• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародна мікроінтеграція

Питання (продовження). Міжнародна макроінтеграція

ЛЕКЦІЯ 2. ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ

1. Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції

2. Структура інтеграційного процесу

3. Міжнародна макроінтеграція

4. Міжнародна мікроінтеграція

В цілому послідовний розвиток форм міжнародної регіональної економічної інтеграції забезпечує найбільш повне, найбільш раціональне використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку.

Водночас вирішуються важливі питання соціальної політики за рахунок об'єктивно зумовленого зниження цін на основні товари та послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку. Зауважимо також, що в зрілих інтеграційних угрупованнях виробляються й реалізуються потужні та дійові механізми, інструменти забезпечення колективної економічної безпеки.

Різноманітність економічних умов діяльності підприємств зумовлює існування різних типів інтеграції. Крім того, досвід світової економічної діяльності характеризується постійною і безперервною зміною форм інтеграційних утворень. Цьому процесу завжди притаманне злиття і водночас роз'єднання наявних форм інтеграції. Інакше кажучи, мікроінтеграція - це процес злиття підприємств і організацій, створення нових форм, іноді за рахунок руйнування наявних структур.

Найчастіше в економічній літературі і практиці інтеграційні процеси поділяються на такі типи: горизонтальні, вертикальні, конгломератні, змішані (або діагональні).

1. Горизонтальна інтеграція передбачає злиття між підприємствами однієї галузі. Тобто, вона виникає у разі злиття фірм, які виробляють подібні або однорідні товари однієї галузі, з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. До цього типу можна віднести злиття підприємств в енергетичній галузі, в деяких галузях харчової і легкої промисловості, машинобудування тощо.

Дана стратегія передбачає встановлення коопераційних зв’язків між підприємствами, пов’язаними взаємним володінням капіталу, застосовуваними технологіями, видами сировини, типом готової продукції, а також ринками збуту, що використовуються.

Зміни в організації виробництва у результаті горизонтальної інтеграції приводять до перебудови відносин власності, трансформують індивідуальні цілі підприємства в стратегію взаємного співробітництва, перетворюють управління людьми або видами діяльності в управління процесом.

Економічні переваги цього типу полягають в зменшенні витрат і поліпшенні якості управління за рахунок його централізації, проведення єдиної прогресивної технічної політики, централізації ремонтних послуг, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу підприємств тощо. Ця стратегія сприяє скороченню управлінських ланок з 5-12 до 3-4, що впливає на прискорення процесу отримання інформації та прийняття рішень, а також дозволяє направити всі ресурси на інтереси клієнта, швидко розібратися у постійно змінюваних запитах покупців та своєчасно реагувати на них.

Природна мета горизонтального злиття підприємств - економія обумовлена масштабами діяльності. Організатори таких об'єднань домагаються економити на масштабі виробництва за рахунок технологічної і ринкової схожості (рис. 6).

Технологічна схожість базується на таких напрямках діяльності:

· спільна розробка і використання нових технологій, що дає зниження питомих витрат НДДКР на виробництво і складання, краще використання виробничих потужностей, посилення інноваційного потенціалу фірми;

· спільне придбання сировини і матеріалів, що дає змогу доцільніше організувати діяльність з транспортування і складування готової продукції, сировини і матеріалів. Це забезпечує зниження питомих витрат на транспортування, підвищує надійність поставок, поліпшує обслуговування з боку постачальників, знижує витрати на зберігання матеріальних цінностей;

· ефективний трансфер управлінських технологій і зниження рівня питомих адміністративних і операційних накладних витрат.

Ринкова схожість виявляється в таких напрямках діяльності:

· формування стратегії розвитку на базі схожості ключових чинників успіху, стадій життєвого циклу галузей, конкурентної позиції підприємств, розмірів інвестиційних проектів і джерел ризиків;

· об'єднання зусиль із просування товарів на ринок, спільного користування каналами розподілу дає змогу зменшити витрати на розподіл продукції, більш ефективно співпрацювати з дистриб'юторами, поліпшити рекламну діяльність;

· спільне використання торговельної марки, що підвищує репутацію і довіру в покупців;

· об'єднання зусиль зі спільного післяпродажного обслуговування і ремонту виробів, що дає змогу ретельніше вивчати якість продукції, зменшувати витрати на обслуговування і ремонт;

· поглинання дрібних підприємств більшими з метою забезпечення тих компонентів для реалізації їхньої ринкової стратегії, яких їм бракує.

