• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етапи судового розгляду адміністративної справи

Якщо ж в розгляді справи було оголошено перерву, прова­дження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій воно було перервано.

Порівняно з іншими стадіями адміністративного процесу, су­довий розгляд адміністративної справи набагато складніша за своїм змістом стадія, оскільки у ії межах свої процесуальні повноваження реалізують суд, сторони, треті особи, інші суб'­єкти, які беруть участь у розгляді адміністративної справи, здійснюється встановлення і доказування фактичних обставин публічно-правового спору.

Відтак, цілком природно, що судовий розгляд адміністра­тивної справи складається із сукупності частин (етапів), які послідовно змінюють одна одну.

Судовий розгляд адміністративної справи (ст. 122 КАС) здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого прова­дження.

Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних за­ходів щодо забезпечення в судовому засіданні належного по­рядку.

У призначений для розгляду справи час головуючий від­криває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається (ч. 1 ст. 124 КАС).

Після відкриття судового засідання відбувається процедура розгляду та вирішення адміністративної справи по суті, по­ділений на такі частини.

1. Підготовча частина судового розгляду справи.

2. Розгляд справи по суті.

3. Судові дебати.

4. Ухвалення і проголошення судового рішення по справі.

1. Підготовча частина.Мета даної частини судового розгляду — встановити мож­ливість розгляду справи в даному судовому засіданні, виріши­ти питання, які мають попереднє значення для наступної, дру­гої частини цієї стадії. На даному етапі судового засідання вирішуються такі ос­новні питання і вчиняються дії:

1. Перевіряється явка учасників судового засідання і з'ясо­вується, чи можливо за наявного складу учасників розглянути справу.

Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викли­каних і повідомлених осіб прибув у судове засідання, чи вру­чено судові повістки та повідомлення тим, хто не прибув і по­відомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі (ч. 2 ст. 124 КАС).

2. Приймається рішення у зв'язку з неявкою окремих учас­ників адміністративної справи (ст.ст. 128, 129 КАС).

3. Учасникам розгляду адміністративної справи роз'яснюю­ться їх права та обов'язки (ст.ст. 125, 127, 130 – 132, 134 КАС).

Відповідно до ст. 126 КАС України секретар судового за­сідання повідомляє про здійснення повного фіксування судо­вого засідання, а також про умови фіксування судового за­сідання (розташування мікрофонів і необхідність промовця го­ворити в мікрофон, недопустимість одночасних виступів учас­ників адміністративного процесу, дотримання тиші в залі су­дового засідання).

4. Вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь усправі (ст. 133 КАС).

2. Розгляд справи по суті.Метою цієї частини судового розгляду справи адміністра­тивної юрисдикції є дослідження доказів зточки зору їх достатності і достовірності, на основі яких суд встановлює наяв­ність або відсутність обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю го­ловуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися (ст. 135 КАС).

При розгляді справи за відсутності особи, яка бере участь у справі, головуючий у судовому засіданні доповідає про її по­зицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмо­вих поясненнях.

Слід відзначити, що позивачпротягом всього часу судово­го розгляду вправі відмовитись від адміністративного позо­ву, а відповідач – визнати цей по­зов, зробивши усну заяву (ч. 1 ст. 136). Крім того, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується. (ч. 1 ст. 137 КАС, нова редакція згідно ЗУ від 07.07.2010).

Також сторони протягом всього часу судового розгляду мо­жуть примиритися або заявити клопотання про надання їм часу для примирення (ч. 2 ст. 136 КАС).

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими ст.ст. 112, 113 та 164 КАС.

Для встановлення обставин, якими обґрунтовуються по­зовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судо­вого рішення у справі (предмет доказування), у судовому за­сіданні (ст. 138) здійснюється послідовність таких процесуальних дій.

1. Заслуховуються пояснення осіб,які беруть участь у справі (ст. 139). Після доповіді у справі суд за­слуховує пояснення позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і бере участь на стороні позивача, пояснення відповідача та третьої особи, яка не за­являє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні відповідача, а також пояснення третіх осіб, які заяв­ляють самостійні вимоги на предмет спору.

