Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки

Для життя людини необхідні різні блага - набір товарів і послуг, що потрібні, відповідно до розуміння людини, для його життя. У готовому виді (за деякими виключеннями) таких благ у природі не існує. Їх потрібно зробити, затративши визначені зусилля і перетворивши яке-небудь наявне в природі речовина.

У цьому зв'язку приймаються рішення про те, що робити, як робити і кому будуть належати створені блага.

Проблему "Як робити?" можна розділити на ряд складових:

1) Як повинні розподілятися ресурси між виробниками?

2) Які саме фірми повинні здійснювати виробництво в кожній галузі?

3) Які комбінації ресурсів (яку технологію) повинні застосовувати фірми?

Усі компоненти, необхідні для створення життєвих благ (вихідний матеріал, засоби його обробки, праця й організаторські зусилля), являють собою економічні ресурси. Вони об'єктивно носять обмежений характер, що обмежує можливості створення благ. Однак потреби людей безмежні. Отже, обмеженість ресурсів і необмеженість потреб - це дві визначальні особливості економічного життя людей, що мають явну суперечливість. Звідси виникає головна економічна проблема - проблема обмеженості ресурсів і необхідності вибору, що приводить до необхідності раціонального (ощадливого) використання ресурсів для найкращого задоволення потреб людей у наявних умовах. Це - принцип раціонального поводження будь-якого суб'єкта ринкових відносин.

Максимально можливий обсяг виробництва благ при повному й ефективному використанні наявних ресурсів являє собою виробничі можливості суспільства. Тому що ресурси обмежені, те завжди обмежені і виробничі можливості, і має місце постійна проблема вибору - що робити, а від чого відмовитися. Ці міркування наочно можна представити у виді графіка (мал. 1.2), що описує ряд можливих наборів благ, які можна одержати, використовуючи фіксовану кількість ресурсів.

Крива виробничих можливостей (трансформації) - це сукупність крапок, координати яких позначають можливі набори продуктів, отримані від використання наявних ресурсів. Іншими словами, це все можливі співвідношення випуску при повному використанні всіх ресурсів. Любою інший набір буде позначати або недовикористання ресурсів (якщо його координати лежать ліворуч кривої), або принципову неможливість його досягнення при даних ресурсах (якщо координати його лежать праворуч кривої).

При побудові даної кривої використовувалося допущення незмінності кількості ресурсів і ефективності їхнього застосування. Але в реальній дійсності обидва ці фактора зміни (вони зміщають криву вправоруч чи вліворуч).

Крива виробничих можливостей одночасно ілюструє чотири фундаментальні положення економіки:

1) обмеженість ресурсів (на це вказує недосяжність комбінацій поза областю кривої по її визначенню);

2) необхідність вибору (тому що крива - це безліч комбінацій благ);

3) наявність витрат упущеної можливості (це відмовлення від випуску одного товару на користь випуску іншого товару);

4) збільшення витрат упущених можливостей (спочатку для випуску товару залучаються більш продуктивні ресурси, потім - уже менш продуктивні, через що в міру росту випуску одного товару відбувається відмовлення від усе більшої кількості іншого товару, що і просліджується на мал. 1.2.

Якщо розглядати господарську діяльність окремих економічних суб'єктів, то цей підхід називати мікроекономічним. Мікроекономіка - це галузь економічної науки, що вивчає поводження і взаємодію відособлених економічних суб'єктів на окремих ринках. Її рівень - окремі економічні зв'язки. Предмет курсу "Мікроекономіка" ринкове поводження економічних суб'єктів, що оптимально використовує обмежені ресурси з можливістю їхнього альтернативного використання, чи більш узагальнено, механізм ринкового ціноутворення.

Суб'єкти економічних відносин на мікрорівні - це індивіди, домашні господарства, фірми (ділові одиниці) і галузі (безлічі фірм).

Об'єкти економічних відносин на мікрорівні - це процеси прийняття економічних рішень цими суб'єктами з приводу визначення кількості вироблених і споживаних благ, цін на них і результатів від їхнього виробництва, залучення необхідних ресурсів і досягнення рівноважного стану в умовах різної структури товарних ринків.

Домогосподарство - це група людей, що поєднують Вербою доходи, мають загальну вартість і разом приймають економічні рішення. Найбільш характерний приклад домогосподарства - родина. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати й окрема людина - індивід, що самостійно формує і витрачає свої доходи, не вступаючи в які-небудь об'єднання з іншими людьми.

Роль домогосподарств в економіці має двоякий характер. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів і послуг і носіями кінцевих потреб, заради задоволення яких і функціонує економіка. Тому на ринку кінцевих (споживчих) товарів домогосподарства виступають з боку попиту як покупці. З іншого боку, вони є власниками ресурсів, основний з який - робоча сила, що чи поставляються для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства виступають як продавці, формуючи пропозицію.