Рис. 6. Горизонтальна інтеграція

Невеликі фірми іноді створюють унікальні товари, але не мають інженерних і збутових структур для організації крупномасштабного виробництва і реалізації цієї продукції. Великі підприємства можуть створити виробництво необхідних їм компонентів та частіше дешевше і скоріше отримати до них доступ, злившись з компанією, що їх уже виробляє. Таким чином, обидві компанії будуть мати взаємодоповнювальні ресурси, а отже, їх об'єднання є доцільне. Обидві компанії будуть коштувати дорожче порівняно із сумою їхньої вартості до об'єднання, оскільки кожна з них придбає те, чого не мала, і отримає ресурси дешевше. Крім того, злиття підприємств може відкрити їм нові ринкові можливості, які були б недосяжні до об'єднання.

Можна навести багато прикладів економії за рахунок збільшення масштабів діяльності. Але злиття не завжди найкращий шлях до її досягнення. На сучасному етапі неможливо однозначно стверджувати, які типи об'єднання дають позитивні результати, а які ні. Багато об'єднань, які вважались економічно обґрунтованими, зазнали невдачі внаслідок помилок у процесі їх організації. Інші були невдалими, оскільки менеджери компаній-покупців неправильно оцінили активи та зобов'язання компаній, які були предметом придбання. Наприклад, покупець занадто високо оцінив вартість на модернізацію обладнання тощо.

Іноді краще купити самостійну компанію, ніж інтегрувати її в уже діючі структури. Тому деякі компанії, які об'єднались, намагаючись досягти економії завдяки масштабам, далі функціонують як сукупність окремих, а іноді конкуруючих підрозділів, що мають різну виробничу інфраструктуру, дослідні і маркетингові служби.

Отже, економія горизонтальної інтеграції зумовлена збільшенням масштабів і досягається, коли середній розмір витрат на одиницю продукції зменшується в міру розширення обсягу випуску продукції.

2. Вертикальна інтеграція передбачає об’єднання фірм, котрі функціонують у різних виробничих циклах однієї галузі. Вона розширює масштаб і силу впливу підприємств у галузі, що створює для них певні конкурентні переваги завдяки зміцненню конкурентної позиції та/або збереженню конкурентних переваг.

Вертикальна інтеграція передбачає, що стадії виробництва і розподілу охоплено однією ієрархічною системою корпорації. На думку багатьох економістів, вертикальна інтеграція дає змогу замінити ринковий механізм внутрішніми операціями. У цьому разі основна компанія поширює свою діяльність або на попередні або на наступні виробничі стадії.

Тобто, вертикальна інтеграція являє собою систему, де підприємства чи компанії основного виробництва контролюють фірми, які доповнюють основне виробництво.

Сутнісну характеристику процесу вертикальної інтеграції наведено на рис. 7.

Виходячи з напрямків такої інтеграції виокремлюють три види вертикальної інтеграції:

· інтеграцію «вниз», де підприємство, зайняте основним виробництвом, розширює свій бізнес за рахунок отримання контролю над виготовленням сировини і напівфабрикатів (приєднання заводу - виробника сировини або напівфабрикатів до компанії, яка веде основне виробництво);

· виробнича інтеграцію «вгору», коли підприємство розширює свій бізнес за рахунок отримання контролю над наступними технологічними стадіями (подальшими стадіями виробництва, виключаючи також збут продукції, що виготовляється). Наприклад, створення нафтовими компаніями власну мережу бензоколонок, тобто доведення свого бізнесу до кінцевого споживача; придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції;

· невиробнича інтеграція «вгору», що включає сферу розподілу (пошук оптимального варіанту передачі товару від виробника до споживача: посередники, транспортування, зберігання, обробка вантажів і т.п.).