Якщо поряд зі стороною, третьою особою у справі беруть участь їхні представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їхніх представників, а за їхнім клопотанням пояснення може давати тільки представник.

У разі коли в справі заявлено кілька позовних вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них.

Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти ви­сновку про те, чи визнають вони обставини, чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної від­повіді - "так" чи "ні".

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі вправі ставити запитання один одному у порядку, встановленому го­ловуючим, зміст їх письмових пояснень оголошує головую­чий (ч. 5, 6 ст. 139 КАС). Крім того, суд може встановити регламент надання пояснень, який визначає їх тривалість (нова ч. 7 ст. 139 КАС згідно ЗУ від 07.07.2010).

Важливо, що суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок дослі­дження доказів, якими вони обґрунтовують свої вимоги і запе­речення (ст. 140 КАС).

Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від характеру спірних правовідносин і в разі необхідності мо­же бути змінений.

2. Заслуховуються показання свідків.Порядок допиту свідків визначений ст. 141 КАС, відповідно до якої кожного свідка допитують окремо. Свідки, які ще не дали по­казань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав.

Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими осо­бами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права та обов'язки,закріплені ст. 65 КАС, тобто:

- фізична особа має право відмовитися від давання свідчень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловік, дру­жина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід. баба, внук, внучка, усиновлюв­ач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім’ї або бли­зький родич цих осіб);

- свідокмає право давати показання рідною мовою або мо­вою, якою він володіє, користуватися письмовими записа­ми, відмовитися від давання показань у випадках, встанов­лених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду;

- свідок зобов'язаний прибути до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд;

- за завідомо неправдиві показання або за відмову від даван­ня показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність.

Головуючий у судовому засіданні з'ясовує,чи не відмов­ляється свідок з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, голо­вуючий у судовому засіданні приводить його до присяги.

Допит свідка починається з пропозиції головуючого в судо­вому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі, після чого першою йому задає запитання особа, за клопотан­ням якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.

Свідок, даючи показання, може користуватися записами, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Після допиту ці записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть за­давати свідкові запитання в будь-який час його допиту.

Допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свідку залишити залу судового засідання до закінчення розгля­ду справи.

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопо­танням осіб, які беруть участь у справі або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть задавати запитання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також суд.

Суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях.

Крім того, слід врахувати, що Законом України „Про судоустрій і статус суддів” від 7.07.2010 р. ст. 141 КАС доповнено частиною 12, а саме:

„Показання свідків, зібраних за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, при відкладенні розгляду справи або надані ними у судовому засіданні, в якому було прийнято скасоване рішення, повинні бути відтворені і досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні виявилась неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення”.

Особливим є порядок допиту малолітніхі неповнолітніх свідків, визначений ст. 142 КАС.

Так, допит малолітніх свідків і, на розсуд суду, неповно­літніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заці­кавлені у справі.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головую­чий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві пока­зання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання і не приводячи їх до присяги.

У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єкт­ивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання, за ухвалою суду, може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали су­дового засідання головуючий повідомляє її про показання цьо­го свідка і надає можливість задати йому запитання.

3. Досліджуються письмові та речові докази,у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, ви­сновки експертів.

Письмові докази,зокрема протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, ого­лошуються в судовому засіданні та пред'являються для озна­йомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необ­хідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекла­дачам (ст. 143 КАС).

Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати запи­тання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.

Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа до­казів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вима­гати проведення експертизи.

Зміст особистих паперів, листів,записів телефонних роз­мов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодекс­ом України (ст. 144 КАС, ст.ст. 302, 303, 306, 307 Цивільного кодексу України). Так, ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом публікування, до­пускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони нале­жать (ч. 2 ст. 303 Цивільного кодексу України). Листи, теле­грами та інші види кореспонденції можуть використовуватись, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка на­правила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується осо­бистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи (ч. 2 ст. 306 Цивільного кодексу України).

Речові доказиоглядаються судом (ст. 145 КАС), а також подаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом.

Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку за­безпечення доказів, виконання судового доручення або за ре­зультатами огляду доказів на місці, оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати запи­тання з приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свід­кам, які їх оглядали.

