• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливі складові програмно-цільового методу у бюджетному процесі

До основоположних принципів організації бюджетного процесу на засадах про­грамно-цільового методу віднесено прозорість бюджетного процесу, що передбачає чітке визначення цілей і завдань, на досягнення яких витрачаються бюджетні кош­ти, контроль за результатами виконання бюджетних програм; здійснення оцінки ді­яльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та ви­конання завдань, проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм; відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів за формуван­ня бюджетних програм і результати їх виконання, чітке розмежування відповідаль­ності між відповідальними виконавцями бюджетних програм; ефективність розподі­лу і використання бюджетних коштів.

Реалізація програмно-цільового методу пов'язана з необхідністю комплексного підходу до формування бюджету з включенням до бюджетного процесу наступних елементів:

1) середньострокове планування доходів та видатків;

2) розробка бюджетних програм та показників виконання бюджетних програм;

3) аналіз, оцінка та моніторинг програм;

4) планування капітальних вкладень;

5) запровадження сучасних методів залучення громадськості до бюджетного про­цесу.

Основними елементами програмно-цільового методу є:

- бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

- відповідальний виконавець бюджетних програм — головний розпорядник бюджет­них коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апара­том та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника;

- паспорт бюджетних програм — документ, який містить повну інформацію про бюджетну програму та застосовується для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використан­ня бюджетних коштів;

- показники виконання бюджетних програм — статистичні індикатори, які співвід­носяться з основною метою діяльності установи та бюджетної програми і характери­зують успішність виконання програми шляхом кількісного визначення результатів від надання бюджетних послуг.

Основним елементом програмно-цільового методу є бюджетна програма. Бюджетна програма — сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, за­вдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Сутність бюджетної програми розкривається через її характеристики, які відображені в бюджетній доку­ментації, зокрема бюджетному запиті, паспорті бюджетної програми, звіті про вико­нання паспорта бюджетної програми. Важливими характеристиками бюджетної про­грами є мета, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальний ви­конавець та результативні показники. Методологічні визначення характеристик бюд­жетних програм унормовані Концепцією застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 №538-р та наказом Міністерства фінансів України «Про паспорти бюджет­них програм» від 29.12.2002 №1098.

Бюджетний запит — документ, підготовлений головним розпорядником бюджет­них коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Мета бюджетної програми — законодавчо визначені основні цілі (кінцевий ре­зультат), яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної про­грами. Мета бюджетної програми відображає кінцевий результат, залишається одна­ковою впродовж років та повинна узгоджуватися з місією головного розпорядника.

Завдання бюджетної програми — це конкретні цілі або результати, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми протягом відповідного бюджетного пе­ріоду, і які можна оцінити за допомогою результативних показників.

Напрями діяльності — конкретні дії, які спрямовані на виконання завдань бюд­жетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів. Напрями діяльності повинні відповідати завданням та функціям головного розпорядника бюд­жетних коштів, відображати шляхи, тобто заходи для досягнення цілей, забезпечува­ти реалізацію бюджетної програми у межах коштів, виділених для досягнення мети програми.

Відповідальний виконавець бюджетної програми — юридична особа, яка безпосе­редньо несе відповідальність за виконання програми і забезпечує виконання однієї або кількох бюджетних програм у системі головного розпорядника. Відповідальні ви­конавці бюджетних програм встановлюються головним розпорядником коштів дер­жавного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фі­нансовим органом), при цьому бюджетні призначення закріплюються Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. Планування і вико­нання бюджетних програм відповідальними виконавцями координується головним розпорядником бюджетних коштів.

Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показни­ки та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призна­чення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про міс­цевий бюджет).

При застосуванні програмно-цільового методу принциповим завданням є власне не формування та визначення основних характеристик бюджетної програми, а пред­ставлення їх системно, взаємоузгоджено, послідовно та реалістично. З точки зору за­безпечення виконання бюджетної програми відповідно до поставлених цілей прин­циповим є питання організації такої роботи і в цьому контексті набуває важливого значення визначення відповідального виконавця бюджетної програми, якими мо­жуть бути головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема за бюджетними про­грамами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюд­жетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головно­го розпорядника.

Статус виконавців бюджетної програми визначений в «Інструкції про статус від­повідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 14 грудня 2001 р. №574.