Рис. 7. Вертикальна інтеграція

Виходячи з напрямків такої інтеграції виокремлюють три види вертикальної інтеграції:

· інтеграцію «вниз», де підприємство, зайняте основним виробництвом, розширює свій бізнес за рахунок отримання контролю над виготовленням сировини і напівфабрикатів (приєднання заводу - виробника сировини або напівфабрикатів до компанії, яка веде основне виробництво);

· виробнича інтеграцію «вгору», коли підприємство розширює свій бізнес за рахунок отримання контролю над наступними технологічними стадіями (подальшими стадіями виробництва, виключаючи також збут продукції, що виготовляється). Наприклад, створення нафтовими компаніями власну мережу бензоколонок, тобто доведення свого бізнесу до кінцевого споживача; придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції;

· невиробнича інтеграція «вгору», що включає сферу розподілу (пошук оптимального варіанту передачі товару від виробника до споживача: посередники, транспортування, зберігання, обробка вантажів і т.п.).

Вертикальна інтеграція може приймати такі форми:

- «конічна» інтеграція», що передбачає купівлю або об’єднання підприємств, котрі функціонують у різних виробничих циклах галузі;

- «квазіінтеграція» означає придбання у підприємства-постачальника або підприємства з реалізації значної долі продукції фірми, в якій підприємство володіє певною частиною капіталу, наприклад, акціями. Інколи цей вид інтеграції пов’язують із створенням спільних підприємств;

- контрактна інтеграція здійснюється шляхом укладення довгострокових договорів, які дають можливість формувати стабільні зв’язки між фірмами. Цей вид інтеграції дозволяє нівелювати негативні сторони інтеграції через входження, насамперед, в концерни з частковою (або повною) втратою прав юридичної особи.

Японський фахівець Т. Коно розглядає чотири основні групи цілей вертикальної інтеграції:

1) усунення невизначеності, яка пояснюється тим, що для забезпечення постачання матеріалами і компонентами, а також збуту товарів необхідний послідовний контроль за ходом виробничого процесу;

2) обмеження конкуренції шляхом монополізації постачання сировини і напівфабрикатів, а також каналів розподілу продукції;

3) поліпшення якості продукції і зниження витрат, коли:

- досягається синергетичний ефект при схожості технологій, що використовуються у виробничих процесах основної та інтегрованої фірми (наприклад, інтеграція виробництва чавуну і сталі в межах металургійного комбінату знижує транспортні витрати, забезпечує економію енергетичних витрат, питомих капітальних вкладень на спорудження підприємства, економію земельних ресурсів);

- досягається ефект за рахунок підвищення контролю між суміжними стадіями виробництва, кращого розуміння потреб різних стадій спільного виробничого процесу;

- у виробництві компонентів і кінцевої продукції використовується схожа технологія, якість компонентів поліпшується, що дає змогу реалізувати переваги інтеграції виробництва;

4) швидке пристосування до технологічних змін шляхом планомірного регулювання напрямків і масштабів діяльності; постійна праця над удосконаленням конструктивних особливостей і поновленням номенклатури виробів, що притаманно великим корпораціям; планомірність у цій сфері діяльності дає змогу своєчасно враховувати зміни ринкової ситуації і вносити корективи до технології і масштабів виробництва.

Реалізація цілей вертикальної інтеграції шляхом забезпечення більшого контролю над зовнішнім оточенням може принести фірмі і цілу низку додаткових важливих стратегічних переваг:

- збільшення диверсифікаційного потенціалу при придбанні нового підприємства (фірма з торгівлі одягом придбаває дистриб'ютери жіночих ювелірних прикрас, взуття);

- використання торговельної марки і репутації організації (наприклад, фірма «Світоч», розширюючи свою мережу кондитерських магазинів, будує власну мережу кафе);

- підвищення рівня використання природних ресурсів і відходів (виробництво із соняшникового насіння олії паралельно з виробництвом маргарину, кормових дріжджів із соняшникової лузги);

- розширення підприємства за рахунок як придбання тих, що вже існують, так і будівництва нових підприємств із виробництва продуктів, маркетинг яких дає можливість використання наявного збутового персоналу, об'єднання рекламних зусиль, каналів збуту продукції (наприклад, фірма з виробництва хлібопродуктів купує підприємство, яке виготовляє макарони, вермішель, печиво, крекери тощо).

