ТЕМА 9. Суспільний продукт і його форми. Національний доход.

На всіх етапах соціально-економічного розвитку об'єктивна необхідність відтворення зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ. Процес виробництва, взятий на національному рівні не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням. Воно включає такі стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.

В економічній літературі відповідно до існуючої практики розглядаються такі види суспільного відтворення як, просте, розширене та звужене.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність виробництва має місце в межах окремого підприємства або господарства.

Просте відтворення - це відновлення виробництва з року врік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. За цих умов додатковий продукт, якщо він виробляється, використовується лише на потреби особистого споживання. Таке відтворення

притаманне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, внаслідок чого має місце уповільнення соціально-економічного прогресу. Подібне явище має місце і нині у деяких країнах світу. Розширене відтворення - це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно-змінюваних техніко-технічних засадах. Воно характеризується тим, що в кожному наступному проміжку часу для його здійснення потрібні додаткові та більш якісні виробничі ресурси. Останні при такому відтворенні не залишаються незмінними, а основним джерелом їх розширення та якісного поліпшення є додатковий продукт, який вже не може бути повністю використаний на особисте споживання. Кількісні та якісні зміни факторів виробництва досягаються також за рахунок їх більш раціонального використання, науково-технічного прогресу.

Матеріальною основою такого зростання є частка додаткового продукту (додаткової річної праці), що йде на виготовлення додаткових засобів виробництва і життєвих благ, надлишкових порівняно з їх кількістю, яка потрібна лише для затрат.

Існує два типи розширеного відтворення: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип розширеного відтворення передбачає збільшення обсягів виробленої продукції та надання послуг за рахунок зростання використовуваних речових і особистих факторів виробництва, без зміни їх техніко-технологічної основи.

Інтенсивний тип розширеного відтворення означає збільшення обсягів виробленої продукції та надання послуг за рахунок зростання продуктивності праці, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на основі науково-технічного прогресу. Практично в господарській практиці розширене відтворення містить у собі елементи як екстенсивного, так і інтенсивного типу.

Підсумковим результатом суспільного відтворення, незалежно від його виду, є суспільний сукупний продукт та його форми, які необхідно-послідовно розглянути.

Національний доход має як вартісну, так і натурально – речову форми. За вартістю він становить сукупність чистого продукту всіх галузей виробництва. За натурально – речовою формою національний доход складається насамперед з усіх вироблених у суспільстві за рік предметів особистого споживання, а також тієї частини виготовлених за цей час засобів виробництва, яка використовується для розширеного відтворення.

Основним і узагальнюючої є національне багатство.

Національне багатство – це вся сукупність споживчих вартостей, накопичених суспільством за всю його історію.

Національне багатство охоплює: майно (основні й оборотні фонди, домашнє майно), природні багатства (земля, запаси мінеральних і лісових ресурсів), нематеріальне багатство (потенціал здоров'я нації, її духовне багатство, освітній і науковий потенціал, що формують інтелектуальну власність).

Основним узагальнюючим показником господарської діяльності за один рік є суспільний продукт. Його виражають за допомогою ряду визначень: валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний продукт (ЧНП), національний доход (НД).

Валовий національний продукт визначають як сукупну ринкову вартість кінцевих продуктів, що створені, розподілені і використовуються в національному господарстві протягом року. Це найбільш загальний показник, що охоплює кінцеві результати економічної діяльності всіх господарських одиниць у виробничій сфері й у сфері нематеріальних

Ще один показник – валовий внутрішній продукт (ВВП).

ВВП розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції (додана вартість всього обсягу товарів і послуг у всіх сферах економіки) галузей матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від національної приналежності фірм, розташованих на території даної держави. ВНП відрізняється від ВВП на суму так званих факторних доходів (доход найманих робітників, рентний доход, позичковий відсоток, прибуток підприємств) від використання ресурсів даної країни за рубежем (переведена в країну прибуток від вкладеного за рубежем капіталу, що мається там власності, зарплата громадян, що працюють за рубежем) за мінусом аналогічних вивезених із країни доходів іноземців. При цьому треба відзначити, що абсолютні величини цих двох показників суспільного продукту відрізняються друг від друга несуттєво – у межах 2 %.

До складу ВНП і ВВП входить не тільки нова вартість, що виникає в матеріальному виробництві і сфері послуг, але й амортизація (частина кінцевої продукції, що відшкодовує витрачений основний капітал, йде на відновлення машин, інструмента і т.п.). Якщо з ВВП відняти суму річної амортизації, то ми одержимо чистий національний продукт (ЧНП).

Національний доход – це сукупність доходів усіх власників економічних ресурсів (всіх економічних агентів – учасників сфер матеріального виробництва і нематеріальних послуг).

Національний доход розпадається на національне кінцеве споживання і національне заощадження. У вітчизняній практиці дотепер застосовується розбивка НД на два фонди: фонд споживання (норма споживання у відсотках) – частина НД, що забезпечує задоволення потреб людей і суспільства в цілому (утворення, культура, оборона) і фонд нагромадження (норма нагромадження у відсотках) – частина НД, призначена для розвитку національної економіки.

Для характеристики рівня життя населення використовуються три показники: особистий доход, розташовуваний доход, чистий економічний добробут.

Особистий доход – це весь доход, одержуваний окремими чи обличчями родинами до сплати податків.

Розташовуваний доход – це доход, що залишається після сплати податків.

Між ВНП і економічним добробутом існує прямий зв'язок: чим більше ВНП, тим вище добробут. Однак ВНП не враховує всіх компонентів, що впливають на добробут. Тому П. Самуельсоном було запропоновано підраховувати чистий економічний добробут (ЧЕД).

ЧЕД – це показник, що вимірює економічний добробут суспільства з обліком не тільки наявних доходів, але і якості життя.

Проміжний продукт – частина валового суспільного продукту, що протягом року направляється на поточні матеріальні витрати. До них відносяться сировина, матеріали, паливо, енергія, покупні комплектуючі деталі, вузли і напівфабрикати, а також незавершене будівництво. Усі ці предмети праці не виходять з виробничого процесу.

Кінцевий продукт – це інша частина валової продукції, створеної за рік, представлена готовими матеріальними благами, що йдуть для споживання населення, відновлення зношених протягом року засобів виробництва і для нагромадження. До кінцевого продукту відносяться предмети споживання, машини й устаткування (у частині, що відповідає річному зносу, чи річному фонду амортизації), готові будівельні об'єкти.

Кінцевий продукт вільний від повторного рахунка вартості предметів праці. Разом з тим він містить стару вартість, втілену в готових засобах праці і рівну нарахованої за рік амортизації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 8. Змішана економіка та її типи.	\|	ТЕМА 10. Економічне зростання і його чинники.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.