Метою запровадження програмно-цільового методу є встановлення безпосеред­нього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання на основі окреслених цілей і результативних показників. Програмно-цільовий підхід у бюджетному процесі передбачає формування й виконання бюджету в розрізі бюджет­них програм головних розпорядників бюджетних коштів, що включає визначення за­гальної мети кожної бюджетної програми на довго- й середньостроковий періоди; ці­лей і завдань програми на короткостроковий період; видів і напрямів діяльності, яка забезпечує реалізацію програми. Такий підхід має ґрунтуватися на ретельному аналі­зі необхідних і можливих бюджетних ресурсів для фінансування програми у плано­вому й наступних роках та отримання від реалізації бюджетної програми очікувано­го результату. Зазначене передбачає розробку кількісних і якісних показників резуль­тативності, критеріїв оцінки й аналізу бюджетних програм щодо обсягів затрат, до­сягнення необхідних результатів, рівня ефективності та якості, які характеризують виконання програми та допомагають оцінити використання бюджетних коштів.

Виходячи із мети застосування програмно-цільового методу у бюджетному про­цесі, основоположними елементами цього методу, які притаманні йому і відрізняють від постатейного методу бюджетування, є результативні показники бюджетної програми. Методологія бюджетного процесу на засадах програмно-цільового методу передбачає використання результативних показників бюджетних програм на всіх йо­го стадіях: при складанні та виконанні бюджетів, контролі та аудиті використання бюджетних коштів.

Результативні показники — кількісні та якісні показники, які визначають резуль­тат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досяг­нення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми і підтверджують­ся державною статистичною, фінансовою, бухгалтерською та іншою звітністю, базу­ються на даних бухгалтерського та внутрішньогосподарського (управлінського) облі­ку і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюд­жетної програми.

Відповідно до методології програмно-цільового методу результативні показники поділяються на чотири групи — показники затрат, продукту, ефективності та якості, формулювання та аналіз яких дає можливість визначити рівень економності, ефектив­ності та результативності використання бюджетних коштів. Важливим кроком у запро­вадженні методологічних підходів до результативних показників бюджетних програм є розробка відповідних положень щодо визначення орієнтованого переліку результатив­них показників, які затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про резуль­тативні показники бюджетної програми» від 27.10.2009 №1252. Зазначений перелік ре­зультативних показників з розвитком програмно-цільового методу, за умов розбудови системи стратегічного бюджетного планування, потребуватиме перегляду, маючи на меті посилення аналітичності таких показників, зокрема забезпечення чіткого відобра­ження поставлених мети та завдань бюджетної програми, адаптації цих показників до пріоритетів соціально-економічного розвитку держави.

Основними вимогами до результативних показників є: визначення на підставі фактично досягнутих показників у попередніх бюджетних періодах, виходячи із тен­денцій розвитку відповідної галузі економіки та з урахуванням прогнозу її розвитку на перспективу; узгодження з показниками, встановленими Програмою діяльності Кабі­нету Міністрів України, прогнозними та програмними документами економічного та соціального розвитку, державними цільовими програмами; розкриття мети, завдань та напрямів використання бюджетних коштів, характеристика динаміки досягнення ме­ти, виконання завдань бюджетної програми та напрямів використання бюджетних коштів; відображення характерних особливостей та специфіки діяльності головних розпорядників, визначення результатів їх діяльності; можливість перевірки достовір­ності їх розрахунків, зіставлення за окремі періоди та порівняння з іншими показни­ками; підтвердження статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгал­терського та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, які є джерелами ін­формації для визначення результативних показників бюджетної програми.

§ 3. Складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетних періоди

За часи незалежності Урядом не одноразово здійснювались спроби узгодити та систематизувати соціально-економічну політику розвитку держави. Втім, становлен­ня системи середньострокового стратегічного планування відбулось лише за деяки­ми елементами, а цілісну систему не було побудовано. Так, після боргової кризи 1998 року система управління державним боргом стала враховувати середньо- та довго­строкову перспективу, що дозволило знизити рівень державного боргу до економіч­но безпечного рівня. Інші елементи бюджетної системи та соціально-економічна по­літика в цілому так і залишились орієнтованими на короткострокову перспективу. Як наслідок, в Україні податково-бюджетна політика на середньострокову перспективу непередбачувана.

Така ситуація спостерігалася на всіх рівнях бюджетної системи (центральному та місцевих). Внаслідок чого програми затверджувалися, але не фінансувалися, розпо­чиналися, але не закінчувалися. Це також не дозволяло сконцентрувати ресурси для ефективного вирішення проблем соціально-економічного розвитку держави.

У новому Бюджетному кодексі України вперше закладені правові підвалини для розробки середньострокового бюджетного прогнозу як в цілому для бюджету, так і на рівні головних розпорядників бюджетних коштів.

