Основні характеристики дихального процесу.

Дихальна система (systema respiratorium) забезпечує насичення організму киснем і виведення вуглекислоти.

Дихальний процес можна розподілити на три основні фази.

Перша фаза, зовнішнє дихання, - це обмін газів між зовнішнім середовищем і кров'ю. Вона полягає в надходженні в кров кисню й видаленні з крові вуглекислого газу.

Друга фаза - транспортування газів кров'ю.

Третя фаза тканинне, або внутрішнє, дихання - це обмін кисню та вуглекислого газу між кров'ю і тканинами організму.

До органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені. В дихальній системі виділяють повітроносні шляхи (носова порожнина, гортань, трахея і бронхи) та дихальну частину (респіраторний відділ), що представлена паренхімою легень, в альвеолах легень відбувається газообмін між повітрям і кров'ю.

Дихання складається з наступних процесів:

· зовнішнє дихання, або вентиляція легень – обмін газів між організмом і зовнішнім середовищем;

· обмін газів у легенях відбувається між альвеолярним повітрям і кров'ю капілярів малого кола кровообігу;

· транспорт газів, що полягає в переносі кров'ю кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень;

· обмін газів між кров'ю великого кола кровообігу і клітинами тканин;

· внутрішнє або тканинне дихання - біологічне окислення в мітохондріях клітин.

Вентиляція легень забезпечує зміну повітря в альвеолах. Вона відбувається в результаті періодичних змін об'єму грудної порожнини під час вдиху (іnspігаtіо) і видиху (ехрігаtіо). Вдих і видих, що періодично йдуть один за одним, складають дихальний цикл. Збільшення об'єму грудної клітки забезпечує вдих, зменшення -видих. Вдих є результатом скорочення інспіраторних м'язів. Спокійний видих відбувається пасивно, а видих при глибокому диханні - при скороченні експіраторних м'язів.

Для того, щоб визначити тип дихання, його частоту, глибину, ритм, достатньо спостерігати за рухами грудної клітки і живота. Дихання може бути грудним, черевним або змішаним.

Грудний тип дихання. Дихальні рухи утворюються в основному за рахунок міжреберних м'язів, які приводять в рух грудну клітку: під час вдиху вона помітно розширюється і злегка припіднімається, а під час видиху звужується і незначно опускається. Такий тип дихання спостерігається у жінок.

Черевний тип дихання. Дихальні рухи утворюються в основному діафрагмою: в фазі вдиху вона скорочується і опускається, спричиняє швидкому наповненню легень повітрям, внаслідок утворення від'ємного тиску в грудній порожнині. Рухи діафрагми підвищують внутрічеревний тиск, що приводить до зміщення вперед черевної стінки. В фазі вдиху діафрагма розслабляється і піднімається, що зміщає стінку живота в початкове положення. Цей тип дихання називають ще діафрагмальним. Більше воно спостерігається у чоловіків.

Змішаний тип дихання. В фізіологічних умовах його можна спостерігати у людей похилого віку: дихальні рухи утворюються одночасно за рахунок скорочення міжреберних м'язів і діафрагми. Спостереження за диханням є одним з необхідних умов для оцінки функціонального стану пацієнта.

При спостереженні за хворими з патологією органів дихання медична сестра контролює дихання і, оцінюючи його ознаки (частоту, ритм і глибину), визначає функцію дихальної системи. Нормальне дихання в людини беззвучне й непомітне для оточуючих. Людина звичайно дихає через ніс із закритим ротом.

Частотою дихання називають кількість дихальних рухів за 1 хвилину. Можна рахувати частоту дихання, спостерігаючи за рухами грудної клітки (при грудному типі дихання) чи передньої черевної стінки (при черевному типі дихання). Варто пам'ятати, що хворий може довільно затримати чи прискорити дихання, тому відвертають його увагу від цієї процедури. З цією метою найчастіше використовують прийом імітації дослідження пульсу на променевій артерії. Однією рукою беруть зап'ястя хворого для підрахунку пульсу, а другу кладуть на грудну клітку і по її рухах підраховують кількість дихань за 1 хвилину. Отримані результати заносять у температурний лист. У дорослої людини в стані спокою частота дихання коливається від 16 до 20 дихальних рухів за 1 хвилину, причому вдих у 2 рази коротший за видих. Кількість дихальних рухів відноситься до частоти серцевих скорочень, як 1:4. Під час сну та в стані спокою дихання стає повільнішим. У положенні лежачи людина здійснює 12-14 дихальних рухів за 1 хвилину, стоячи – 18-20. У жінок частота дихання дещо більша, ніж у чоловіків. У спортсменів частота дихання становить – 8-10 дихальних рухів за 1 хвилину. Швидке дихання - тахіпное- виникає при посиленій фізичній праці, нервовому збудженні, високій температурі повітря. Частота дихання змінюється не тільки при захворюваннях органів дихання, але і при хворобах серця, нервової системи, інфекційних захворюваннях.

Іноді одночасно з порушенням частоти дихання змінюється глибина його: дихання стає глибоким, шумним або, навпаки, має характер поверхневого, частого. Дихання може бути глибоким при фізичній роботі, емоційному збудженні, коматозних станах. Зменшення глибини дихання може виявлятись при спастичних процесах в бронхах, запальних захворюваннях легень, плеври, пригніченні дихального центру.

Одним з симптомів, які може виявити медична сестра при спостереженні за диханням хворого є задишка.

Хворі з захворюванням органів дихання скаржаться на:

— задишку;

— кашель — сухий чи з виділенням мокротиння;

— кровохаркання;

— біль в грудній клітці, що підсилюється при глибокому диханні і кашлі;

— підвищення температури тіла, мерзлякуватість, пітливість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Unit 6 Listening 7(15)	\|	Задишка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.