Система відділу.

ІІІ

Клас Бангієфіцієві (Bangiophyceae) налічує 20 родів, що об’єднують 70 видів. Невелика група низькоорганізованих червоних водоростей. Одноклітинні, нитчасті і пластинчасті форми. Хлоропласт у більшості зірчастий, клітини одноядерні. Пори між клітинами зустрічаються вкрай рідко. Карпогон без трихогіни. Чергування поколінь немає. Карпоспори утворюються із запліднених яйцеклітин безпосередньо.

Типові представники – порфіра (Porphyra), бангія (Bangia).

Клас Флоридеєфіцієві (Florideophyceae). Близько 2500 видів. Представники багатоклітинні, мають складну анатомічну будову. Карпогон завжди з трихогіною. Цикл розвитку з 3, рідше з 2 поколінь. Гаметофіт і тетраспорофіт у більшості ізоморфні. До класу входять 6 порядків. Розглянемо 2 з них.

Порядок Немаліонові (Nemalionales). Розмножуються моноспорами. Чергування поколінь немає, диплоїдна тільки зигота, карпоспори гаплоїдні. Представники: немаліон (Nemalion), батрахосперм (Batrachospermum).

Порядок Церамієві (Ceramiales). Таломи цих водоростей мають різноманітну будову, часто диференційовані на стебловидні і листковидні частини. Нестатеве розмноження здійснюється тетраспорами. Карпоспори диплоїдні. Представники: калітамній (Calitamnion), церамій (Ceramium), делесерія (Delesseria).

Тема 7. Відділ Зелені водорості (Chlorophyta)

Евкаріотичні фотоавтотрофні платикристати.

Відділ є найчисленнішим серед водоростей. За даними різних авторів, він нараховує 20-25 тис. видів. Найдавніші рештки відомі з верхнього докембрію - протерозою (біля 1400 млн. років). Зелені водорості поширені у прісних та гіпергалінних водоймах, у морях та океанах, у наземних біотопах, на снігу та льоду.

Від зелених водоростей походять вищі рослини.

Біохімічні особливості. До складу фотосинтетичних пігментів входять майже всі пігменти, властиві вищим рослинам: хлорофіли а та b, всі відомі каротини ( α, β, γ та ε-каротин), ксантофіли лютеїнового ряду (лютеїн, зеаксантин, неоксантин, віолаксантин, антераксантин). Специфічні ксантофіли, виявлені у сифонофіцієвих, ульвофіцієвих та празинофіцієвих водоростей - це сифонеїн, сифоноксантин, лороксантин, празиноксантин. Завдяки переважанню хлорофілів, більшість видів Chlorophyta забарвлені у зелений колір. В екстремальних умовах у деяких зелених водоростей «вмикається» механізм гіперсинтезу каротину, і тоді клітини набувають червоного забарвлення.

Основний продукт асиміляції - крохмаль, який завжди відкладається у хлоропласті, часто - навколо піреноїду. Додаткові асиміляти - олія та лейкозин. У сифонофіцієвих водоростей основним асимілятор може бути полісахарид інулін.

Цитологічні особливості. Клітини переважної більшості видів вкриті целюлозно-пектиновою оболонкою. Зрідка зустрічаються представники з голими клітинами.

Ядерний апарат зелених водоростей має типову евкаріотичну будову.

Фотосинтетичний апарат представлений первинне симбіотичними хлоропластами. Вони майже тотожні із хлоропластами вищих рослин: вкриті двомебранною оболонкою. Звичайно у хлоропластах є один-кілька піреноїдів, переважно облямованих крохмалем. У більшості монадних зелених водоростей у хлоропласті знаходиться стигма.

Мітохондріям притаманні пластинчасті кристи.

Джгутикові стадії. Переважна більшість монадних клітин зелених водоростей має два джгутики. Рідше зустрічаються чотири- або багато джгутикові форми. Серед примітивних Chlorophyta є види з одним, двома-трьома неоднаковими, шістьома або вісьмома однаковими за довжиною джгутиками. Поверхня джгутиків звичайно гладенька або вкрита органічними субмікроскопічними лусочками.

Вакуолярний апарат представлений справжніми вакуолями з клітинним соком. У клітинах багатьох монадних та гемімонадних прісноводних та наземних водоростей звичайно є дві, зрідка – кілька скоротливих вакуолею.

Типи морфологічної структури тіла. В межах відділу представлені майже всі типи морфологічної структури тіла - монадний, гемімонадний, кокоїдний, нитчастий (включаючи прості паренхіматозні варіанти), гетеротрихальний, сифональний та сифонокладальний. Як одно- так і багатоклітинні водорості можуть утворювати різноманітні колонії, вести вільний або прикріплений спосіб життя.

Розмноження та життєві цикли. У зелених водоростей спостерігаються всі основні способи нестатевого розмноження і статевого процесу, відомі в евкаріотичних водоростей. В цілому, в межах відділу спостерігається тенденція заміни рухливих репродуктивних клітин нерухомими та редукція нестатевого розмноження спорами за рахунок інтенсифікації вегетативного і статевого розмноження.

Зеленим водоростям властиві різні типи життєвих циклів. Близько чверті відомих видів є агамними або апогамними, із життєвими циклами за типом цикломорфозу.

До еугамних належить більшість видів відділу, і їх життєві цикли представлені гаплофазними, гаплодиплофазними та диплофазними циклами із зиготичною, гаметичною, споричною і соматичною редукціями, без зміни поколінь або з ізо- та гетероморфною змінами поколінь.

Система відділу Зелені водорості. Відділ поділяють на шість класів: Prasinophyceae, Chlorophyceae, Trebouxiophyceae, Ulvophyceae, Siphonophyceae та Charophyсеае. В основі поділу відділу на класи покладено комплекс ознак, пов'язаних з особливостями будови клітинних покривів, типами кореневих систем у монадних стадій, деякими біохімічними особливостями. З цими ознаками корелюють також екологічні особливості представників різних класів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розмноження.	\|	Порядок Вольвокальні — Volvocales

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.