У цілому переваги вертикальної інтеграції можна підрозділити на внутрішні та зовнішні вигоди:

1) внутрішні вигоди:

• гарантоване постачання створює умови для впливу на постачальника щодо рівня якості, ефективного використання ресурсів і мінімізації запасів;

• зменшення витрат на пошук ресурсів, які відповідають вимогам виробництва;

• можливості розширення масштабів виробництва, підвищення його ефективності, завантаження потужностей;

• гарантований збут сприяє розширенню горизонтів планування;

• стабільність «входу/виходу» надає можливість акцентувати діяльність на удосконаленні виробничого потенціалу та розвитку соціальної сфери підприємства.

2) зовнішні вигоди:

• можливість «відсікати» конкурентів від споживачів і постачальників;

• тісна координація та взаємовплив по всьому технологічному ланцюгу «постачальник - виробник - споживач»;

• визначеність у зовнішньому середовищі, часткове уникнення «рушійних ринкових сил»;

• полегшення доступу до know-how, які є у партнерів по інтеграції, спільне створення нової продукції;

• швидка реакція на попит інтегрованих споживачів;

• створення цінових переваг у системі розподілу.

Однак поряд із перевагами вертикальна інтеграція має і певні недоліки, пов'язані з цією стратегією. Стратегія вертикального інтегрування перешкоджає своєчасно позбавлятися неконкурентоспроможних виробництв, встановлює велику взаємозалежність між функціональними підрозділами. Вона пов’язана з великими внутрішніми затратами на підтримання виробничих потужностей по всьому вертикальному ланцюгу, на управління взаємодією між підприємствами, що інтегрують, передачу інформації догори і донизу за ієрархією, на дублювання функцій в окремих виробничих структурах, а також на контроль і координацію діяльності. Крім того, вертикальна інтеграція стає на заваді спеціалізації виробництва і вільній конкуренції, тому вона меншою мірою орієнтована на ринок і запити кінцевого споживача. Усе це спричиняє:

- зниження гнучкості, зокрема в умовах технологічних змін може виникнути необхідність заміни постачальника, що за вертикально інтегрованих операцій по всьому виробничому циклу може бути практично неможливим;

- складність виходу з бізнесу в умовах ринкової економіки;

- підвищений технологічний ризик, що може виникати на одній зі стадій виробництва та автоматично загрожувати якості виробництва в цілому;

- можливість супроводу процесу реалізації стратегії вертикальної інтеграції збільшенням витрат на координацію діяльності;

- відсутність цінової конкуренції, яка може призвести до зменшення уваги до контролю за витратами, що пов'язано з гарантованим внутрішнім збутом виробів у вертикально інтегрованій системі.

У цілому, серед недоліків вертикальної інтеграції можна виділити внутрішні і зовнішні аспекти:

1) серед можливих негативних впливів внутрішнього характеру:

• збільшення витрат на утримання органів, які відповідають за здійснення вертикальної інтеграції;

• виведення деяких ділянок виробництва з-під впливу ринкових сил;

• потрапляння «не в свою» діяльність з низькими показниками конкурентоспроможності;

• спокуса інвестування в «слабкі сторони» вертикально інтегрованого ланцюга, що дискредитує реальну картину ефективності виробництва;

• через гарантований збут помилкове відчуття безпеки.

2) можливі зовнішні небезпеки:

• велика взаємозалежність між частинами «вертикального ланцюга», що при негативних явищах в одних елементах призводить до «ланцюгового» банкрутства;

• хибне уявлення про міцне становище підприємства, що не відповідає його реальній конкурентоспроможності;

• тривале збереження застарілих виробничо-управлінських процесів через відсутність зовнішньої конкуренції;

• обмеженість ринку, втрата комунікацій із зовнішнім середовищем (в першу чергу з іншими постачальниками та дистриб’юторами);

• використання необґрунтованих варіантів інтеграції зі створенням надмірно великих формувань, якими неможливо ефективно управляти.

Не зважаючи на вищеперелічені та інші недоліки, до визначальних вигід вертикальної інтеграції можна віднести властиву централізацію управління та концентрацію виробничо-збутової діяльності, що суттєво впливає на прискорення всього циклу руху товарів, обороту капіталу, окупності затрат та інформаційного обміну між підприємствами.

