• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетний устрій і бюджетна система України

Основні показники Державного бюджету Украї­ни за період 1996—2003 pp., млрд грн

Таблиця 6.1.

Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура і взаємозв'язок між бюдже­тами, які він об'єднує, у процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансово-бюджетної політики.

Бюджетний устрій країни визначається її державним устро­єм. В унітарних державах, тобто у країнах з єдиним населен­ням та культурою, бюджетна система має дві ланки: держав­ний бюджет і численні місцеві бюджети. У федеративних дер­жавах бюджетні системи складаються з трьох ланок: держав­ного бюджету (федерального бюджету або бюджету централь­ного уряду), бюджетів членів федерації (наприклад, штати у Сполучених Штатах Америки, землі (ланди) у Федеративної Республіці Німеччині, провінції у Канаді, кантони у Швей­царії і т. ін.) та місцевих бюджетів.

В основу бюджетного устрою покладено:

— визначення видів бюджетів;

— установлення принципів побудови бюджетної системи;

— розмежування доходів і видатків між ланками бюджет­ної системи;

— організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів. Бюджетний устрій України визначається закріпленим у Конституції України державним ладом України та її адмініст­ративно-територіальним поділом. Україна — унітарна держа­ва, яка поділена на 25 адміністративно-територіальних оди­ниць (Автономну Республіку Крим і 24 області країни).

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країні згідно з її бю­джетним устроєм.

В основу формування бюджетної системи України покладе­мо Конституцію України та Бюджетний кодекс України, прий­нятий у червні 2001 р. Верховною Радою України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 1) бюджет­на система України — це сукупність усіх бюджетів, побудо­вана з урахуванням економічних відносин, державного та ад­міністративно-територіальних устроїв і врегульована норма­ми права³.

Вона складається (ст. 5) з таких ланок (рис. 6.1):

1) Державний бюджет України;

2) місцеві бюджети.

Рис.6.1. Бюджетна система України

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Рес­публіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Бюджетний кодекс започаткував дію відносно самостійних 686 місцевих бюджетів, які мають прямі, рівноправні відно­сини з державним бюджетом, у тому числі:

— бюджет Автономної Республіки Крим;

— 24 обласні бюджети;

— бюджети міст Києва та Севастополя;

— 171 бюджет міст обласного підпорядкування;

— 488 бюджетів районів;

— а також до складу бюджетної системи включаються по­над 12 тисяч бюджетів місцевого самоврядування.

Усі бюджети України — від державного до сільського — в сукупності становлять зведений бюджет України.

Зведений бюджет — це сукупність показників усіх бю­джетів, що використовуються для аналізу і прогнозування еко­номічного та соціального розвитку держави. Законодавчими органами влади він не затверджується.

Доходи та видатки місцевих бюджетів входять до складу зведеного бюджету і не входять до складу Державного бюдже­ту України.

Динаміка показників зведеного бюджету України за останні роки представлена у табл. 6.2.

Побудова бюджетної системи ґрунтується на принципах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтова­ності, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, пуб­лічності та прозорості й відповідальності учасників бюджет­ного процесу.

Таблиця 6.2. Зведений бюджет України,млрд грн*

Принцип єдності бюджетної системи України полягає в тому, що в країні діють єдина правова база, єдина грошова система, єдине регулювання бюджетних відносин, єдина бюджетна класифікація, єдиний порядок виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Цілісність і єдність країни, закріплені в Конституції, да­ють можливість покласти цей принцип в основу фінансово-економічної політики держави для виконання нею своїх функ­цій шляхом забезпечення її фінансовими ресурсами.

Принцип збалансованості передбачає, що повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період.

Принцип самостійності полягає в тому, що всі бюджети України є самостійними. Держава коштами державного бю­джету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання нижчестоящих органів влади — Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Відповідно і нижчестоящі органи влади коштами відповідних бюджетів не несуть відпо­відальності за бюджетні зобов'язання одне перед одним, а та­кож за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бю­джетів забезпечується закріпленням за ними певних дохідних джерел, правом відповідних органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовряду­вання на визначення напрямів використання коштів згідно із законодавством, а також правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих рад самостійно і не залежно одне від одного розглядати і затверджувати відповідні бюджети.

Принцип повноти полягає у включенні до складу бюджету усіх надходжень і видатків, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого само­врядування.

