Друга екваторіальна система координат

Перша екваторіальна система координат

Горизонтальна система координат

Умови перебування світил над горизонтом.

Екліптична система координат і астрономічний трикутник

Спостереження показують, що Місяць і планети переміщуються по зодіакальним сузір’ям поблизу екліптики. Тому видимий рух цих світил, як і Сонця, вигідно вивчати в екліптичній системі координат. Основні елементи: основна площина - площина екліптики. Кола, проведені на небесній сфері паралельно екліптиці, називаються небесними паралелями. Кола, що проходять через полюси екліптики, перпендикулярно до неї, називаються колом широти. Проведемо через будь-яке світило М паралель і коло широти. Положення світила на небесній сфері можна визначити двома координатами. Кутова відстань т.М від екліптики, рухаючись по колу широти від екліптики, називається широтою (β). Відлічують від екліптики в сторону полюса екліптики. Змінюється в межах: 0^о÷90^о у північній півкулі; 0^о÷-90^о в південній півкулі, і колом широти, що походить через т.М називають¡Кут між колами широти, що проходить через т. довготою (λ). Відлічують від т.¡ в сторону річного руху Сонця. Змінюється в межах 0^о÷360^о. Широта і довгота не змінюється в результаті добового руху, бо екліптична система координат жорстко зв’язана з небесною сферою і приймає участь в добовому русі. У зв’язку з цим вона може бути використана для складання зоряних карт. Екліптична система координат використовується в основному для вивчення руху планет.

В горизонтальній системі координат основною площиною є площина математичного горизонту. Однією координатою при цьому є або висота світила h, іншою координатою є азимут A.

Висотою h світила називається дуга вертикального кола від математичного горизонту до світила, або кут між площиною математичного горизонту і напрямком на світило. Висоти відраховуються в межах від 0° до +90° до зеніту і від 0° до −90° до надиру.

Азимутом A світила називається дуга математичного горизонту від точки півдня до вертикального кола світила, або кут між полудневою лінією та лінією перетину площини математичного горизонту з площиною вертикального кола світила. Азимути відраховують в сторону добового обертання небесної сфери, тобто на захід від точки півдня, в межах від 0° до 360°.

В першій екваторіальній системі координат – основною площиною є площина небесного екватору. Однією з координат при цьому є схилення δ. іншою координатою є годинний кут t.

Годинним кутом t світила називається дуга небесного екватору від верхньої точки небесного екватору (тобто точки перетину небесного екватору з небесним меридіаном) до кола схилення світила. Годинні кути відраховують в бік добового обертання небесної сфери, тобто на захід від верхньої точки небесного екватору, в межах від 0° до 360° (в градусній мірі) або від 0h до 24h (в годинній мірі).

Схиленням δ світила називається дуга небесного меридіану від небесного екватору до світила, або кут між площиною небесного екватору та напрямком на світило. Схилення відраховують в межах від 0° до +90° до північного полюсу світу і від 0° до −90° до південного полюсу світу.

В цій системі, як і в першій екваторіальній, основною площиною є площина небесного екватору, а однією з координат при цьому є схилення (δ)

Друга координата — пряме піднесення (α). — вимірює кут „схід-захід” вздовж екватора. Початок відліку знаходиться в точці, де Сонце перетинає небесний екватор весною (точка весняного рівнодення). Прямим піднесенням α світила називається дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила. Прямі піднесення відлічують у бік, протилежний добовому обертанню небесної сфери, в межах від 0° до 360° (в градусній мірі) або від 0h до 24h (в годинній мірі).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Паралактичний трикутник	\|	Неймовірність обертання Землі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.