Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей

При здійсненні життєвих виборів і вчинків людина може опиратися на свої уявлення про «справедливе» і «необхідне», але якщо вона не впевнена у своїх уявленнях, то вона неминуче звертається до подібних уявлень, які склалися в культурі, тобто до загальнолюдських цінностей.

Однозначного трактування загальнолюдських цінностей у сучасній науці немає. Виділяють 5 підходів до їх розуміння[2, с.322-324]:

1) релігійний підхід:християнські заповіді - основа загальнолюдських цінностей. Ніхто не заперечує ролі християнства у становленні сучасної європейсько-американської культури, але: мало хто знає ці заповіді; і як бути з представниками інших релігійних конфесій, атеїстами?

2) правовий підхідґрунтується на прийнятих і підписаних багатьма країнами документах: «Всезагальна декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» та ін. Але й ці документи мало хто знає.

Наприклад, «Всезагальна декларація прав людини», ст.23, п.2: «Кожній людині, без будь-якої дискримінації, гарантується рівна оплата за рівну працю...» [3].

На жаль, багато прав у таких документах залишаються чистою декларацією, тобто не можуть співіснувати з реальними загальнолюдськими цінностями.

3) виділення різних рівнів людських потреб.Наприклад, варіант, запропонований А.Маслоу. Але часто вищі рівні потреб, пов'язані з ідеалами добра, краси, істини, справедливості та самоактуалізації¹⁹, зовсім байдужі для більшості людей. їх більше
хвилюють прості, зрозумілі й корисні для життя речі, а вищі потреби - це тільки для обраних.

4) виділення первинного блага- це почуття власної гідності; воно багато в чому визначає життєвий «успіх» і відчуття «життя, яке склалося».

В основі цього почуття лежить принцип мотивації (чи «аристотелівський принцип», відображений ним у «Нікомаховій етиці», кн.7 та 10), коли при інших рівних умовах людські істоти отримують задоволення від реалізації своїх здібностей (вроджених і набутих) і це задоволення зростає зі зростанням цих здібностей чи їх складності).

Почуття власної гідності, самоповаги мас два аспекти:

- відчуття людиною власної значимості,її тверде переконання в тому, що її концепція власного блага, життєвого плану заслуговує реалізації (це припускає володіння раціональним життєвим планом, який задовольняв би «аристотелівський принцип», переконання в тому, що наша особистість і наші справи оцінені та схвалюються іншими людьми,яких також поважають і асоціація з якими приносить задоволення);

- упевненість у власних здібностях(хоча люди володіють різними здібностями, в упорядкованому суспільстві для кожної людини повинна знайтися хоча б одна асоціація, де вона могла б реалізувати свої здібності та бути гідно оціненою, тому в суспільному житті необхідно уникати оцінок того, чиє житія більш цінне, інакше завжди буде обмежуватися гідність певних груп населення чи окремих особистостей).

Усе це досягається шляхом суспільного договору, який ґрунтується не на ідеї «всезагального братства та любові», а на ідеї погодження різноспрямованих інтересів і неминучих компромісів;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття цінностей у психології	\|	Головний етичний орієнтир психолога

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.