• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ 8

взагалі набувати акції, оскільки сфера управління вже визначена і розподілена між значними акціонерами, а прибутку від вкла­день не передбачається. І навпаки, виходячи зі структури корпо­ративної власності, «корпоративні пірати» встановлюють «слаб­ку ланку», через яку впливають на корпоративне управління, скуповуючи акції або здобуваючи довіреності від акціонерів.

Отже, інвестування коштів в акції пов'язується з корпора­тивним управлінням, оборотоздатністю капіталу, привабливістю акцій на фондовому ринку, що, своєю чергою, обумовлюється ефективністю управління в AT, прозорістю цих процесів, при­бутковістю корпорації, виплатою дивідендів, зростанням курсу акцій тощо. За відсутності нормального рівня цих показників акції не будуть привабливими, і, як наслідок, ступінь оборото-здатності капіталу знижується за рахунок усунення цих сфер для його залучення.

Таким чином, істотне значення корпоративної власності ви­являється, по-перше, в її призначенні як акумулятора капіталу; по-друге, у безпосередньому зв'язку з корпоративним управлін­ням; по-третє, у високому ступені прибутковості такого капіта­лу, який сформовано завдяки численним інвестиціям та який використовується професійними менеджерами; по-четверте, у мобільності капіталу, що пов'язано з мобільністю ринку акцій; по-четверте, в переростанні економічної складової корпоратив­ної власності на соціальну і політичну, тому що корпоративний капітал вирішує численні соціальні питання, включаючи стабіль­ність, соцзабезпечення, робочі місця тощо, а також обумовлює політичну обстановку в країні, не говорячи про безпосередню й опосередковану участь представників великого бізнесу в полі­тичному житті.

Усі зазначені аспекти характеризують насамперед економіч­ну сутність корпоративної власності. її ж правовий аспект склад­ніший за економічний. Правники, на відміну від економістів, не вправі плутати або зміщувати поняття права власності акціо­нерів та AT, зокрема, стверджувати про акціонерів як «власників корпорації». Адже це суперечить сутності правовідносин влас­ності, що складаються в AT. По-перше, право власності на май­но (кошти), що передано акціонерами в оплату акцій, належить AT. По-друге, акціонери не можуть вважатися власниками май­на корпорації, оскільки вони відсторонені від нього наявністю в

Правовий режим майна підприємницьких товариств_______________________ 231

них акцій. Взагалі є різні власники, адже існують чимало об'єк­тів прав: в акціонерів — акції, а в AT — майно. Це покладено в основу теорії поділеної власності на акціонерний капітал. З цих причин не можна вважати акціонерів і співвласниками. Трохи іншим є розуміння акціонерів як «носіїв права власності» в зна­ченні розмежування власності й контролю. Однак таке твер­дження лише вносить зайву плутанину н непрості відносини кор­поративної власності.

Є ще одна складність при усвідомленні сутності корпоратив­ної власності — розцінення її як колективної, незважаючи на те, що як у ЦК, так і в ГК однозначно встановлено, що AT належить майно на праві приватної власності. Втім, упродовж тривалого часу вважалося, що корпоративна власність < саме такою. Не будемо детально розглядати цю проблему, проте зазначимо, що всі витоки теорії колективної власності, представниками якої є відомі вчені Планіоль, Вертелемі, полягають у баченні юридич­ної особи лише засобом для спрощення управління об'єднаним майном багатьох осіб, формою (прийомом) колективного воло­діння майном. Що ж до корпоративної власності, то жодного во­лодіння майном акціонери не мають і не прагнуть цього. При цьому сутність корпоративної власності зовсім інша. Тому непра­вильним слід вважати висловлення, що в AT виникає так звана акціонерна, тобто спільна часткова або колективна власність, суб'єктом якої визначено юридичну особу компанії. О. С. Іоффе наголошував, що поняття «корпорація» не застосовується до колективного власника. Корпорація не є ані колективним влас­ником, ані об'єднанням власників, хоча учасники (акціонери) й вкладають своє майно в корпорацію.

У законодавстві та юридичній літературі іноді вживається поняття «власник підприємства*, якому, втім, не надаєтьсяви­значення. Якщо зважати на поняття підприємства, наведенеу ст. 191 ЦК, тобто на розуміння його як єдиного майновогоком­плексу, то право власності на нього належить не акціонерам,а AT. Якщо ж брати до уваги «власницькі інтереси» осіб, яківкла­ли кошти в акції, і під цими інтересами розуміти комплекспра-вомочностей акціонерів, якими вони наділяються в обмін нака­пітал, що передається ними корпорації, то стає зрозуміло, що ці «власницькі інтереси» і є правами з акції — на участь у роботі загальних зборів акціонерів, отримання дивідендів тощо. Разом

Читайте також:

1. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
2. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
6. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
7. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
10. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
11. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
12. Б – розділення гелю на дві фази

Переглядів: 371