Слід зазначити, що з метою належного зберігання речових доказів КАСУ доповнено статтею 145-1 (Закон № 4054-VI від 17.11.2011). Згідно до положень останньої речові докази до набрання судовим рішенням законної сили зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду (ч. 1). Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду. При цьому вони мають бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності – сфотографовані (ч. 2). Водночас суд повинен вживати заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані (ч. 3).

Відтворення звукозапису і демонстраціявідеозапису про­водяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у прото­колі судового засідання основних технічних характеристик об­ладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації"). Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі (ст. 146 КАС).

У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або при­значено експертизу.

Заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість письмових доказів.

Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого ха­рактеру застосовуються правила КАС та Цивільного кодексу України щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.

Письмові та речові докази,які не можна доставити до суду, оглядаються за їхнім місцезнаходженням. Про проведен­ня огляду доказів на місці суд постановляє ухвалу (ст. 147 КАС).

Огляд доказів на місці проводить суд, повідомляючи осіб, які беруть участь у справі, а в разі необхідності – викликаю­чи експертів, спеціалістів, перекладачів і свідків.

При огляді доказів на місці складається протокол у поряд­ку, встановленому ст.ст. 45, 46 КАС. Зокрема у цьому протоколі мають міститися:

- найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря су­дового засідання;

- номер адміністративної справи;

- рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

- час початку процесуальної дії;

- відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі, ек­спертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

- відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у спра­ві, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх про­цесуальних прав та обов'язків;

- опис ходу проведення окремої процесуальної дії, зокрема відомості про заявлені клопотання й ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, по­казань свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові запитання; консуль­тації спеціалістів;

- відомості про докази, які додаються до справи, а якщо до­кази не додаються до справи – номер, дату та зміст пись­мових доказів, опис інших доказів;

- час закінчення процесуальної дії;

- інші відомості, встановлені КАС України.

Водночас слід врахувати, що Законом України „Про судоустрій і статус суддів” від 7.07.2010 року КАС доповнено новою статтею 46-1 „Зауваження до протоколу”, а саме:

„1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколом окремої процесуальної дії і протягом трьох днів після підписання протоколу подавати свої письмові зауваження з приводу допущених у протоколі неточностей або неповноти змісту.

2. Суд розглядає зауваження щодо протоколу і в разі згоди із зауваженнями посвідчує їх правильність.

3. У разі незгоди суду з поданими зауваженнями вони розглядаються в судовому засіданні судом, який ухвалив рішення, з повідомленням осіб, які брали участь у справі, про час і місце проведення судового засідання. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх.

4. Зауваження до протоколу приєднуються до справи”.

У судовому засіданні оголошується також висновок експер­та(ст. 148 КАС). Так, для роз'яснення і доповнення висновку експерта особи, які беруть участь у справі, а також суд можуть ставити експерту запитання. Першою задає запитання експерту особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначе­но за клопотанням обох сторін, першими задають запитання експертові позивач і його представник. Головуючий у судово­му засіданні та інші судді можуть задавати експертові запи­тання в будь-який час дослідження висновку експерта. Викла­дені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються до справи.

Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціямиабо письмовими роз'ясненнямиспеціаліста (ст. 149 КАС).

Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті на­даних усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першими задають питання особа, за клопотанням якої залучено спеціалі­ста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін, першими задають питання спеціалісту позивач і його пред­ставник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді мо­жуть задавати спеціалістові запитання в будь-який час дослі­дження доказів.

Викладені письмово та підписані спеціалістом роз'яснення приєднуються до справи.

4. Після з'ясування всіх обставин у справіта перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість висту­пити із додатковими поясненнямичи податидодаткові до­кази (ст. 151 КАС).

У зв'язку з додатковими поясненнями осіб, які беруть участь у справі, суд може задавати запитання іншим особам, якіберуть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам.

Вислухавши додаткові пояснення та дослідивши додаткові до­кази, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обста­вин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів

3. Судові дебати.З точки зору філології поняття "дебати" представляє собою обговорення якого-небудь питання, обмін думками, полеміку, дискутування. Наприклад, "Я чув, що між вами якийсь час ішли дебати про потребу... прилюдного виступу".

