Канали розподілу товарів

Рис. 2. Схема операційної системи розподільної логістики

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові та фінансово- трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона охоплює виробниче забезпечення збуту за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності до створення складів, транспортних, торгових та інших комунікацій, фінансове забезпечення виробництва та реалізації продукції до фінансування рекламних компаній, кадрове забезпечення збутових служб підприємства до професійного навчання торговельного персоналу.

Підсистема планування та контролю може бути ще названа керуючою підсистемою в кібернетичній моделі розподільної логістики. Вона розробляє плани, завдання, прогнози тощо для інших керованих підсистем, отримує інформацію про їх реагування на управлінський вплив (зворотній зв’язок), а також вносить корективи в поведінку учасників збутової діяльності відповідно до обраних завдань та мети.

Багатогранність стратегічних та оперативних завдань підприємства висуває перед розподільною логістикою проблему визначення пріоритетів їх вирішення, що можна успішно виконати за наявності критерію оптимальності або цільової функції.

Найчастіше цільовою функцією розподільної логістики є максимізація прибутку підприємства при повному задоволенні попиту споживачів.

Головна мета логістичної системи розподілу – доставити товар у потрібне місце в необхідний час. На противагу маркетингу, який займається виявленням та стимулюванням попиту, логістика покликана задовольняти сформований маркетингом попит із мінімально можливими затратами. Раніше вже було дано визначення каналу розподілу з позиції Ф.Котлера. Отже, рішення про вибір каналу розподілу – одне із найважливіших серед тих, які доводиться приймати керівництву організації.

Канал розподілу – це шлях, яким товари рухаються від виробника до споживача. Обрані канали безпосередньо впливають на швидкість, час, ефективність руху та збереження продукції при її поставці від виробника до кінцевого споживача.

А.М.Гаджинський визначає розподільний канал з позиції його порівняння із логістичним ланцюгом: “Логістичний канал є частково впорядкованою множиною різноманітних посередників, які здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживача. Множина єчастково впорядкованою до тих пір, поки не буде зроблений вибір конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал перетворюється у логістичний ланцюг”.

Канали розподілу товарів характеризуються кількістю складових рівнів. Рівень каналу – це посередник, який виконує роботу з наближення товару та права власності на нього до кінцевого споживача. Протяжність каналу визначається кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем, котрі, як і рівні каналу, є суб’єктами каналу розподілу (рис.3).

Канали розподілу є традиційними каналами, вони складаються із незалежного виробника та одного або декількох посередників. Кожен учасник каналу є окремим підприємством, яке прагне отримати максимальний прибуток. Максимально можливий прибуток окремого учасника каналу може бути кроком до збитку чи зменшення прибутку системи в цілому, бо жоден із учасників каналу не забезпечує повний або достатній контроль над діяльністю інших. Такі канали розподілу називають горизонтальними.

Вертикальні канали розподілу – це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один з учасників каналу є власником інших, або надає їм певні привілеї. Вертикальні канали економічні та виключають повторення учасниками раніше виконаних функцій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сітьова логістична модель процесу збуту	\|	Розміщення розподільних центрів у логістичному середовищі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.