Шляхи формування в учнів мотивації до навчання

Знання теоретичних основ формування мотивації у дітей передбачає застосування їх на практиці. Практичний аспект має таке ж важливе значення, як і теоретичний, оскільки для успішного формування мотивації в учнів вимагає від учителя педагогічної майстерності, знання психології дитини та психологічних особливостей кожного конкретного учня, привабливості особистості педагога та стилю його спілкування з учнями тощо.

Виникненню і розвитку в дитини інтересу до навчання сприяють:

1) виховання широких соціальних мотивів діяльності, розуміння її сенсу, усвідомлення важливості засвоєних знань для власної життєдіяльності;

2)організація навчальної діяльності, яка відкривала б простір для вияву учнями інтелектуальної самостійності, ініціативності, вироблення навичок пошукової діяльності;

3)посильна трудність навчального матеріалу (створення проблемних ситуацій), яка спонукає учнів до творчої активності;

4) різноманітність навчального матеріалу і прийомів навчальної діяльності;

5) емоційна забарвленість навчання, привабливість особистості педагога, стилю його спілкування з учнями.

Сильний внутрішній мотив є безкорисливим, займає центральне місце серед інших мотивів навчання. Формування мотивації відбувається через визначення цілей навчальної діяльності. Цей процес є дієвішим, якщо учнів більше орієнтують на способи, а не на результат діяльності. Залежить він і від особливостей віку та характеру навчальних ситуацій: чим молодші учні, тим більше формування мотивації залежить від обов’язковості ситуації, контролю з боку вчителя. Для формування теоретичного пізнавального інтересу велике значення має характер навчальної діяльності.

У формуванні мотивів навчання значну роль відіграють словесні підкріплення, зокрема оцінки, які інформують учнів про рівень їхніх знань, успіх чи неуспіх у конкретній ситуації, виражає ставлення вчителя до них. На уроці кожен аспект оцінки має спонукальну дію.

Учитель може використати «діловий» і «змагальний» мотиви, які сприяють відновленню втраченого інтересу до навчання; «короткі мотиви», що ситуативно активізують розумові дії учня, готують передумови для відродження пізнавального інтересу, який повинен бути постійним мотивом навчальної діяльності. За відсутності пізнавального інтересу активна навчальна діяльність учня неможлива.

Основні психологічні умови виникнення пізнавального інтересу учнів у процесі навчання: новизна знань; усвідомлення їх корисності; творча пошукова атмосфера на уроці; використання вчителем позитивної оцінки, схвалення однокласниками («діловий» мотив) активних пошукових дій, правильного розв’язання навчального завдання; творча конкуренція на уроці («змагальний» мотив).

На формування мотиваційної сфери навчання впливають емоційне ставлення учня до вчителя, підтримання педагогом уваги, значущості, упевненості і задоволення учня своїми діями. Увагу підтримують з допомогою різноманітних стимулів, у т. ч. гумору, дотепних прикладів. Позитивно діє участь у довгострокових проектах, усвідомлення значущості навчального матеріалу в реалізації життєвих планів учня.

Психологічні умови формування мотивації учнів до навчання символізує обґрунтована американським психологом Дж.-М. Келлером модель УЗВЗ: У – увага (до вивчення матеріалу); З – значущість (матеріалу); В – впевненість (у собі); З – задоволення (від навчальної діяльності). Ці умови співвідносяться з подіями, які зумовлюють процес навчання, їх особливості можуть бути складовою минулого досвіду учня.

Результати навчання залежать від сили і тривалості уваги учня. Ефективними способами утримання її є раптова зміна стимулів, використання «ключів» (опор) у навчальному матеріалі, різноманітних нестандартних прийомів. При цьому важливо враховувати інтереси і допитливість учнів. Вони повинні бути впевнені в тому, що засвоєння цього матеріалу допоможе їм розв’язати важливе навчальне або особисте завдання.

Впевненість пов’язана зі сподіваннями учня на хороший результат у конкретній навчальній ситуації. Вона є відносною, як і віра в те, що успіх можна спрогнозувати або пояснити чинниками особистого характеру. Упевненість з’являється в результаті переживання неодноразових успіхів. Тому вчитель повинен дбати про забезпечення та сприйняття успіхів учнів як результату їхніх зусиль. Учні мають одержувати від учителя інформацію, яка підтверджує або спростовує їх упевненість у результаті навчання, сприяє їхньому задоволенню від досягнення мети.