У більшості випадків в об'єднаннях вертикального типу намагаються досягти економії за рахунок вертикальної економічної інтеграції. Великі промислові компанії ставлять перед собою завдання розширення контролю над виробничим процесом, джерелами сировини, а водночас і кінцевим споживачем. Одним із шляхів досягнення такої економії є злиття з постачальниками чи покупцями.

Західний досвід показує, що вертикальна і горизонтальна інтеграції дають найбільший ефект на ранніх і пізніх стадіях розвитку галузі, менший - на проміжних стадіях тієї чи іншої сфери людської діяльності.

3. Конгломератна інтеграція створюється на базі об'єднання підприємств не пов'язаних між собою галузей. На відміну від горизонтальної і вертикальної інтеграції ця стратегія здебільшого не передбачає забезпечення синергетичних ефектів. Основні цілі в цьому разі пов'язані з підвищенням фінансової результативності корпорації.

Найбільш типові мотиви створення конгломератних об'єднань такі:

1) мотивом для злиття підприємств може бути поява в компанії тимчасово вільних ресурсів. Припустимо, що компанія діє в галузі, яка досягла стадії зрілості. Вона створює великі потоки грошових коштів, але має незначний вибір привабливих інвестиційних можливостей. Теоретично ця компанія повинна використати залишок грошових коштів на підвищення дивідендів акціонерів. Але насправді адміністрація буде чинити опір такому розвитку подій, оскільки подібні компанії найчастіше використовують ці кошти (за умови слабких інвестиційних перспектив у своїй галузі) для проведення злиття з іншими підприємствами з метою забезпечення вкладання власного капіталу. Проте якщо компанія, маючи зайві грошові кошти, не підвищує дивідендів і не проводить злиття з іншими підприємствами, вона сама може стати об'єктом поглинання іншими фірмами. Це пояснюється тим, що ініціатори поглинання доходять висновку, що вільні грошові кошти являють собою унікальні активи; ці ситуації можуть використовуватися і для балансування грошових потоків. Так, з метою зменшення залежності від зовнішнього фінансування компанія може придбати фірму, конкурентні позиції якої дають змогу отримувати стабільні грошові потоки;

2) раціональніше використання фінансових ресурсів, коли грошові потоки, які надходять від галузей, що перебувають у стагнації, можуть бути використані новими зростаючими підрозділами корпорації;

3) можливості придбання нового бізнесу за низькою ціною - це ситуація, характерна для сучасного стану розвитку вітчизняної промисловості. Такі можливості існують у галузях, які перебувають на стадії спаду, коли фірми намагаються вийти з бізнесу для мінімізації витрат у майбутньому.

4.Окремо слід виділитизмішані форми інтеграції (які фактично включають у себе, як правило, горизонтальну і вертикальну інтеграції одночасно). Тут серед форм укрупнення масштабів фірм виділяють комбінування та диверсифікацію.

Якщо фірма максимально розширює свою діяльність у межах основної і безпосередньо пов’язаної з нею сфери діяльності, - це комбінування; якщо ж розширює перелік найосновніших сфер своєї діяльності, - це диверсифікація.

Умовний приклад комбінування - охоплення нафтовою компанією всіх стадій виробництва і збуту з одночасним розширенням основного бізнесу (виду діяльності).

Отже, в процесі діяльності підприємства та організації використовують різні мотиви для свого об'єднання. Різноманітність підприємств за сферами господарської діяльності зумовлює виникнення окремих форм їх інтеграції. Далі буде розглянуто найбільш типові інтеграційні форми підприємств і організацій в Україні і у світовій практиці.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.
3. Комісар Ради Європи з прав людини - нова міжнародна інституція, покликана попереджати їх порушення
4. Конвенціяпро допомоги у випадках виробничого травматизму № 121 від 1964 року, Міжнародна організації праці.
5. Міжнародна асоціація розвитку – МАР (International Development Association– IDA).
6. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації
7. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу
8. Міжнародна економіка та її структура.
9. Міжнародна економіка та її структура.
10. Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії. Предмет та методологія міжнародної економіки.
11. Міжнародна економічна інтеграції. Головні інтеграційні угрупування
12. Міжнародна економічна інтеграція

Переглядів: 3721