Особи, які беруть участь у судових дебатах, у своїх висту­пах дають правову оцінку спірним правовідносинам, вислов­люють свої судження по суті спору. Учасники дебатів підво­дять підсумки розгляду справи, допомагають суду правильно та всебічно оцінити докази, посилаються на закон, на основі якого, на їхню думку, слід вирішити справу.

Тобто по суті судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Послідовність виступів учасників адміністративної справи у дебатах регламентована законодавством (ст. 152 КАС) і виглядає таким чином:

1) першим виступає позивач, його представник;

2) потім – відповідач, його представник;

3) наступним – третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, її представник;

4) третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, її представникові слово надається після особи, настороні якої вони беруть участь.

За клопотанням сторін чи третіх осіб удебатах можуть ви­ступати лише їхні представники (ч. 5 ст. 152).

Одночасно слід акцентувати на зміну редакції та змісту частини 6 статті 152 КАС, а саме: „Суд може встановити регламент промов осіб, які беруть участь у справі, який визначає їх тривалість. Головуючий у судовому засіданні може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками”.

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'я­сування нових обставин, що мають значення для справи або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повер­нення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'я­сування обставин у справі та перевірки їх доказами судові де­бати проводяться у загальному порядку (ч. 7 ст. 152 КАС).

4. Ухвалення і проголошення судового рішення по справі.Ухвалення судового рішення здійснюється з дотриманням таємниці наради суддів,суть якої полягає у передбаченому законом порядку, згідно з яким при постановленні судового рішення нарада суддів проводиться в ізольованому при­міщенні – нарадчій кімнаті, в якій може перебувати лише суд, який розглядає справу. Дотримання принципу таємниці наради суддів є обов'язковою умовою ухвалення судового рі­шення, оскільки порушення цієї таємниці вважається істотним порушенням процесуального закону і тягне за собою скасуван­ня судового рішення.

Отже, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кім­нати(приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення (ст. 153 КАС).

Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з'ясування обставин, які потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд відкри­ває дебати з приводу додатково досліджених обставин і вихо­дить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви.

При обговоренні та постановленні судового рішення мають бути дотримані такі вимоги(ст. 154 КАС):

• ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу;

• суддя не має права розглядати інші судові справи;

• судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адмі­ністративному суді, ухвалюється іменем України (ст. 14 КАС).

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, їх невиконання судових рішень тягне за со­бою адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Так, залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему поста­нову судді тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 185-6 КУпАП).

Згідно із ст. 382 Кримінального кодексу України, умисне невиконання службовою особою ви­року, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох ро­ків, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відпові­дальне чи особливо відповідальне становище, або особою, ра­ніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або як­що вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом пра­вам і свободам громадян, державним чи громадським інтере­сам або інтересам юридичних осіб, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той са­мий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Для повної характеристики судового розгляду необхідно розглянути можливіпроцесуальні перешкоди судового розгляду адміністративної справи.Адже під час розгляду та вирішення публічно-правового спору адміністративним судом нерідко виникають об'єктивні та суб'єк­тивні причини, які можуть завадити нормальному та своєчас­ному здійсненню адміністративного судочинства.

Такими причинами можуть бути, як дії, так і події. Зокре­ма, діями, які перешкоджають судовому розгляду та вирішенню адміністративної справи, можуть бути неявка учасника адмі­ністративного процесу, подання адміністративного позову осо­бою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Натомість подіями, що можуть завадити здійсненню адміністративного судочинства, є, наприклад, смерть або захворюван­ня особи, яка бере участь у справі. Отже, перешкоджання здійсненню адміністративного судо­чинства може як залежати, так і не залежати від волі учас­ників адміністративного процесу.

Дії та події, які заважають судовому розгляду та ви­рішенню адміністративної справи, можуть обумовлювати на­стання таких процесуальних перешкод судового розгляду ад­міністративної справи,як:

• відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді;

• залишення позовної заяви без розгляду;

• зупинення провадження у справі;

• закриття провадження у справі.

