• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Політична свідомість – свідомість учасників політичного процесу, всіх тих сил які борються за владу й здійснюють її.

Сутність і структура політичної свідомості

Теми доповідей і рефератів

1. Формальні і неформальні громадські організації в Україні.
2. Електоральна стратегія сучасних партій і рухів України.
3. Типологія політичних систем.
4. Політична система України.

Тема № 10 Політична культура і політична свідомість.

План.

1. Сутність і структура політичної свідомості.

2. Самосвідомість українського народу.

3. Сутність і моделі політичної культури.

4. Функції політичної культури і проблеми її формування.

До неї відносяться також мотиви, які стимулювали політичну активність, оцінки, потреби, осмислені інтереси, соціальні очікування й домагання.

Перш, ніж людина, представник націй, соціального шару, регіональної групи включається в політичний процес і боротьбу за владу, у його свідомості поступово формується політична установка, тобто стан готовності або схильності до дії. Таким чином, політичною свідомістю володіють не тільки ті, хто активно включився в політичний процес, а й ті індивіди й групи, у яких сформувалися політичні орієнтації, нормативні уявлення, що відповідають їхнім політичним цілям і засобам досягнення цих цілей.

Рівні політичної свідомості

· Теоретичний рівень політичної свідомості являє собою сукупність ціннісних орієнтацій, нормативних уявлень, прагнень, осмислених політичних цілей, ідеологічних установок.

· Емпіричний рівень політичної свідомості ґрунтується на фіксації реалій політичного буття, практичного досвіду людей.

· Масова свідомість - сукупність ідей, уявлень, почуттів, які не в повному ступені адекватні реальним, політичним подіям, процесам, історичним фактам й особистостям.

Формування політичної свідомості взагалі й тим більше його повсякденного, масового рівня - це не тільки самостійне осмислення суспільними суб'єктами фактів, подій, особистостей, ідеологічних цінностей, але й результат впливів як обставин, обумовлених політичним режимом, так і цілеспрямованих ідейно-виховних зусиль. Тоталітарно-авторитарні режими свідомо й цілеспрямовано створюють умови для формування на масовому рівні певних, переконань, вірувань, міфів.

У період демократичної ейфорії й суверенізації деякі автори наївно думали, що маніпулюванням масовою свідомістю можливо лише в недемократичних режимах. Тоталітарно-авторитарний режим дійсно створює складну, чітко скоординовану систему, покликану цілеспрямовано формувати відповідну суспільну свідомість. Людині буквально з пелюшок нав'язували певні ідеї, концепції, ідеологічні установки й у суспільстві, як відомо, панувало одностайне схвалення всіх мудрих рішень партій і дій уряду. Проблемами свідомості, що відхилялася від норми, займалися органи державної безпеки.

Демократичні режими, у яких затвердився політичний плюралізм, політичні партії, що сповідають незбіжні цінності, співіснують і ведуть постійну боротьбу між собою, будують свою тактику з урахуванням не тільки класових інтересів і базових цілей, але й масової свідомості. Для цього необхідний відповідний апарат, інструментарій, який би "заміряв" і відповідно формував суспільну думку, що сукупністю співпадаючих оцінок, відбиває відношення до фактів, процесів, політичних лідерів, політичних партій, їх проголошених програм, цілям і засобам досягнення, стає опосередкованим фактором керування.

В умовах демократичних суспільно-політичних систем обробка суспільної думки була поставлена на індустріальну основу. Використовуючи технічні прийоми й методи, що спочатку застосовувалися в комерційній рекламі, була розроблена технологія створення й "продажу" іміджу політичних діячів. Такі іміджі, є як би ярликами, які поряд з реальними особливостями й рисами особистостей і партій містять штучно сконструйовані характеристики, прагнучи нав'язати суспільній думці певні політичні орієнтації, установки, симпатії й антипатії.

Достатній рівень загальної, правової, економічної й політичної культури затрудняє маніпулювання суспільною думкою. Розвиток суспільно-політичної самодіяльності, соціальної, цивільної активності сприяє тому, що особистість позбувається від тоталітарно-авторитарної зашореності, ідеологічної закомплексованості. Розкріпачена свідомість, цивілізована політична активність створюють умови для формування демократичної, правової держави.

Читайте також:

1. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
2. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
3. Анархізм заперечує державу і владу взагалі, велику приватну власність при допущенні дрібної, проголошує крайній індивідуалізм, нічим не обмежену свободу.
4. Англійці Вільям Стенлі Джевонс (1835–1882) та Альфред Маршалл (1842–1924), замість терміна ”політична економія”, вводять нейтральний термін “economics“.
5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін
6. Будучи, як правило, дочірніми фірмами великих компаній, вони існують за рахунок засобів венчурного капіталу і здійснюють чітко визначений вид діяльності.
7. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
8. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА НАЦІОНАЛЬНИХ, МІЖНАРОДНИХ І СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ
9. Видами співучасників злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
10. Видатки на державне управління та судову владу
11. Види договорів і контрактів. Розподіл функцій учасників проекту
12. Види співучасників

Переглядів: 427