• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9. Оцінювання вартості майна підприємств

Мета:З’ясувати необхідність, завдання та порядок експертного оцінювання вартості майна підприємства.

План лекції:

1. Необхідність та завдання експертного оцінювання вартості майна підприємства.

2. Порядок оцінювання вартості майна підприємства.

3. Оцінювання вартості майна підприємства як цілісного майнового комплексу.

Питання 1.

Важлива проблема, з якою доводиться часто стикатися у про­цесі санації, реорганізації чи ліквідації підприємств, полягає в оцінюванні вартості їх майна. Потреба в цьому постає в таких основних випадках:

-У разі банкрутства та ліквідації підприємства, коли оціню­вання має на меті визначити вартість ліквідаційної маси.

-Під час реорганізації підприємства — аби визначити базу для складання передавального чи розподільного балансу, а також встановити пропорції обміну корпоративних прав.

-У разі продажу підприємства як цілісного майнового ком­плексу — визначити реальну ціну продажу майна.

-У разі застави майна та коли потрібно визначити кредитоспроможність (мета оцінки — визначити реальну вартість кредитного забезпечення).

-У процесі санаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності — щоб розрахувати ефективність санації.

-Під час приватизації майна державних підприємств — знай­ти початкову ціну продажу об'єкта приватизації.

Оцінювання вартості майна підприємства належить до най­складніших фінансових проблем.

З метою вироблення уніфікова­них підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981 році був створений Міжнародний комітет зі стандартів оці­нки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів та пра­вил оцінювання:

—МСО 1: Ринкова вартість як база оцінки.

—МСО 2: Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості.

—МСО 3: Оцінка з метою фінансової звітності і суміжної до­кументації.

—МСО 4: Оцінка забезпечення позики, застави і боргових зобов'язань.

—Правило № 1: Концепція оцінки діючого підприємства.

—Правило № 2: Врахування токсичних і шкідливих речовин при оцінці.

—Правило № 3: Оцінка основних засобів, машин та устат­кування.

—Правило № 4: Оцінка бізнесу.

Розрізняють два способи оцінювання: масове та експертне.

Масове оцінювання майна — це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів. Експертне його оціню­вання полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до договору із замовником

Оцінюючи майно, слід додержувати певних принципів. До ос­новних принципів оцінювання вартості майна підприємства слід віднести такі.

• Принцип заміщення — полягає в тому, що покупець не за­платить за об'єкт ціну, яка перевищує існуючу мінімальну ціну майна з аналогічною корисністю.

• Принцип корисності — зводиться до того, що об'єкт має ва­ртість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власни­ка. Корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх до­ходів чи інших вигод.

•Принцип оптимального розміру — полягає в тому, що най­вищим попитом користуються об'єкти оптимальних розмірів.

• Принцип зміни вартості — вартість об'єкта оцінювання по­стійно змінюється зі зміною внутрішнього стану та під дією зов­нішніх чинників.

• Принцип ефективного використання — серед усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта вибирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик.

• Принцип розумної обережності оцінок — оцінювач має кри­тично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, яку йому надає адміністрація об'єкта оцінювання, і, по змозі, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел.

• Принцип альтернативності оцінок — використання різних методів оцінювання та порівняння показників вартості, здобутих у результаті застосування альтернативних методів.

Залежно від об'єкта розрізняють такі види експертного оці­нювання майна:

-експертне оцінювання цілісних майнових комплексів під­приємств;

-експертне оцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фон­дах господарських товариств;

-експертне оцінювання нематеріальних активів;

-експертне оцінювання рухомого майна;

-експертне оцінювання нерухомості.

Питання 2.

Щоб правильно організувати роботу з оцінювання вартості майна, необхідно додержувати певної послідовності дій, вибравши оптимальну для конкретного об'єкта методику оцінювання. Загалом оцінювання вартості майна підприємства складається з таких етапів:

1. Збір інформації про об'єкт оцінювання.

2. Інвентаризація майна.

3. Аудиторська перевірка фінансової звітності підприємства.

4. Складання акта обстеження та технічного стану об'єкта оцінювання.

5. Експертне або масове оцінювання.

6. Складання акта оцінювання вартості майна або звіту про його експертне оцінювання та висновків експерта про оцінну (лі­квідаційну) вартість майна.

7. Затвердження результатів оцінювання.

У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінювання вартості майна найбільшого поширення набули три методи:

- метод балансової вартості;

- метод ринкової вартості; ^!

- метод капіталізованої вартості.

Жодний із цих методів не має принципових переваг порівняно з іншими. Вибір того чи іншого методу залежить від конкретних умов та об'єктів оцінювання.

