Міграційні процеси

Міграція населення є наступним чинником, що визначає демографічний стан суспільства. Йдеться як про тимчасову міграцію з метою заробітчанства, так і про переїзд на постійне місце проживання. Сьогодні понад 20 млн. вихідців з України постійно проживають за межами своєї батьківщини і є вже громадянами інших держав.

Масовий виїзд населення при подальшому скороченні його відтворення логічно призведе, як мінімум, до браку робочих рук, і як максимум – до утворення незаселених територій. Зрозуміло, що держава в центрі Європи з незаселеними територіями не буде пустувати. Тому слід очікувати міграції з країн, для яких Україна є економічно привабливою. З точки зору притоку робочої сили це виправдано. Понад те, якщо міграція здійснюватиметься з країн із традиційно високою народжуваністю і мігранти зберігатимуть ці традиції в Україні, якщо кількість таких мігрантів перевищить рівень 7-8% від загального рівня населення України, тоді й народжуваність у державі почне збільшуватись, однак не за рахунок представників титульної нації (українців).

Водночас варто відзначити, що у 2006 році, як свідчить статистика, 82% з прибулих в Україну на постійне місце проживання становили громадяни СНД. На батьківщину повертаються етнічні українці, котрі за радянських часів були депортовані або ж виїхали на новобудови, крім того, триває повернення до Криму нащадків кримських татар. Загалом, традиційну першість в обміні населенням з Україною становлять держави СНД, й особливо етнічно близькі країни з їхнього числа, тобто Росія, Білорусь, Молдова. Демографи також зазначають, що міграційні зв’язки з країнами Балтії у нас практично припинились, а з країнами Закавказзя та Центральної Азії набули переважно одностороннього характеру, тобто до нас приїздять люди з Грузії, Вірменії, Азербайджану та Таджикистану, а наші громадяни туди вже не емігрують.

Решту - 18% - складали іноземні студенти з різних країн Азії, Африки та Латинської Америки, біженці (переважно з Чечні, Афганістану, Іраку, Ірану, Сирії, Анголи та Ефіопії) і, нарешті, нелегальні трудові мігранти, точне число яких встановити важко, проте однозначно відомо, що вони теж є вихідцями з країн третього світу.

Існують різні підрахунки щодо масштабів і темпів зростання міграції в Україну, і якщо одні демографи називають її незначною та характеризують нашу країну як малопривабливу для іммігрантів, то інші констатують загрозливі тенденції щодо зростання кількості іноземців на нашій землі. Так, президент громадської організації Фонд Свободи Ігор Дементьєв ще 2001 року повідомив, що згідно з дослідженнями його фонду в Україні вже тоді перебувало близько 670 тис. мігрантів, що становило 1,4% населення країни. За його ж прогнозами, до 2051 року кількість мігрантів в Україні збільшиться майже до 7,5 млн. Враховуючи швидкі темпи скорочення чисельності корінного населення, ці люди складатимуть на той час 23% від загальної кількості жителів нашої країни. Причому ці дані є оптимістичним прогнозом. Песимістичний же вказує на цифру понад 16 млн. мігрантів, які складатимуть 50,4% населення України.

Уникнути масового приїзду до нас іноземців практично неможливо, в тому числі й засобами нормативно-правового регулювання, створення системи міграційного законодавства. У зв’язку зі зменшенням населення України мігранти прибувають, аби заселити знелюднілі території, а за умов економічного зростання їх так чи інакше привабить рівень життя та прибутки, при тому, що потрапити в нашу країну (і офіційно, і нелегально) легше, ніж до країн Західної Європи.

У цьому контексті цікавим є досвід об’єднаної Європи, яка має чимало проблем з міграцією з країн третього світу. Масова міграція до країн Західної Європи почалася після Другої світової війни, коли зруйновані економіки цих держав конче потребували нових робочих рук. Проте вже на початку 70-х років Європа зазнала економічного спаду та безробіття, що спричинило конкуренцію між місцевим і новоприбулим населенням за робочі місця. До того ж, попри такі популярні на ті часи ідеї братерства й демократії, значні культурні відмінності почали викликати у місцевого населення ксенофобські настрої щодо вихідців з країн Африки та Азії. У наступні ж десятиліття ці тенденції лише загострилися, з’явилися політичні сили, котрі вже відверто закликали “випровадити мігрантів” за межі Франції (або ж Німеччини, Австрії тощо), або зменшити їхні права.

У свою чергу мігранти та їхні нащадки теж почали відстоювати свої громадянські права, і - треба віддати належне демократичному законодавству та судочинству країн Європи, - доволі часто така боротьба приводить до позитивних наслідків. Наприклад, у Німеччині нещодавно було прийнято закон щодо полегшеного набуття громадянства цієї країни дітьми мігрантів, котрі там проживають.

