необхідність обміну результатами різної діяльності на світовому ринку.

Всесвітній поділ праці як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин. Динаміка і розвиток всесвітнього поділу праці визначаються зростанням продуктивних сил і НТП.

Розрізняють три основні типи міжнародного поділу праці : загальний, частковий, одиничний.

Загальний поділ праці –поділ праці за сферами виробництва ( добувна і обробна промисловість, с/г, транспорт тощо.) Він виявляється у поділі країн на сировинні аграрні та індустріальні. Цей поділ значною мірою залежить від природно - кліматичних умов, економіко-географічного положення та природних ресурсів, індустріального потенціалу країни.

З часом у розвитку загального поділу праці змінилося співвідношення між обробною, добувною промисловістю, с/г. У ХІХ ст.. у зовнішній торгівлі переважали сировинні товари, навіть на початку ХХ ст. 62% світового експорту становили первинні продукти. Проте вже в середині ХХ ст.. продукція обробної промисловості почала переважати в структурі світового експорту ( понад 60 %).

Частковий поділ праці –спеціалізація на певних галузях виробництва та видах продукції. Такий поділ праці означає ширший розвиток міжгалузевого обміну готовою продукцією. В умовах НТР частковий поділ праці набув нових рис. Розвивається внутрішньогалузевий поділ праці. Наприклад, у кулькопідшипниковому виробництві японські фірми спеціалізуються на випуску підшипників для легкових автомобілів; у торгівлі продукцією хімічної промисловості Франція спеціалізується на парфюмерно-косметичних товарах; Німеччина – на носіях і пластмасах; Нідерланди – на добривах тощо. Внутрішньогалузевий поділ праці підвищує серійність випуску товарів, продуктивність праці та якість продукції.

Одиничний поділ праці –спеціалізація країн на виготовленні окремих агрегатів, машин, деталей і вузлів або на технологічних стадіях процесу виробництва. Такий поділ праці ґрунтується на внутрішньогалузевій спеціалізації й відповідає розвиненим продуктивним силам. Перетворення одиничного поділу праці на міжнародний внутрішньо фірмовий стало помітним явищем у 70-90 роки ХХ ст. і мало певні особливості. Найпрогресивнішими є ті його види, за яких готовий продукт збирається з частин напівфабрикатів, що виготовляються в різних країнах, або виробляється у процесі поетапної обробки.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
3. Безпека життєдіяльності людини – найважливіше завдання людської цивілізації
4. В орбіті кочового світу. Полтавщина, як частина Дешт-і-Кипчака.
5. В українському інформаційному просторі аналітична журналістика також повинна відіграти вже зараз видатну роль: збудувати духовну будівлю українського національного світу.
6. Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.
7. Вид заняття: лекція
8. Вид заняття: лекція
9. Вид заняття: лекція
10. Вид заняття: лекція
11. Вид заняття: лекція
12. Виділяють класичну наукову картину світу, і некласичну (сучасну) наукову картину світу.

Переглядів: 667