Психологія особистісного розвитку і управління цим процесом

Особистісний розвиток охоплює багатогранність життя людини (дитини) від народження до смерті. Дослідити розвиток особистості означає побачити її в системі відносин із суспільством, соціальною дійсністю, духовною сферою упродовж життєвого шляху та способу життєдіяльності. Погляд на особистість у динаміці життєвого шляху, а на життєвий шлях — у контексті способу життя дає змогу пов'язати в єдине ціле спонукальну сферу, ціннісні орієнтації, самосвідомість, професійну орієнтацію, життєвий шлях, активність особистості, психологічні рушійні сили цієї активності.

Цілісне особистісне становлення пов'язане із зростанням духовного потенціалу, розширенням свободи, підвищенням відповідальності. Становлення дитини у світі та проблема внутрішнього світу людини є проблемою становлення безкорисливої і дієвої любові людини до людини, коли кожна людина розглядається іншою не як засіб, а як мета. Любов є вихідною цінністю для внутрішньої основи морально-відповідального і духовного життя дитини. У результаті оволодіння досвідом моральних вчинків у неї формується відповідна особистісно-духовна система як результат процесу конкретизації системотвірних цінностей (Я-цінностей). Тому особистісне зростання залежить від того, якою мірою дитина долучається до системи духовних цінностей, наскільки зміцнюється її духовний потенціал.

Розвиваючись як особистість, дитина формується і як суб'єкт діяльності. Свідоме керівництво особистісним розвитком дитини відбувається через керованість провідною діяльністю, особистісним спілкуванням та взаємодією, активністю та самоактивністю, створення певних умов. Особистісний розвиток багатоплановий, його одночасно зумовлюють зовнішні і внутрішні умови.

Розвиток особистості як процес соціалізації індивіда відбувається у певних соціальних умова (сім'я; найближче оточення; соціально-політичні, економічні умови регіону, країни; етносоціокультурні, національні традиції народу). Соціальна ситуація розвитку, особистісний розвиток людини співвідносяться з формуванням її самосвідомості (Я-концепції), зі зміною спонукальної сфери, спрямованості системи ставлень, розвитком особистісної рефлексії, механізму самооцінювання (самооцінки).

Усі сторони особистісного розвитку дитини є внутрішньо суперечливими, неоднорідними. Особистісний, психологічний (інтелектуальний) розвиток дитини відбувається від мимовільних, імпульсивних, ситуативних поведінкових реакцій і поведінки до довільності, керованості (саморегульованості). Це проявляється в умінні дитини керувати своєю поведінкою, свідомо ставити мету, шукати і знаходити засоби її досягнення, долати труднощі і перешкоди. Довільність і саморегуляція є стрижневою лінією психологічного та особистісного розвитку дитини. Довільність поведінки ґрунтується на поступовому переході від зовнішньої регуляції до саморегуляції, про що свідчить становлення незалежного від зовнішнього контролю самоконтролю і самооцінювання.

Певною мірою розвиток особистості залежить від статевої приналежності дитини. Важливим при цьому є формування її життєвої перспективи на основі управління уявленнями про себе в минулому, майбутньому і теперішньому.

У розвитку особистості простежується єдність безперервності і перервності. Адаптація, індивідуалізація й інтеграція — його мета і результат; ідентифікація, наслідування, відокремлення — специфічні механізми.

Важливим аспектом розвитку особистості, здатної до самореалізації, є формування у неї мотивації досягнення. Цьому сприяють ненав'язливий тиск батьків, висока насиченість соціального середовища спонукальними факторами (в цьому полягає завдання педагогів).

Методом розвитку індивідуальності особистості, оптимальним способом розв'язання різних суперечностей, задоволення актуальних потреб є творчість, яка виявляється на рівні:

1) спрямованості; позитивне уявлення про себе (адекватна самооцінка), бажання пізнати себе; творчий інтерес, допитливість; потяг до пошуку нової інформації про себе; мотивація досягнення;

2) характерологічних особливостей: сміливість, готовність до ризику, самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах і здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, уміння довести справу до кінця, працьовитість, емоційна активність;

3) творчих умінь: проблемне бачення ситуації, здатність до висунення гіпотез та оригінальних ідей, дослідницької діяльності, подолання інерції мислення, безконфліктного міжособистісного спілкування, розвинені уява і

фантазія, уміння аналізувати, інтегрувати і синтезувати інформацію;

4) індивідуальних особливостей психічних процесів: альтернативність, дивергентність, точність мислення, готовність пам'яті, асоціативність пам'яті, цілісність, синтетичність, свіжість та самостійність сприйняття, пошуково-перетворювальний стиль мислення.

Ефективне керування особистісним розвитком ґрунтується на розумінні його спрямованості, специфічних чинників, механізмів створення відповідних для їх реалізації умов.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наукові основи управління психічним і особистісним розвитком дитини	\|	Розвиток самосвідомості особистості дитини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.249 сек.