• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Солеподібні бінарні сполуки

Солі

Амфотерні гідроксиди

Амфотерним оксидам відповідають амфотерні гідроксиди: Zn(ОН)₂, Аl(ОН)₃, Сг(ОН)₃, Рb(ОН)₂, Ве(ОН)₂, Sn(ОН)₂ тощо.

Амфотерними називаються такі гідроксиди, які під час дисоціації одно­часно утворюють йони Гідрогену Н⁺ і гідроксид-іони ОНˉ.

Амфотерні гідроксиди не розчиняються у воді. Під час взаємодії з кисло­тами і кислотними оксидами вони виявляють властивості основ, а під час взаємодії з основами й основними оксидами — властивості кислот. Добува­ють амфотерні гідроксиди, діючи лугами на солі відповідних металів, при­чому надлишок лугу повинен бути незначним:

Аl(NO₃)₂ + 3КОН = Аl(ОН)₃↓ + 3KNO₃;

ZnСl₂ + 2NaОН = Zn(ОН)₂↓ + 2NaСl.

Амфотерні гідроксиди, згідно з теорією Бренстеда, залежно від природи другого реагента можуть бути і донорами, і акцепторами йонів Гідрогену, тобто основною ознакою амфотерних гідроксидів є їх взаємодія як з кисло­тами, так і з основами:

Zn(ОН)₂ + Н₂SO₄ = ZnSO₄ + 2Н₂O;

Zn(ОН)₂ + 2NaОН = Na₂[Zn(ОН)₄].

Назви амфотерних гідроксидів утворюються подібно до назв основ: Zn(ОН)₂ – цинк гідроксид. Сu(ОН)₂ – купрум(ІІ) гідроксид тощо.

Солі можна розглядати як продукти повного або часткового заміщення атомів Гідрогену у кислотах на атоми металів, або як продукти повного чи часткового заміщення гідроксильних груп в основах на кислотні залишки.

З точки зору теорії електролітичної дисоціації солі — це речовини, які під час дисоціації розпадаються на катіони металів та аніони кислотних залишків:

Na₃РO₄ ↔ 3Na⁺ + РО₄³ˉ.

Розрізняють такі типи солей: нормальні, або середні, кислі, основні, подвійні, змішані та комплексні.

Нормальні солі — це продукти повного заміщення атомів Гідрогену на атоми металу в молекулах кислот (К₂SO₄, Na₂СO₃, К₃РO₄ тощо).

Кислі солі — це продукти неповного заміщення атомів Гідрогену на атоми металу в молекулах кислот (NaНСО₃, КНSO₄, Na₂НРO₄ тощо).

Кислі солі можна добути неповною нейтралізацією багатоосновних кислот основами, дією відповідних кислот на середні солі, гідролізом солей, утво­рених слабкими багатоосновними кислотами:

Н₃РO₄ + КОН = КН₂РO₄ + Н₂O;

К₂SO₄ + Н₂SO₄ = 2КНSO₄;

Na₂СO₃ + НОН = NaНСO₃ + NaOH.

Кислі солі виявляють властивості кислот — незаміщений атом Гідрогену в них може заміщуватися з утворенням нормальних солей. Н а п р и к л а д, під час дії на гідрогенкарбонат натрію NaНСO₃ лугу NaОН відбувається реакція за рівнянням

NaНСО₃ + NaОН = Nа₂СO₃ + Н₂O.

Основні солі — це продукти неповного заміщення гідроксильних груп у молекулі багатокислотної основи або амфотерного гідроксиду на кислотні залишки (Мg(ОН)Сl, Zn(ОН)Сl, (СuОН)₂SO₄ тощо).

Основні солі добувають неповною нейтралізацією багатокислотних основ або амфотерних гідроксидів кислотами, дією основи на сіль цієї самої основи, гідролізом солей, утворених слабкими багатокислотними основами:

Ві(ОН)₃ + НСl = Ві(ОН)₂Сl + Н₂O;

МgСl₂ + Мg(ОН)₂ = 2Мg(ОН)Сl;

СuСl₂ + НОН = Сu(ОН)Сl + НСl.

