Методи економічного впливу на безпеку країни.

Загальновідомо, що в сучасних умовах рівень національної безпеки залежить не тільки від стану збройних сил, але і від таких чинників, як економіка країни, її конкурентоспроможність. Як зазначає в своїй праці по даному питанню Ростислав Дацків, «Коли одна країна прагне примусити іншу країну змінити економічну політику, щоб забезпечити більш широкий доступ до її ринків, невійськові засоби і методи виявляються більш ефективними, ніж військова сила.», і далі «Важливою часткою безпеки є економічна безпека. Ринкова економіка з часу свого виникнення стала одним із головних засобів, за допомогою яких держави намагаються організувати і контролювати міжнародний розподіл праці на свою користь. У сучасному світі велике місце в політиці займають питання, що стосуються умов торгівлі, потоку ресурсів - капіталів, технологій, товарів і функціонування міжнародної валютної системи».

Зокрема, щодо міжнародної валютної системи. В великій мірі, якщо не основою її існування є лихварський позиковий відсоток (кредитний відсоток). Застосовувана до різних країн та народів у світовому масштабі, вона в принципі не дозволяє державі позбавитися фінансової залежності. Аналізуючи результати міжнародного фінансового кредитування, доводиться констатувати, що МВФ не витягнув з кризи таким чином ще ні одну країну. Як виняток, тимчасове використання подібних засобів є доцільним на певному перехідному етапі становлення держави. Подібну думку відстоює Дж. Стігліц, автор більш як 300 робіт по економічній теорії, який став професором Йельського університету у 26 років і з тих пір займав кафедри в Оксфорді, Прінстоні і Стенфорді, керівник групи економічних радників президента Б. Клінтона та старший віце-президент Всесвітнього банку, і який вважає правильними дії тих урядів, які не йдуть на поводу у МВФ щодо питань фінансової політики, а також закликає керівництво вражених кризою держав не прислуховуватися до МВФ, якщо пропонуються заходи, що не використовуються в індустріально розвинутих державах.

Додатковою обставиною, яка продукує фінансову залежність держави (пониження її національної безпеки) є те, що кредити беруться на значно більший термін, ніж перебування при владі урядових суб’єктів, які саме ініціювали цей кредит.

Зрозуміло, що даний пріоритет є вищим у порівнянні з попередніми, оскільки фінанси – це система безструктурного управління суспільством, яка здатна активізувати до дії попередні пріоритети військової сили та геноциду. Крім того, викликані таким чином інфляція, бідність, безробіття та голод діють деструктивно на оборонний потенціал країни, внаслідок занепаду патріотизму, аномії, криміналізації суспільства. На думку деяких вчених, економічніінтереси, а саме: збільшенням розриву, прірва між багатими і бідними цивілізаціями уже само по собі є сильним спонукальним мотивом для військових конфліктів та зіткнення цивілізацій.

Як зазначає Р. Дацків, існує незлічена кількість методів та технік провадження економічних війн, і наводить примірну схему:

«До першої групи слід зарахувати ті методи, які мають економічний вплив на ринок товарів та послуг, ринок капіталу і технічні умови виготовлення продукції:

- ембарго на стратегічні товари, технології та інвестиційний капітал (або заборона експорту з певної країни різних засобів виробництва);

- фінансовий тиск стосовно слабшої валюти (доведення до девальвації та інфляції); - укладання торгівельних договорів за принципом виключності (винятку), що полягає у недопущенні на ринок інших потенційних кандидатів;

- скуповування або продаж залишків стратегічних товарів з метою впливу на їх ціну; - запровадження тарифних бар’єрів у зовнішній торгівлі;

- запровадження імпортних ліцензій (квот) щодо товарів окремих країн;

- зміна форм кредитування (наприклад, зміна ставок відсотків, блокування кредитів, невизнання державних гарантій на дані кредити, знецінення вартості цінних паперів окремої держави на світових біржах);

- обмеження у використанні валюти – наприклад, Іран після запровадження американських економічних санкцій попередив, що буде здійснювати розрахунки в німецьких марках. Іран був підтриманий іншими мусульманськими державами і США були змушені відмінити санкції, щоб не допустити знецінення долара на світових ринках.

До другої і третьої груп, вчений зарахував засоби економічної війни, що стосується адміністративної діяльності урядів окремих держав та дипломатичні засоби. При цьому Р. Дацків зазначив, що цей перелік не може бути повним, оскільки кожен день приносить нові ідеї, як атакувати чиїсь слабкі сторони.

Вводячи в правове поле поняття «економічна війна», Р. Дацків зазначає, що воно найбільшою мірою є поняттям макроекономічним і стосується відносин між державами, тому його не можна ототожнювати з конкурентною боротьбою навіть, якщо мова йде про великі корпорації. Тут мова не йде про те, як позбутися конкурента, а про політично- військове послаблення конкурента.

Вчений вважає, що нападницькі методи економічної війни мають безпосередні цілі, які своїм сенсом мають послаблення господарського потенціалу окремої держави, і приводить їх наступну класифікацію:

1. Вимога політичних поступок. Цей метод є одним із «найпопулярнішим» у наші часи. Господарські проблеми завжди змушують політичного опонента йти на певні поступки. Як правило, це робиться за принципом «батога та пряника». Умови чітко визначені – якщо держава чинитиме опір і відстоюватиме свої інтереси, будуть застосовані економічні санкції, якщо визнає рацію противника, то може розраховувати на економічну допомогу різного типу. Часто поняття «економічні санкції» офіційно не вживаються, а навпаки говориться про «об’єктивні труднощі», яких можна позбутися, йдучи на певні поступки.

2. Порушення чиєїсь господарської і політичної стабільності. Така діяльність є чисто превенційною. Щоб досягти таких цілей, використовують помилки в політиці держав або просто несприятливу кон’юнктуру. На практиці інколи метод зазначеного типу використовується у такий спосіб: коли хтось потребує допомоги, її обіцяють надати, а далі зволікають до того часу поки вона вже не потрібна.

3. Подібний до вищевикладеного метод загальмування або послаблення господарського росту окремої держави, що є формою конкурентної боротьби між державами.

Визначені нами особливості економічної загрози національній безпеці у достатній мірі відображені у відповідному законодавстві, а самеу Законі України „Про основи національної безпеки України”:

- ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки; - нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків; - недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці; - критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; - нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості; - велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів; - небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки, та інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття національного багатства в аспекті забезпечення безпеки нації.	\|	Економіко-правові проблеми примноження національного багатства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.