Зупинимось більш детально на кожному:

1. Метод балансової вартостібазується на використанні відбитої в бухгалтерському балансі підприємства інформації про вартість акти­вів.

Спинимось на одній із часто застосовуваних модифікацій цього методу — оцінюванні за відновною вартістю активів.Як правило, цим методом оцінюють вартість основних засобів. Він базується на показниках первісної вартості активів, ступеня їх зносу та індексації.

Первісна вартість основних засобів — це вартість окремих об'єктів основних фондів, за якою їх було взято на баланс підприєм­ства. Вона включає в себе суму витрат, пов'язаних з виготовленням, придбанням, доставлянням, спорудженням, встановленням, страху­ванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконст­рукцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів. Ко­ли йдеться про оцінювання вартості майна, первісна вартість розгля­дається як вартість відтворення основних засобів на дату оцінюван­ня з урахуванням індексації та витрат, пов'язаних з їх поліпшенням.

Головний недолік цього методу полягає в тому, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості.

2. Методом ринкової вартості.На практиці для оцінювання окремих об'єктів активів часто застосовують два різновиди цього методу:

• метод витрат;

• метод аналогів (метод порівняння продажів).

Метод витратдоцільно застосовувати насамперед у разі оцінювання вартості основних засобів. Цей метод, як і метод балансової вартості, ґрунтується на визначенні відновної вартостіактивів. Але відновна вартість тепер визначається на підставі ін­формації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінювання.

Метод витрат має багато спільного з так званим методом аналогів, або порівняльним методом, який базується на оціню­ванні вартості майна з огляду на ціну аналогічних об'єктів. Ме­тод аналогів передбачає, що суб'єкти ринку здійснюють операції купівлі-продажу майна за цінами, які були встановлені під час купівлі-продажу аналогічних об'єктів.

Труднощі в застосуванні цього методу для оцінювання неру­хомості чи цілісного майнового комплексу підприємства зумов­лені тим, що в Україні реальні ціни купівлі-продажу зазначених об'єктів офіційна статистика відбиває дуже рідко. Як правило, щоб ухилитися від оподаткування, ціни продажу таких об'єктів в офіційних документах істотно занижують. Проте метод аналогів успішно застосовують для оцінювання рухомого майна.

До переваг методу витрат та методу аналогів слід віднести те, що вони дають змогу визначити реальну ринкову вартість оцінюваного майна. Недоліки методів оцінювання ринкової вартості полягають у тому, що вони, як і метод балансової вартості, не враховують варто­сті гудвілу підприємства, тобто потенційних прибутків, які можна отримувати, експлуатуючи об'єкт оцінювання. Саме тому в разі оцінювання вартості цілісного майнового комплексу підприємства оцінки, здобуті такими методами, доцільно зіставляти з вартістю підприємства, розрахованою за методом капіталізованої вартості.

3. Метод капіталізованої вартості.Векономічній літературі цей метод називають також методом прибутковості, або методом майбутнього чистого грошового потоку. Цей метод доцільно засто­совувати, оцінюючи вартість підприємства як цілісного майнового комплексу, а також корпоративні права підприємства.

Цей метод побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства. Чистий гро­шовий потік (Cash-flow) — сума чистого прибутку, всіх видів на­рахованої амортизації та приросту наявних коштів за рахунок ви­вільнення коштів за іншими позиціями балансу.

Згідно з методом капіталізованої вартості вартість об'єк­та оцінювання прирівнюється до сумарної теперішньої вар­тості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow), які можна отримати в результаті експлуатації підприємства.

Капіталізовану вартість майбутніх доходів визначають, обчи­слюючи три базові показники:

1) суму майбутнього чистого прибутку та амортизації;

2) ставку капіталізації (дисконтування);

3) період, на який вкладаються кошти в об'єкт оцінювання

Теперішня вартість майбутніх чистих грошових потоків, тобто ка­піталізована вартість підприємства ВП, визначається за формулою:

де Cash-flow — чистий грошовий потік за окремий період екс­плуатації підприємства;

п — кількість періодів експлуатації об'єкта оцінювання;

i — ставка дисконтування.

Найважливішою складовою процесу оцінювання вартості май­на підприємства є інвентаризація, здійснювана з урахуванням вимог Положення про інвентаризацію майна. Головна мета інвентаризації— визначити наявність і стан майна за дани­ми бухгалтерського обліку, урегулювати інвентаризаційні різ­ниці та відбити результати інвентаризації в передавальному (розподільному) балансі.