Усі умови УЗВЗ важливі для навчання, хоч деякі з них започатковані у минулому:

1. Підтримання уваги учнів до навчальних завдань. Змусити учнів зосередитися на навчальній роботі у класі недостатньо, щоб у них виникла мотивація займатися нею за його межами, особливо, якщо це вимагає значних зусиль. Для цього потрібні складніші, взаємопов’язані методики, наприклад програма, що охоплює систему занять з різних предметів. Така програма є смисловою навчальною одиницею, спрямованою на розв’язання завдань, які мають спільне понятійне поле з багатьох навчальних предметів. Результатом діяльності є відповідь на поставлене запитання. Учителі та учні можуть самостійно моделювати запитання і дії, які необхідно виконати для відповіді на нього. Запитання не повинно бути прямим або тривіальним, на яке заздалегідь відома відповідь, а має стимулювати учнів до пошуку нових методів навчальної діяльності. Це спонукатиме школярів до перевірки своїх передбачень, поглиблення уявлення про предмет.

Використання методу програм (проектів) ,стимулює інтерес учнів до навчання, забезпечує їхню безпосередню участь у виборі й освоєнні навчальних проблем, управлінні процесом навчання, осмисленні результатів. Для ефективного навчання з допомогою методу програм необхідні достатнє знання матеріалу, уміння працювати з інформацією, яка стосується навчального завдання, джерелами пізнання (бібліотечні каталоги, комп’ютерні програми тощо); здатність планувати, перевіряти гіпотези, тлумачити факти, відстежувати прогрес на шляху до мети; ставлення до помилок як до неминучого факту у розв’язанні складних завдань.

Педагог повинен всебічно допомагати учням в успішному завершенні програми, переконувати їх у важливості навчального матеріалу, зацікавити ним. З цією метою він може використати імітацію як компонент навчання, змоделювавши штучне середовище і розподіливши між учнями відповідні для нього ролі.

Усвідомлення значущості навчального матеріалу важливе для адекватного сприйняття школярами близьких і віддалених практичних завдань, що залежить від його відповідності особистісним цілям учнів. Майже кожен учень має віддалену мету, і дуже важливо, щоб із нею поєднувалися найближчі завдання.

Підсумкові контрольні роботи, інші завдання недбайливі учні виконують краще, якщо перед тим вони справляються із короткостроковими завданнями (складання плану, пошук можливих джерел інформації, написання чернетки тощо). Учитель має допомогти їм у подоланні кожного етапу роботи, розподілі часу, попередньому оцінюванні для того, щоб вони відчули прогрес у своїй діяльності.

2. Підтримка упевненості учнів. Упевненість учнів безпосередньо пов’язана з успіхами у навчанні. Учителі здатні вселити її з допомогою організації самоконтролю, уникнення порівняння учнів у класі, постановки зрозумілих цілей, заохочення ризику, виховання уміння приймати і надавати допомогу.

3. Стимулювання в учнів відчуття задоволення. Навчання може принести задоволення в результаті досягнення особистої мети або отримання цінної для учнів винагороди. Усна, письмова похвала вчителя (усміхнене обличчя, дружелюбність, рукостискання, особливі привілеї, листи батькам з добрими відгуками, жетончики під час змагання за головний приз тощо). Не кожна така дія є винагородою для всіх учнів, тому стимули, які використовує вчитель, мають бути значущими для кожного учня. їх потрібно нагороджувати часто, щоб підтримувати мотивацію та інтерес до навчальних завдань. Найкраще діють стимули, які дають змогу учням бути більш незалежними, самостійними, досягти вищого рівня самоконтролю. Винагороду повинна супроводжувати інформація про підстави для неї, а також рекомендації про дії, необхідні для поліпшення результатів.

Учні отримують задоволення, якщо їм вдається реалізовувати особисті плани, займатися справами, що їх цікавлять, коли заняття збуджують їхній інтерес. Вони можуть відчути задоволення, переконавшись, що отримані у школі знання знаходять застосування у житті. Підвищенню мотивації вчитися сприяє навчання, яке викликає запитання, налаштовує на розв’язання складних завдань, висвітлює проблеми, пов’язані з позашкільним життям.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні основи формування мотивації навчання школяра	\|	Психологія опитування учнів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.