Окрім європейського, цікавим є досвід США. Сполучені Штати пережили не одну хвилю міграції. Найбільша з них була у 20-х роках XX ст. Саме тоді у країну масово приїздили мігранти з Італії, Ірландії, Швеції, а також слов’янських країн, що викликало чимале занепокоєння у місцевого населення. Проте згодом з’ясувалося, що новоприбулі відрізняються неабияким працелюбством. Це дозволило їм влитися в американське суспільство і стати основою середнього класу Сполучених Штатів. Так, у Звіті міграційної Комісії США 1911 року зазначалося, що мігранти зі слов’янських країн становлять не загрозу, а користь для економічного та суспільного розвитку країни.

На сьогодні Сполучені Штати теж переживають період масштабної міграції, проте сучасні мігранти прибувають переважно з країн Центральної та Південної Америки (близько 50% від загальної кількості новоприбулих), з Азії (40%), а також з інших континентів. У зв’язку з цим американські демографи прогнозують, що за наступні 50 років населення США стане, по-перше, менш білошкірим, а, по-друге, більш диференційованим. Новоприбулі навряд чи швидко асимілюються в американський соціум, зважаючи на різницю їхньої культури з місцевим населенням.

Проте американських дослідників найбільше цікавить навіть не це, вони запитують себе, до якого сегмента суспільства інтегруються мігранти? Так, Дуглас Массей стверджує, що повторити успіх мігрантів з країн Європи і стати представниками середнього класу зможе невелика частина теперішніх мігрантів, а саме лише освічені та професійно підготовлені особи. Решта ж (а таких більшість), тобто люди, що не знають англійської мови й не мають освіти, приречені стати представниками міського люмпену, опозиційно налаштованого до середнього класу та його цінностей .

Необхідно відзначити, що такі питання обговорюються і в інших країнах, зокрема в Західній та Центральній Європі. Там проблему народжуваності поєднують із проблемою забезпечення трудовими ресурсами. У зв’язку з цим десь 25 років тому Німеччина, Франція та інші країни Заходу дозволили в’їзд до своїх країн гастарбайтерам, тобто робітникам з-за кордону. Німці приймали турків та югославів, а до Франції їхали переважно араби. Уряди цих країн керувалися ідеями мультикультуралізму, які передбачали, що люди різних культур, різного кольору шкіри, із відмінними звичками і традиціями мали віднаходити злагоду і жити мирно в єдиній спільноті. Впродовж певного часу це вдавалося, проте зараз усе частіше трапляються випадки ксенофобії в цих країнах. Отже, виявилося, що люди різних культур не завжди здатні жити в злагоді, їхні стосунки зазнають неабияких випробувань внаслідок соціального розшарування, бідності та релігійних відмінностей.

Для кращого розуміння цієї тези наведемо приклад: сьогодні продовжується міграція до США. Національний центр медичної статистики підрахував, що 25% жінок, котрі у 2002 році народили у США дітей, не є американками, а кожна десята дитина народилася від жінок-мексиканок. Отже, невдовзі Сполучені Штати перестануть бути такими, якими вони були, так само, як Франція може згодом стати арабською країною, або ж Німеччина може стати Туреччиною. Вже сьогодні в Берліні, в деяких школах району Кройцберг, практично всі вчителі - мусульмани; відповідно вони забороняють дітям-мусульманам знатися з немусульманами, слухати європейську музику, навчальні дисципліни викладаються з корекцією на релігійні принципи .

Запропоновані висновки могли б служити певним орієнтиром і для України.

Разом з тим Стратегія демографічного розвитку в період до 2015 року констатує, що відновлення чисельності населення України на рівні 52 мільйонів або стабілізація її на сучасному рівні (близько 47 мільйонів) вимагатиме залучення значної кількості мігрантів (відповідно 500 та 300 тис. осіб щороку), переважно (враховуючи міграційний потенціал східної діаспори та представників раніше депортованих народів) з країн третього світу.

При цьому визнається, що прибуття великої кількості мігрантів призведе до порушення ментальної цілісності населення України та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощів взаємоадаптації корінного населення та мігрантів.

Одним із шляхів вирішення демографічної кризи, безумовно, є лібералізація міграційної політики та міграційного законодавства. Але в такому випадку можуть виникнути соціальні конфлікти через те, що до нас приїдуть особи різко відмінні від українців за ментальністю, традиціями, культурою.

На думку автора, до цього питання треба підходити виважено. З одного боку, потрібно запрошувати до України мігрантів, а з іншого - необхідно проводити жорсткий відбір новоприбулих осіб і за соціально-економічними характеристиками, і за країнами, з яких вони приїздять, надаючи перевагу культурно ближчим до нас державам. Вказане потребує нормативно-правового врегулювання.

Заохочувати приїзд до України варто передусім представників слов’янських народів, оскільки вони близькі нам за культурними, мовними та релігійними ознаками, і, безумовно, в першу чергу варто було б запрошувати етнічних українців, котрих за межами батьківщини проживає за різними оцінками від 12 до 20 млн. Що ж стосується народів більш відмінних від нас за своїми соціокультурними характеристиками, то й тут можна розумно підійти до цього питання і визначитися, хто саме зможе, оселившись в Україні, порозумітися з місцевим населенням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зменшення народжуваності	\|	Нормативно-правові заходи демографічного та екологічного захисту населення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.