Зокрема, новими нормами:

- передбачено узгодженість бюджетної політики із завданнями та пріоритетами соціально-економічного розвитку;

- запроваджено складання прогнозу показників зведеного та державного бюдже­тів на наступні два бюджетні періоди, його подання до Верховної Ради України ра­зом з проектом закону про Державний бюджет України та схвалення Кабінетом Мі­ністрів України уточненого прогнозу на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України у місячний строк з дня його опублікування;

- визначено склад прогнозу бюджетних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, що містить індикативні прогнозні по­казники;

- унормовано складання проекту Державного бюджету України, у тому числі бюд­жетних запитів головних розпорядників, на показниках прогнозу державного бюджету;

- запроваджено складання головними розпорядниками бюджетних коштів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетні періоди;

- передбачено за бюджетними програмами інвестиційного характеру вжиття Ка­бінетом Міністрів України заходів щодо пріоритетності передбачення коштів у про­екті закону про Державний бюджет України на наступний період;

- створено підґрунтя для переходу в перспективі до формування середньостроко­вого бюджету, що відповідатиме найкращій міжнародній практиці.

Запровадження середньострокового бюджетного прогнозування, в рамках ре­формування системи середньострокового стратегічного планування в цілому, дозво­лить:

- синхронізувати та ув'язати між собою не тільки державну політику в часовому просторі (на коротко- та середньострокову перспективу), а й за регіональною та га­лузевою ознаками (загальнодержавну та регіональні, боргову та монетарну, податко­ву та промислову політики);

- узгодити бюджетні програми з пріоритетами соціально-економічного розвитку;

- забезпечити послідовність соціально-економічної та податково-бюджетної полі­тики;

- посилити взаємодію парламенту та уряду з бюджетних питань (розробка бюд­жетної політики, розподіл бюджетних ресурсів);

- посилити контроль за дотриманням принципу результативності видатків та до­цільності їх продовження у середньостроковій перспективі;

- забезпечити реалізацію бюджетних програм, ефект від яких проявляється з де­яким часовим лагом, а також багаторічних програм;

- покращити управління державними інвестиціями, з точки зору забезпечення стабільності їх проведення, що має сприяти сталості економічного зростання та за­гальній макроекономічній стабільності;

- не допускати прийняття популістських політичних рішень, не підкріплених фі­нансовими ресурсами та без належної експертизи наслідків їх реалізації.

Прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні пе­ріоди складає Міністерство фінансів України за участю Міністерства економіки України, Національного банку України, а також головних розпорядників коштів дер­жавного бюджету.

Прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні пе­ріоди ґрунтується на Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документах економічного та соціального розвитку, державних цільових програмах.

Прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні пе­ріоди включає індикативні прогнозні показники.

Як зазначено у Кодексі, прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди подається до Верховної Ради України разом з про­ектом закону про Державний бюджет України, уточнюється на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України та схвалюється Кабінетом Міністрів Украї­ни у місячний строк з дня опублікування закону про Державний бюджет України.

Головні розпорядники коштів державного бюджету складають плани своєї діяль­ності на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди. Підставою для скла­дання їх планів є індикативні прогнозні показники обсягів видатків і надання кре­дитів з бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, які доводяться Мі­ністерством фінансів України разом з інструкцією з підготовки бюджетних запитів, а також прогнозні та програмні документи економічного та соціального розвитку, державних цільових програм з визначенням очікуваних результатів діяльності.

Такі плани діяльності щорічно приводяться у відповідність із показниками дер­жавного бюджету на плановий бюджетний період та прогнозом Державного бюдже­ту України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

З метою досягнення поставлених цілей головні розпорядники коштів державно­го бюджету формують бюджетні програми (з урахуванням строку їх реалізації) на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, ви­конавчі органи відповідних місцевих рад складають та схвалюють прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, який ґрунтується на про­гнозі Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Підставою для складання прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди є прогнозні та програмні документи економічного та соціаль­ного розвитку країни і відповідної території, державні цільові програми, прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди вклю­чає індикативні прогнозні показники місцевого бюджету за основними видами дохо­дів, фінансування, видатків і кредитування, а також індикативні прогнозні показни­ки за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконан­ня інвестиційних програм (проектів).

Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди пода­ється до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад ра­зом з проектом рішення про місцевий бюджет, уточнюється на підставі схваленого Кабінетом Міністрів України прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди і прийнятого рішення про місцевий бюджет та схва­люється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними ад­міністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Показники проекту місцевого бюджету на бюджетний період, що настає за пла­новим, ґрунтуються на індикативних прогнозних показниках місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Читайте також:

1. CMM. Групи ключових процесів
2. CMM: зрілість організацій і процесів
3. D) методу мозкового штурму.
4. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
5. Автоматизація виробничих процесів
6. АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
7. АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
8. Автоматизація технологічних процесів і транспортні засоби.
9. Авторегресійні моделі в аналізі динаміки економічних процесів і їх прогнозуванні
10. Активність дитини у виховному процесі
11. Алгоритм симплекс-методу
12. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження

Переглядів: 693