Підприємство (ділова одиниця, фірма) - будь-який суб'єкт, що хазяює, що займається виробничим споживанням ресурсів і робить товари і послуги з метою одержання прибутку. Поняття "підприємство" у мікроекономіці значно ширше, ніж визначене в законодавстві (Законом України "Про підприємства в Україні"): для мікроекономічного дослідження байдуже, юридичною чи фізичною особою воно є, яка його організаційно-правова форма. Головне, щоб підприємство було самостійно у своїх рішеннях по випуску продукції і придбанню ресурсів, у визначенні ціни і ринків збуту і при виборі альтернатив свого розвитку керувалося винятково лише метою максимізації прибутку.

Держава - це сукупність органів влади, координатор і регулятор економічного життя. У мікроекономіці абстрагуються від того, що держава є власником значної кількості підприємств, виступає як підприємець, організувати виробництво ряду суспільно необхідних товарів і послуг.

Освоєння курсу мікроекономіки багато в чому залежить від розуміння її методологічних основ (методологія - сукупність способів пізнання, застосовуваних даною наукою). Вони підрозділяються на загальнонаукові і частки (спеціальні) методи.

У безпосередньому зв'язку з проблемою рівноваги в мікроекономічних дослідженнях широко використовуються методи статики і динаміки. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід між ними залишається поза дослідженням. Метод динаміки зв'язаний з аналізом власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

У мікроекономічному дослідженні широко використовується граничний аналіз, зв'язаний з порівнянням граничних величин (витрат, продукту, прибутку), що також дає можливість застосовувати математичні методи.

Метод наукової абстракції складається у відволіканні в процесі пізнання від зовнішніх явищ, несуттєвих сторін і виділенні найбільш глибокої сутності чи предмета явища (формування загальних понять, що відбивають реальну економічну дійсність - економічних категорій). Абстрагування - це навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу ряду його деталей.

При аналізі економічних проблем широко використовують позитивний і нормативний аналіз. Позитивний аналіз (позитивна економічна теорія) - пізнання існуючого світу, характеристика його закономірностей і їхнє прогнозування ("що і як є і буде"), тобто він має справу з фактами і різальними залежностями. Нормативний аналіз (нормативна економічна теорія) - на основі пізнання існуючої дійсності формулюються оцінні судження і намічаються шляхи удосконалювання економічної системи ("що і як повинно бути"), тобто він має тісний зв'язок з економічною політикою. За своїм характером мікроекономіка є позитивною економічною теорією, хоча іноді в ній є присутнім нормативний підхід (наприклад, при вивченні проблем досягнення рівноваги).

Ціль дисципліни - формування системи знань по теорії поводження споживача, теорії підприємства і ринкових структур, ринкам факторів виробництва.

Задачі дисципліни - вивчення базових положень мікроекономічної теорії; придбання навичок використання інструментарію мікроекономічного аналізу.

Пошук відповідей на три основних питання економіки дає можливість мікроекономіці реалізувати наступні функції:

1. Пояснення явищ, що спостерігаються - відштовхуючи від принципу раціонального поводження економічних суб'єктів;

2. Прогнозування поводження економічних суб'єктів - відштовхуючи від економічних закономірностей (тенденцій), сформульованих під час досліджень.

Таким чином, мікроекономіка багато в чому абстрактна наука, що не покликана давати відповіді на питання, наприклад, "Як заробити і краще витратити деяку суму грошей?". Не можна сказати також, що вона цілком відбиває реальну господарську практику. Вона лише досліджує основні риси функціонування ринкового господарства. Проте , мікроекономіка сприяє формуванню культури ринкових відносин і економічного мислення.

 

Питання для самоконтролю:

1. Розвиток мікроекономіки як самостійного розділу економічної науки: школи і представники

2. Маржиналістська і класична теорії вартості: розходження підходів

3. Неокласичний напрямок економічної теорії (Альфред Маршалл)


Тема 2. Теорія граничної корисності і поводження споживача (1 година)

 

1. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру

2. Закон убутної граничної корисності блага

3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій

 


Читайте також:

  1. I. Вступна частина
  2. II Основна частина
  3. II Основна частина
  4. II Основна частина
  5. II частина.
  6. II. Основна частина
  7. II. Основна частина
  8. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
  9. III Заключна частина
  10. III Заключна частина
  11. III Заключна частина
  12. III Заключна частина




Переглядів: 647

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Та рівнем доходу | Рівновага споживача з кардиналістських позицій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.