Вказаний перелік процесуальних перешкод судового роз­гляду адміністративної справи, закріплений у КАС, є вичерпним і доповненню не підлягає. Розглянемо підстави, особливості та способи подо­лання цих процесуальних перешкод судового розгляду адмі­ністративної справи.

Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді(ст. 150 КАС України) полягає в перенесенні судово­го розгляду справи на іншу дату і час, які встановлює суд, при цьому підстави і правові наслідки відкладення розгляду справи та оголошення перерви в її розгляді різні. Отже, суд відкладає розгляд справиза наявності двох підстав.

Першою підставоювідкладення розгляду справи є чітко передбачені КАС випадки, а саме:

1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких не­має відомостей, що їм вручено повістки;

2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'­єктом владних повноважень, належним чином повідомлен­ого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

4) якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

Однак неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі, суд може відкла­сти її розгляд (ч. 2 ст. 128 КАС).

Наслідком повторного неприбуття позивача, належним чи­ном повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, є залишення судом позовної заяви без розгляду (ч. 3 ст. 128 КАС).

У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 128 КАС, нова редакція).

Наслідки, зазначені у ч.ч. 2-4 ст. 128 КАС, засто­совуються й у разі, якщо сторона без поважних причин зали­шить залу судового засідання.

Другою підставою відкладення розгляду справиє необхід­ність заміни судді (внаслідок задоволення заяви про відвід чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших осіб, при умові, що така заміна чи залучення унеможливлюють роз­гляд справи.

Крім відкладення розгляду справи за наявності викладених вище двох підстав, суд також може оголосити перерву. Така перерва є необхідною у зв'язку з необхідністю одержання но­вих доказів або в інших необхідних випадках. Тривалість пе­рерви встановлює суд, залежно від обставин розгляду справи.

Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідання, про що повідомляє під розписку осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в адміністра­тивному процесі, викликають в судове засідання повістками.

У разі відкладення розгляду справи суд зобов'язаний допи­тати свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ух­валою суду свідків не допитують і викликають знову.

Особливістю розгляду справи, яка була відкладена, є те, що її новий розгляд починається спочатку. Якщо ж сторони не наполягають на повторенні наданих раніше пояснень осіб, які беруть участь у справі, якщо склад суду не змінився і до участі в справі не було залучено третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, суд продовжує проваджен­ня у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено.

Якщо в розгляді справи було оголошено перерву, прова­дження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій воно було перервано.

Отже, суттєвими відмінностямивідкладення розгляду спра­ви від оголошення перерви в її розгляді є:

1) різні підстави відкладення і оголошення перерви;

2) те, що відкладення розгляду справи після його поновлення обумовлює розгляд цієї справи спочатку, тоді як у разі ого­лошення перерви — провадження у справі продовжується зі стадії, на якій припинився її розгляд.

Залишення позовної заяви без розглядупов'язане із обста­винами, які виключають розгляд справи у суді до їх усунення. Ці обставини свідчать про недотримання умов реалізації права на звернення до суду за захистом, однак можливість застосу­вання такого права особою не втрачена.

Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо є такі підстави (ст. 155 КАС):

1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторона­ми, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поваж­них причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд спра­ви за його відсутності (нова редакція);

5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, вста­новлених законом, звернувся орган або інша особа, запере­чує проти адміністративного позову 1 від неї надійшла від­повідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за по­зовною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 106 КАС Ук­раїни, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встанов­лений судом;

8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності (ч. 1 ст. 155 КАС)

9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними (ч. 1 ст. 155 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011).

Про залишення позовної заяви без розгляду суд постанов­ляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усу­нення підстав, через які заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному по­рядку.

Зупинення провадження у справі – це також перенесення судового засідання у справі на інший час, але на відміну від відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її роз­гляді та — при зупиненні провадження у справі суд, як прави­ло, не може точно визначити дату та час нового судового за­сідання або продовження судового засідання, позаяк прова­дження у справі зупиняється до настання певної події, яка не залежить ані від волі суду, який розглядає та вирішує адміністративну справу, ані від волі сторін чи інших учасників цієї справи.