Питання 3.

Найскладніше завдання — оцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу. Оцінювання підприємства в ці­лому потребує дещо інших підходів, ніж оцінювання окремих об'єктів активів цього підприємства.

Цілісний майновий комплекс— це господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Ці­лісними майновими комплексами можуть бути структурні під­розділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які в разі реорганізації підприємства в установленому порядку перетворюються на самостійні об'єкти з подальшим складанням роз­дільного балансу.

До переліку майна цілісних майнових компле­ксів підприємств включаються:

основні засоби та інші позаоборотні активи;

оборотні засоби.

Коли йдеться про оцінювання вартості підприємства як цілісно­го майнового комплексу, визначальним є те, що така вартість не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об'єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудвілу.

Гудвіл— це ділова репутація підприємства, нематеріальний його актив. Вартість останнього становить різницю між балансовою вар­тістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу і утворюється завдяки управлінському мисте­цтву, провідним позиціям на ринку, успішному впровадженню нові­тніх технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення валових витрат підприємства.

Згідно з методикою оцінювання вартості майна під час прива­тизації, рекомендованою для всіх випадків оцінювання вартості майна, вартість цілісного майнового комплексу Вцмк підприємс­тва визначається за методом балансової вартості на підставі оці­нки за відновною вартістю:

Вцмк = О₃ + На + В к.і + Ун.і + В д.в+(3₃ + Ф_а — Кр),

де О₃ — балансова (залишкова) вартість основних фондів;

Н_а — залишкова вартість нематеріальних активів;

В к.і — відновна вартість незавершених капітальних вкладень;

Ун.і — відновна вартість иевстановленого устаткування;

В д.в — вартість довгострокових фінансових вкладень;

3₃ — вартість запасів і затрат, які включаються у валюту балансу;

Ф_а — вартість фінансових активів;

Кр — кредиторська заборгованість.

Розглянемо кожну складову цієї формули окремо.

Балансова (залишкова) вартість основних фондів у цьому разі являє собою відновну (первісну) вартість основних засобів за відрахуванням проіндексованої суми зносу. Така вартість визна­чається з урахуванням витрат, пов'язаних із поліпшенням основ­них фондів, розмір яких перевищує встановлену законодавством частку, що має бути включена до валових витрат¹.

Залишкова вартість нематеріальних активів визначається за їх теперішньою вартістю відтворення відповідно до вимог про їх інвентаризацію та бухгалтерський облік, тобто як різниця між відновною вартістю та проіндексованою сумою зносу.

Відновна вартість незавершеній капіталовкладень склада­ється з проіндексованої вартості:

-фактично проведених витрат на будівництво об'єкта нарос­таючим підсумком;

-матеріалів, виробів і конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва;

-придбаного але не переданого до монтажу устаткування.

Відновна вартість невстановленого устаткування визнача­ється коригуванням вартості устаткування за цінами придбання на коефіцієнт індексації. Якщо відновна вартість устаткування занадто висока (внаслідок неврахування фактору морального зносу), її можна зменшити на коефіцієнт придатності устат­кування до експлуатації. Коефіцієнт придатності визначається згідно з експертною оцінкою технічного стану обладнання.

Вартість запасів і витрат визначається з огляду на вартість їх придбання і з урахуванням вимог Постанови Кабінету Мініст­рів та НБУ «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінно­стей державних підприємств і організацій та джерела їх покрит­тя». Загальна вартість оборотних засобів зменшується на суму кредиторської заборгованості.

До складу фінансових активів включаються інші позаоборотні активи (дебіторська заборгованість строком погашення понад один рік; заборгованість за продані основні засоби), розрахунки, грошові кошти та деякі інші активи.

Довгострокові фінансові вкладення — це довгострокові (на строк понад один рік) інвестиції підприємства у прибуткові акти­ви (цінні папери — акції, облігації підприємств, вклади до стату­тних фондів інших суб'єктів господарювання тощо). Ці активи в балансі відбиваються за цінами придбання, а для їх оцінювання застосовується метод ринкової вартості.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає необхідність, мета та принципи оцінювання вартості майна підприємства?

2. Що таке ринкова та ліквідаційна вартість майна?

3. Розкрийте порядок проведення оцінювання вартості майна підприємства.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
3. IV група- показники надійності підприємства
4. IV. ВИСТАВКА ТА ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ
5. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
6. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
7. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
8. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
9. V розділ. Товарна політика підприємства
10. V. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
11. WEB - сайт підприємства в Інтернет
12. X. Оцінювання виробів та відбір їх на виставку.

Переглядів: 2451