Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття та система Особливоі частини кримінального права

Навчальні питання

Тема 1. Поняття особливої частини кримінального права України, її система та значення

Всього годин по курсу 112 60

Всього годин у 6-му семестрі 56 30

1.Мета та завдання дисципліни, її місце в системі підготовки майбутнього спеціаліста:

Мета вивчення курсу - набуття студентами необхідних знань у галузі кримінального права України і практичних навичок його реалізації. В результаті вивчення курсустудент повинен знати:

зміст кримінального законодавства, рішення (постанови) вищих органів державної влади і управління з питань законності і правопорядку. Постанови - роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, накази та інструктивні листи Генерального прокурора України з питань застосування кримінального закону;

-практику застосування кримінального законодавства,

-основні проблеми кримінальноі доктрини і практики, а також перспективу дальшого розвитку і удосконалення кримінального права.

Студент повинен вміти:

правильно тлумачити і застосовувати кримінальний закон

аналізувати різноманітні склади злочинів, відрізняти схожі за своім складом злочини;

приймати обґрунтовані рішення в кримінальній справі , правильно кваліфікувати злочинне діяння;

виявляти в кримінальній справі обставини, які є кваліфікуючими при оцінці даного злочину;

Методи навчання:лекції, самостійне опрацювання КК Украіни,постанов Пленуму ВС Украіни, вирішення практичних ситуацій, розв’язування тестів.

II. Перелік знань, умінь та навичок, які формуються в процесі викладання дисципліни.

Вивчаючи дисципліну, студенти повинні засвоїти методи і заходи, пов’язані із забезпеченням можливості реалізації норм кримінального права загальноі частини.; складати план роботи та досягати успіху при вивченні матеріалу.

1. Поняття та система. Особливої частини кримінального права.

2. Наукові основи кваліфікаціі злочинів.

Кримінальне право,норми якого закріплені в КК України прийнятого Верховною радою 5.04.2001 року, складається з двох органічно пов’язаних частин – Загальноі та Особливої. У Загальній частині – принципові відправні положення, в Особливій – формулюються ознаки окренмих злочинів. Особлива частина базується на нормах Загальної.

Особлива частина КК – це система норм, що встановолюють, які саме конкретні суспільно небезпечні діяння є злочином, та які види покарань і в яких межах можуть бути застосовані до злочинців.

Відповідальність наступає тільки за протиправні діяння закріплені у нормах КК. Згідно до ст. 3 КК застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Значення особливої частини:

а) встановлює законодавчі межі криміналізаціі суспільно небезпечних діянь;

б) законодавчи диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочини з урахуванням іх тяжкості;

в) носить вихований характер, сформує у людей непримиренне ставлення до злочинних проявів;

г) запобіжний характер.

Система Особливої частини: це сукупність норм, встановлюючих кримінальну відповідальність за окремі злочини, з розподілом цих норм у певні послідовні великі групи-розділи, які відрізняються між собою спільністю характеру суспільної небезпеки включених у них злочинів і мір боротьби з ними. Ця система має такий вигляд:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України.

Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи.

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VI. Злочини проти власності.

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.

Розділ VIII. Злочини проти довкілля.

Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.

Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.

Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності.

Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя.

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Якщо Особлива частина сама собою є певною системою норм, то дуже важливо визначити ту підставу, за якою будується ця система. Інакше кажучи, слід з'ясувати, що лежить в основі цієї системи, чим керувався законодавець, розподіляючи за певними її розділами відповідні злочини.

Уважне вивчення наведеної вище системи приводить до висновку, що вона побудована головним чином за родовими об'єктами злочинів. В окремі розділи Особливої частини КК об'єднуються норми про відповідальність за злочини, які посягають на один і той самий родовий об'єкт. Родовий об'єкт — це певна група (комплекс) суспільних відносин, що відрізняються своєю однорідністю, а, отже, певною єдністю. Цій групі суспільних відносин відповідає і певна група однорідних злочинів.

Всі норми Особливої частини КК за своїм змістом можна поділити на три групи: заборонні, роз'яснювальні та заохочувальні.

Переважну більшість становлять заборонні норми (норми заборони), що забороняють певні вчинки людей (злочинна дія або злочинна бездіяльність) під загрозою застосування особливого виду державного примусу — кримінального покарання. Так, у ч. 1 ст. 115 встановлено, що за вчинення умисного вбивства винному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Заборонні норми за своєю структурою поділяються на диспозиції і санкції.

Роз'яснювальні норми пояснюють певні поняття, розкривають зміст термінів, що вживаються у КК. Так, у примітці 1 до ст.185 (крадіжка) дається визначення повторних злочинів, передбачених у статтях 185, 186, 189-191, а у примітках 3 і 4 — роз'яснюється поняття злочину, вчиненого у великих й особливо великих розмірах, вказівка на які є в ст. 185 – 191. Наприклад, у ч. 2 ст. 385 встановлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом. У примітці 1 до ст. 364 роз'яснюється, кого слід вважати службовими особами як суб'єктами службових злочинів.

У примітці до ст. 286 роз'яснюється, що під транспортними засобами в цій статті та ст. 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

У КК також міститься багато заохочувальних норм, сутність яких полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її посткримінальної поведінки. Це, на відміну від добровільної відмови від доведення злочину до кінця (ст. 17) і загальних норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності (Розділ IX. Загальної частини КК), спеціальні норми, які звільняють особу від відповідальності, незважаючи на те, що вона вже вчинила злочин і в її діях є всі ознаки відповідного складу злочину. Ці випадки передбачені в деяких статтях КК. Так, у ч. 3 ст. 263 зазначено, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини чи вибухові пристрої. А в ч. 4 ст. 307 сказано, що особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309).

Заохочувальні норми мають важливе значення для попередження і припинення відповідних злочинів, стимулювання посткримінальної поведінки, що свідчить про втрату особою суспільної небезпеки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тематичний план	\|	Наукові основи кваліфікаціі злочинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.