Принцип обґрунтованості забезпечує формування бюдже­ту на реалістичних макропоказниках економічного і соціаль­ного розвитку держави та розрахунках надходжень до бюдже­ту і витрат з бюджету, що здійснюються відповідно до затвер­джених методик і правил.

Макропоказники економічного і соціального розвитку дер­жави затверджуються Кабінетом Міністрів України і є орієн­тиром при складанні проекту бюджету. До них належать:

— валовий внутрішній продукт (ВВП) номінальний, млрд грн;

— ВВП реальний, темп зростання, %;

— індекс споживчих цін, %;

— індекс цін виробників, %;

— прибуток підприємств, млрд грн;

— надходження до бюджету від приватизації, млрд грн;

— темпи приросту монетарної бази до початку року, %;

— темпи приросту грошової бази до початку року, %;

— фонд оплати праці робітників, службовців, військових, працівників мА­лих підприємств та галузі сільського господар­ства, млрд грн;

— експорт та імпорт товарів і послуг, млн дол. США;

— курс національної грошової одиниці до іноземних валют. Принцип ефективності зумовлює те, що при складанні та

виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути до досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення макси­мального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів до­ходів між державним бюджетом і місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надан­ня суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Тобто місцевим органам влади делеговані повноваження держави утримувати за рахунок коштів відповідних бюджетів заклади освіти і соціальної допомоги для сиріт та інвалідів, лікарняні та культурно-видовищні заклади.

Принцип цільового використання бюджетних коштів полягає в тому, що бюджетні кошти використовують тільки па ті цілі, що визначені бюджетними призначеннями. Такий підхід дає змогу контролювати рух бюджетних коштів у про­цесі виконання бюджету та встановити відповідальність учас­ників бюджетного процесу за нецільове та неефективне вико­ристання бюджетних коштів.

Принцип справедливості та неупередженості означає, що бюджетна система будується на засадах справедливості та не­упередженості розподілу суспільного багатства між громадя­нами і територіальними громадами. Цей принцип забезпечує рівні можливості доступу до бюджетних та соціальних послуг, що надаються державою в кожній адміністративно-територі­альній одиниці країни на відносно однаковому рівні.

Принцип публічності та прозорості зумовлює те, що Державний бюджет України і місцеві бюджети затверджують­ся, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відпо­відно Верховною Радою України, Верховною Радою Автоном­ної Республіки Крим і відповідними місцевими радами. Бю­джетним кодексом передбачається, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена у засобах масової інформації на всіх стадіях бюджетного процесу.

Принцип відповідальності учасників бюджетного проце­су встановлює те, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. За кожним учасником бюджетного про­цесу Бюджетним кодексом закріплено його повноваження, введено поняття бюджетного правопорушення та встановлено відповідальність.

Розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів є важливим елементом бюджетного устрою. Воно почи­нається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розме­жуванні функцій держави між різними рівнями влади: з цен­трального бюджету фінансуються видатки загальнодержавно­го характеру, з відповідних місцевих бюджетів — видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи:розподіл за територіальною ознакою і розподіл, ви­ходячи з відомчого підпорядкування.

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видатків і може проводитись на основі двох методів. Перший - закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі або за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кож­ного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи місцевих бюджетів по­діляють на закріплені і регулюючі.

Доходи місцевих бюджетів складаються з таких елементів:

Закріплені доходи — це кошти, які повністю надходять до відповідних бюджетів.

Регулюючі доходи — це кошти, які поділяються за норма­тивами від загальнодержавних податків бюджетам нижчих рівнів для збалансування їх видатків. Нормативи передбача­ються у відсотках.

Дотації вирівнювання, субвенції — виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покрива­ють видатки місцевих бюджетів (головним чином обласних).

Кредитні ресурси — це кошти, залучені шляхом держав­них та місцевих позик під певні державні зобов'язання — облігації.

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємо­відносини між бюджетами поділяють на вертикальні — між бю­джетами різних рівнів, і горизонтальні — між бюджетами одно­го рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні — на підставі угоди.

Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилучен­ня коштів, взаємні розрахунки, бюджетні позички. Субсидію­вання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюдже­там нижчого рівня: субвенції, дотації. Вилучення коштів — це передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів ви­щого рівня. Взаємні розрахунки — передання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними до­ходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні — позички — це запозичення коштів у зв'язку з виникненням тимчасового касового розриву (незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів). Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи. (Нині в Україні позички можна отримати тільки в банках.)

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. А/. Верховна Рада України.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру

Переглядів: 761