Відповідно до ст. 156 КАС зупинення проваджен­ня в адміністративній справі є двох видів: 1) обов'язкове і 2) факультативне.

І обов'язкове, і факультативне зупинення провадження у справі здійснюється суддею на час необхідний для усунення чи зникнення перешкод, які обумовили таке зупинення.

Перший вид зупинення провадження означає, що суддя зо­бов'язаний зупинити провадження у справі за наявності за­кріплених у КАС фактичних обставин. Так, суддя зобов'язаний зупинитипровадження у разі (ч. 1 ст. 156 КАС):

1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, — до вста­новлення правонаступника;

2) необхідності призначення або заміни законного представни­ка сторони чи третьої особи — до вступу у справу законно­го представника;

3) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адмі­ністративного, цивільного, господарського чи кримінально­го судочинства, — до набрання законної сили судовим рі­шенням в іншій справі;

4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення — до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні;

5) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді на доручення (новий пункт ч. 1 ст. 156 КАС).

Суд має право зупинити провадженняусправі в разі (ч. 2 ст. 156):

1) захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердже­ного медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'яз­ковою, — до її одужання;

2) перебування особи, яка бере участь у справі, у відрядженні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язко­вою, — до повернення з відрядження. Однак суд не зупиняє провадження у справі у вказаних вище двох випадках, як­що відсутня сторона чи третя особа веде справу через сво­го представника;

3) призначення судом експертизи — до отримання її резуль­татів;

4) наявності інших причин за обгрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, — до терміну, встановленого судом.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухва­лу, яка може бути оскаржена (ч. 4 ст. 156 КАС).

Якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупи­нення провадження у справі, то воно поновлюється за клопо­танням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг проце­суальних строків продовжується. Провадження у справі про­довжується зі стадії, на якій воно було зупинено (ч. 5 ст. 156 КАС).

Закриття провадження у справі. Розвиток процесу з роз­гляду справи не завжди може продовжуватися і бути доведе­ним до ухвалення рішення за наявності обставин, точно вста­новлених законом, тому подекуди провадження у справі за­кінчується без ухвалення судом рішення. Вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ст. 157 КАС і свідчить про те, що процес виник: а) або не­правомірно за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, б) або не може бути продовже­ний з інших причин, у тому числі і волевиявлення сторін щодо розпорядження своїми правами, які викликають зазна­чені правові наслідки. Отже, підставами є обставини, які підтверджують неправомірність ви­никнення процесу і неправомірність його подальшого продов­ження. Тому закриття провадження у справі виключає можли­вість повторного порушення в суді тотожної справи.

Суд закриває провадження у справі(ст. 157 КАС): 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністра­тивного судочинства. За наявності такої підстави закриття провадження у справі суд зобов'язаний роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухва­ла суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом по­рядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухва­лу, яка може бути оскаржена. Проте повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч. 3 ст. 157 КАС).

Узагальнюючи процесуальні перешкоди судового розгляду адміністративної справи, можемо відзначити, що за наявності певних ускладнюючих обставин розгляд справи судом може: 1) бути перенесений на інший точно визначений строк – це відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді; 2) тимчасово бути припинений на невизначений строк до усу­нення таких обставин – це залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі; 3) бути закінченим без ухвалення рішення – це закриття про­вадження у справі.

При цьому в одних випадках можливість ухвалення у даній справі рішення повністю виключається (закриття провадження у справі), в інших — тільки у цьому провадженні, а при усу­ненні обставин, що викликали такі наслідки, розгляд і ухва­лення рішення можливі, але в іншому самостійному прова­дженні у справі (залишення позовної заяви без розгляду). От­же, закінчення провадження без ухвалення судового рішення настає внаслідок закриття провадження у справі (ст. 157) і залишення позовної заяви без розгляду (ст. 155).

Читайте також:

1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
2. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
3. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
4. Адміністративної економіки.
5. Адміністративної юрисдикції
6. Аналіз фактичних обставин справи.
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні
9. АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
10. Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію і розсіювання.
11. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.
12. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі

Переглядів: 9171