Основні солі подібно до основ здатні реагувати з кислотами з утворенням нормальних солей. Н а п р и к л а д, під дією на основний хлорид магнію Мg(ОН)Сl хлоридної кислоти НСl утворюється хлорид магнію МgСl₂ за рів­нянням реакції

Мg(ОН)Сl + НСl = МgСl₂ + Н₂O.

Основні солі під дією нагрівання або з часом здатні втрачати воду. Солі, що утворюються внаслідок цього, називаються оксосолями. Н а п р и к л а д:

Ві(ОН)₂Вг = ВiOВг + Н₂O.

Оксосолі можна перетворити на середні солі дією відповідних кислот:

ВіОВг + 2НВг = ВіВг₃ + Н₂O.

Подвійні солі — це продукти заміщення атомів Гідрогену в молекулах кислот на атоми двох металів (КАl(SO₄)₂, NaКSO₄ тощо).

Змішані солі — це середні солі, в молекулах яких атом металу сполучений з двома різними кислотними залишками. Прикладом такої солі може бути хлорне вапно — кальцієва сіль хлоридної і гіпохлоритної кислот:

Сl — Са — ОСl.

Подвійні солі можна добути нейтралізацією будь-якої багатоосновної кислоти двома основами:

Н₂SO₄ + NaОН + КОН = KNaSO₄ + 2Н₂O

або під час одночасної кристалізації різних солей:

КСl + МgСl₂ + 6Н₂O = КМgСl₃ ∙ 6Н₂O.

Залежно від природи солі, останні можуть реагувати з іншими солями, кислотами, основами, ангідридами, металами та іншими речовинами, з якими солі утворюють нові сполуки, наприклад:

ВаСl₂ + Na₂SO₄ = BaSO₄↓ + 2NaСl;

ВаСl₂ + Н₂SO₄ = ВаSO₄↓ + 2НСl;

СuSO₄ + 2NaОН = Сu(ОН)₂↓ + Na₂SO₄;

СаСО₃ + SiO₂ = СаSiO₃ + СO₂↑;

СuSO₄ + Fе = FeSO₄ + Сu↓.

Солі добувають багатьма способами.

1. Взаємодією кислот з основами (реакція нейтралізації) або амфотерними гідроксидами:

Са(ОН)₂ + 2НNO₃ = Са(NO₃)₂ + 2Н₂O;

Zn(ОН)₂ + 2НСl = ZnСl₂ + 2Н₂O.

2. Взаємодією кислот з основними або амфотерними оксидами:

МgO + Н₂SO₄ = МgSO₄ + Н₂O;

ZnО + 2НNО₃ = Zn(NO₃)₂ + Н₂O.

3. Взаємодією кислот з металами (кислоти-неокисники взаємодіють лише з активними металами з виділенням водню, кислоти-окисники — з активними і неактивними, крім золота і деяких платинових металів, без виділення водню):

Zn + Н₂SO₄ = ZnSO₄ + Н₂↑;

Сu + 4НNO₃ (конц.) = Сu(NO₃)₂ + 2NO₂↑ + 2Н₂O.

4. Взаємодією кислот з іншими солями:

Н₂SO₄ + ВаСl₂ = ВаSO₄↓ + 2НСl.

5. Взаємодією кислотних оксидів з основними або амфотерними окси­дами:

N₂O₅ + СuО = Сu(NО₃)₂;

SO₃ + ZnО = ZnSO₄.

6. Взаємодією кислотних оксидів з основами або амфотерними гідрокси­дами:

Р₂O₅ + 6NaOН = 2Na₃РO₄ + 3Н₂O;

N₂O₅ + Zn(ОН)₂ = Zn(NО₃)₂ + Н₂O.

7. Взаємодією кислотних оксидів із солями:

СаСО₃ + SiO₂ = СаSiO₃ + СO₂↑.

Такі реакції відбуваються лише в тому разі, коли оксид, яким діють на сіль, менш леткий, ніж той, що виділяється внаслідок реакції.

8. Взаємодією сильних основ з амфотерними гідроксидами:

Ва(ОН)₂ + Рb(ОН)₄ = Ва[Рb(ОН)₆]↓.

