Група слюди

Мусковіт – КАl₂[AlSi₃O₁₀] (ОН, F)₂. Назва походить від слова Московія.

Фізичні властивості. Блиск скляний, перламутровий. М'який або середньої твердості, 2 - 3. Безбарвний, білий. Риски не дає. У кристалічній решітці мусковіту тетраедри, що складаються з іонів кремнію, алюмінію, кисню, з'єднуються між собою іонами калію і утворюють нескінченні шари. Це визначає наявність досить досконалою спайності. Агрегати листуваті, лускаті. Листочки пружно-гнучкі.

Відмінні ознаки. Для мусковіту характерні неметалічний блиск, невелика твердість (не дряпає скло), постійний колір (мусковіт безбарвний або білий), дуже досконала спайність і листуваті, лускаті агрегати. Мусковіт можна сплутати з тальком. Відмінність - у тальку листочки гнучкі, але не пружні.

Різновиди. Серицит - дрібнолускатний світлий мусковіт з шовковистим блиском. Особливо характерний для метаморфічних порід (серицитові сланці). Утворюється в результаті руйнування польових шпатів і інших алюмосилікатів. Жильбертит – дрібнолускатний мусковіт світло-жовтого кольору. Зустрічається в пегматитових і рудних жилах. Фуксіт - смарагдово-зеленого кольору, дрібнолускатний, містить хром.

Генезис. Виділяється мусковіт з кислих і середніх магм в результаті охолодження і кристалізації останніх, а також в пегматитові жилах, пов'язаних за походженням з гранітами. Входить до складу гранітів, рідше сієнітів, діоритів і жильних магматичних порід - пегматитів. Крім того, виникають в контакті осадових порід з кислими інтрузіями. Мусковіт, що утворився в результаті регіонального метаморфізму під впливом високого тиску, входить до складу гнейсів, слюдяних і серицитових сланців.

Супутники. У магматичних породах і гнейсах: кварц, польові шпати. У нефелінових сієнітів: нефелін. У пегматитові жилах: кварц, польовий шпат, то паз, берил. У контактах: кальцит, апатит.

Флогопіт – KMg₃[AlSi₃O₁₀](ОН,F)₂.

Фізичні властивості. Блиск скляний. М'який або середньої твердості, 2 - 3. Колір бурий. Риски не дає. Іноді риска спостерігається. Шарувату будову кристалічної решітки флогопіту обумовлює наявність досить досконалої спайності, легко розщеплюється на тонкі листочки. Агрегати листуваті, лускаті. Листочки пружно-гнучкі.

Відмінні ознаки. Для флогопіту характерні неметалічний блиск, невелика твердість (не дряпає скло), бурий колір, дуже досконала спайність і листуваті, лускаті агрегати.

Генезис. Флогопіт утворюється в зоні контакту вапняків і доломітів з глибинними магматичними породами і з гранітними пегматитами (контактово-метасоматичного походження), де він виділяється в результаті хімічної взаємодії магми з карбонатними породами.

Супутники. У контактах: кальцит, доломіт, апатит. Серед серпентинітів: серпентин. Продукт хімічної зміни: хлорит.

Біотит - К(Mg,Fe)₃[AlSi₃O₁₀](ОН,F)₂.

Фізичні властивості. Блиск скляний. М'який або середньої твердості, 2- 3. Колір чорний. Риски не дає. Деякі різниці дають зеленувато-сіру риску. У кристалічній решітці біотиту кремній-кисневі тетраедри, що групуються в кільця гексагональної форми, розташовуються шарами. Завдяки цьому він має вельми досконалу спайність і легко розщеплюється на тонкі пружно-гнучкі листочки. Агрегати листуваті, лускаті.

Відмінні ознаки. Для біотиту характерний неметалічний блиск, невелика твердість (не дряпає скло), чорний колір, дуже досконала спайність і листуваті, лускаті агрегати.

Різновид. Лепідомелан – залізистий біотит.

Генезис. Виділяється біотит з магми при її кристалізації і входить до складу глибинних (граніти, сієніти, діорити) і вивержених (ліпарити, трахіти) магматичних порід. Утворюється також в результаті регіонального метаморфізму при високому тиску і входить до складу гнейсів, слюдяних сланців та інших метаморфічних порід. Рідше біотит виокремлюється в пегматитові жилах. Крім того, утворюється в результаті хімічної зміни рогової обманки і авгіт.

Супутники. У магматичних породах: кварц, польові шпати. Продукт хімічної зміни хлорит.

Група тальку

Тальк - Mg₃[Si₄O₁₀](ОН)₂.

Фізичні властивості. Блиск жирний, перламутровий. М'який, 1. Жирний на дотик. Колір світло-зелений, зеленувато-білий, зеленувато-сірий, жовтувато-сірий, жовтувато-білий, білий. Риска біла. Кристалічна структура тальку близька до кристалічній структуру слюди. У кристалічній решітці тальку між шарами, що складаються з гексагональних сіток, утворених кремнієм і киснем, знаходяться катіони магнію. Спайність у тальку дуже досконала. Характерні листуваті, лускаті агрегати. Листочки гнучкі, але не пружні.

Відмінні ознаки. Для тальку характерний неметалічний блиск, невелика твердість (тальк м'який), світло-зелений, зеленувато-білий, зеленувато-сірий, жовтувато-сірий, жовтувато-білий, білий колір, біла риса; особливо характерно те, що тальк жирний на дотик. Тальк схожий на білу слюду. На відміну від тальку у мусковіту листочки пружно-гнучкі.

Різновиди. Жировик (стеатит) – суцільний, щільний, зернистий. Колір білий, сірий, частіше - зеленої гамми, рідко рожевий. Горшковий камінь - суміш тальку з хлоритом і зі слюдою. Щільний.

Генезис. Утворюється шляхом метаморфізованого впливу на магнезіальні силікати (олівін, піроксени, амфіболи, серпентин, слюди, хлорити) і алюмосилікати гідротермальних вод, які вміщують вуглекислоту і кремнезем. Товщі доломіту під дією гідротермальних вод перетворюються в тальк. Тальк також утворюється в умовах великих глибин під дією високого тиску. Тальк такого походження зустрічається в кристалічних сланцях (талькові, тальково-слюдяні, тальково-хлоритові та інші сланці).

Супутники: серпентин, магнезит, хроміт, магнетит, гематит, хлорит, кальцит, доломіт. Мінерали, в результаті хімічної зміни яких утворюється тальк, - олівін, піроксени, амфіболи, серпентин, слюди, доломіт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Група амфіболів	\|	Група хлориту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.