9. Взаємодією основ із солями:

FeSO₄ + 2КОН = Fе(ОН)₂↓ + К₂SO₄.

10. Взаємодією солей із солями:

2К₃РO₄ + 3СаСl₂ = Са₃(РO₄)₂↓ + 6КСl.

11. Взаємодією солей з металами, що мають вищу активність, ніж метали, які входять до складу солей:

СuSO₄ + Fе = Сu↓ + FeSO₄.

12. Взаємодією металів з неметалами:

Zn + Сl₂ = ZnСl₂.

13. Взаємодією активних неметалів з лугами:

Сl₂ + 2NaОН = NаСl + NaClO + Н₂O;

3S + 6КOН = 2К₂S + К₂SO₃ + 3Н₂O.

14. Термічним розклзданням солей:

2КNO₃ = 2КNО₂ + O₂;

2КСlO₃ = 2КСl + 3O₂.

15. Взаємодією метзлів, що утворюють амфотерні оксиди, з водними розчинами лугів:

Zn + 2NaOН = Na₂ZnO₂ + Н₂↑.

За міжнародними номенклатурними правилами назва солі складається з назви металу та латинської назви кислотного ззлишку. Н а п р и к л а д: Na₂SO₄ — сульфат натрію, Са(NO₃)₂ — нітрат кальцію, СuСl₂ — хлорид купруму(П), FeS — сульфід феруму(ІІ), Сr₂(SO₄)₃ — сульфат хрому(ІІІ), Ва(СlO₂)₂ — хлорит барію тощо.

У назві кислих солей до латинської назви аніона додають числівник, що відповідає числу атомів Гідрогену у молекулі кислоти і слово гідроген-, на­приклад: Na₂НРO₄ — гідрогенфосфат натрію, NaН₂РO₄ — дигідрогенфосфaт натрію тощо. Аналогічно до назви катіонa основної солі додають слово гідроксо-, наприклад: Ві(ОН)(NO₃)₂ — нітрат гідроксобісмуту(ІІІ), Вi(ОН)₂NO₃ — нітрат дигідроксобісмуту(III) тощо.

Безводні основні солі можнa нaзивaти двояко. Н а п р и к л а д, сполука ВіОСl — це хлорид оксобісмуту(III), або хлорид бісмутилу (йон ВіО⁺ нaзивають бісмутилом); ТhOSO₄ — сульфат оксоторію(ІV), або сульфат торилу (ТhO²⁺ — торил).

Подвійні і змішані солі слід називати так, щоб за назвою можна було встановити їхній склад, тобто потрібно зазначати всі прості йони: Са(ОСl)Сl — хлорид-гіпохлорит кальцію; КNaSO₄ — сульфат калію-натрію.

Солеподібні бінарні сполуки — це сполуки, що складаються з двох елементів різної електронегативності і виявляють деякі типові ознаки солей: здатність гідролізувати, подібність кристалічних граток до граток солей тощо.

До солеподібних бінарних сполук належать сполуки металів з неметалами, зокрема, активних металів з Гідрогеном, Нітрогеном, Карбоном, Фосфором, Силіцієм, н а п р и к л а д: LіН — гідрид літію, СаН₂ — гідрид кальцію, Мg₃N₂ — нітрид магнію, МgSі — силіцид магнію, СаС₂ — карбід кальцію, Мg₃Р₂ — фосфід магнію. У воді ці сполуки не розчиняються, але розщеплюються водою або кислотами.

Читайте також:

1. VIII. Реакції, в результаті яких утворюються високомолекулярні сполуки
2. Азоновмістні органічні сполуки.
3. Азосполуки
4. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
5. Ароматичні сполуки і фітонциди
6. Бінарні методи навчання.
7. Високомолекулярні сполуки ВМС
8. Вуглеводи – складні органічні сполуки, до складу яких входять атоми вуглецю (С), кисню (О) та водню (Н).
9. Галогени та галогеновмісні сполуки.
10. Гемоглобін, будова, властивості, види, сполуки.
11. Гідрогеновмісні сполуки неметалів
12. ЗБРОДЖУВАНІ ТА НЕЗБРОДЖУВАНІ ПРИРОДНІ СПОЛУКИ

Переглядів: 3081