Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Завдання роботи.

План.

1. Сутність процесу виховання.

2. Складові частини процесу виховання.

3. Мета виховання, її походження та значення у виховному процесі. Сучасне звучання мети виховання.

1. Визначити сутність сучасних наукових поглядів на процес виховання.

2. Схарактеризувати виховання як процес.

3. Ознайомити з метою виховання (історичний аспект) та з її сучасним звучанням.

4. Формувати мотивацію до оволодіння науковими засадами організації та здійснення виховного процесу в майбутній професійній діяльності.

5. Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, порівнювати.

Основні поняття. Процес виховання, структура процесу виховання, компоненти процесу виховання, мета процесу виховання.

Список літератури.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.94–102.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В.І. Лозова, Г.В. Троцко ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і допов. – Х. : ОВС, 2002. – С.25–32.

Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.23–27.

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.27–30.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С..214–220.

1. Сутність процесу виховання.

? Чи можливе існування суспільства без виховання? Отже, здійснення виховання - одна з функцій суспільства, а успішне виховання - основа стабільності і прогресу.

З іншого боку, виховання супроводжує кожну людину усе життя. У дитинстві нас виховують. Ставши дорослими, ми виховуємо інших. Багато людей усвідомлюють важливість самовиховання, а іноді і перевиховання себе. Хочеться, щоб ви дивилися на зміст цієї лекції через призму свого досвіду і розуміння того, що багато що згодиться в професійній діяльності і сімейному житті.

Процес виховання існує здавна, а термін "виховання" виник в 18 столітті, спочатку сприймався як "напоїти", "нагодувати". Але важливий не лише догляд за дитиною, а і її духовне зростання. Сьогодні виховання не обмежується дитинством, а розповсюджується на людей різного віку і соціальних груп. Виховання є одним з основних понять педагогіки і важливою складовою частиною педагогічного процесу.Сьогодні на виховання дуже сильно впливають соціальні проблеми, тому теорія виховання - один з самих проблемних і важливих розділів педагогіки.

У широкому сенсі під вихованням розуміють процес цілеспрямованого впливу з метою накопичення людиною необхідного для життя в суспільстві соціального досвіду і формування у нього певної системи цінностей.

Наведемо ще декілька визначень виховання:

• Процес цілеспрямованого формування особистості в умовах спеціально організованої виховної системи, яка забезпечує взаємодію вихователів і вихованців.

• Цілеспрямований і систематичний вплив на розвиток людини з метою підготовки її до виконання конкретних ролей у системі суспільних відносин.

• Систематичний і цілеспрямований вплив вихователя на вихованців з метою формування у них рис і якостей особистості, необхідних суспільству.

У вузькоиу сенсі виховання часто трактується ще в конкретнішому значенні - як рішення певної виховної задачі.

Без виховання неможливе існування людства. В процесі виховання людина реалізує свою людську суть. Виховання - повільний, складний шлях. А.С.Макаренко писав в "Книзі для батьків": "Увесь . "хаос" стосунків зі світом не піддається немов би ніякому обліку, проте він створює в кожен момент певні зміни в особі дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати нимм - ось завдання виховання".

Виховання - процес вироблення, творення в людині гармонійної системи стосунків з соціумом, світом в цілому і з самим собою. Існує багато моделей В., але багато дослідників вважають, що В. - не трансляція 1 моделі поведінки і ставлеення до світу, а допомога в самовизначенні, у відповідях на питання Хто я є? і Для чого я живу?

Ми вже знаємо, що в ході історії і в процесі розвитку самої педагогічної науки розуміння теорії і практики виховання мінялося.

Руссо сказав: "Ми народжуємося слабкими - нам потрібна сила, ми народжуємося безпорадними - нам потрібна допомога, ми народжуємося безглуздими - нам потрібний розум. Усе, що ми не маємо при народженні і без чого не можемо обійтися, ставши дорослими, дано нам вихованням".

Сутність вихованняполягає в такій взаємодії, що вихователь навмисно прагне вплинути на виховуваного. Тобто виховання є одним з видів діяльності з перетворення людини або групи людей. Це діяльність, спрямована на зміну психічного стану, світогляду і свідомості особи та її ціннісних орієнтацій.

Основа виховання -загальнолюдські цінності, зразки вітчизняної і світової культури; багатовікові морально-моральні засади, традиції, Конституція, закони, нормативно-правові акти.

2. Складові частини процесу виховання.

Структура виховного процесу є взаємозв'язком основних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.

Таблиця 6.1.

Основні проблеми аналізу в теорії виховання

Питання теорії виховання Що досліджує
Для чого виховувати? Цілі в-я
Чому виховувати? Зміст в-я
Як виховувати? Методи в-я
Як організувати виховання? Форми в-я
За допомогою чого виховувати? У чому виражається зміст виховання? Засоби в-я
Як оцінити результат? Методи К і О
Які стратегії - найефективніші? Принципи в-я

Зрозуміло, що в спілкуванні з дитиною немає значущих і не дуже аспектів поведінки і він виховується не тоді, коли вислуховує цінні зауваження з боку батьків і педагогів, які нерідко розходяться із справою, а в ході постійної взаємодії зі світом дорослих і однолітків.

Проблеми виховання і навчання нерозривно пов'язані, оскільки дані процеси спрямовані на людину як ціле. Проте в науковому розумінні і організації процесів навчання і виховання є свої особливості. Тому розподіл цих процесів проводиться нами з метою пояснення їх суті.

Замислимось над такими висловами:

"Недостатньо, щоб виховання тільки не псувало нас, - треба, щоб воно змінювало нас на краще" (М. Монтень).

"Ніхто не стає гарною людиною випадково" (Платон).

Предмет виховання -людина.

Суб'єкти виховання -педагоги, батьки, діти.

Теорія і методика виховання є розділами загальної педагогіки, в яких уточнюється суть, принципи і методи, цілі і зміст процесу виховання.

Виховання має певний зміст та напрями.

Зміст виховання -ідеї, теорії, концепції, точки зору, факти - те, на чому формується особа.

Зміст виховання визначається державною політикою і станом духовної сфери суспільства.

Зміст виховання - базові культурні цінності, освоївши які людина може взаємодіяти зі світом в усьому його різноманітті через різні види діяльності.

Зміст виховання представлений в його напрямах. За ознакою напряму виховання виділяють розумове, моральне, трудове, фізичне і естетичне виховання. У наш час формуються нові напрями виховної роботи - правове, економічне, екологічне.

Таблиця 6.2.

Стисла характеристика напрямів виховання

Напрям Завдання напряму виховання
Розумове Розвиток інтелектуальних здібностей людини, інтересу до пізнання навколишнього світу і себе.
Моральне Накопичення морального досвіду і знань про правила громадської поведінки (у сім'ї, на вулиці, в школі і інших громадських місцях); Розвиток моральних якостей (уважного і дбайливого відношення до людей; чесності, терпимості.)
Трудове Формування добросовісного і творчого ставлення до різних видів трудової діяльності, накопичення професійного досвіду
Естетичне Розвиток естетичного ставления до дійсності, привнесення естетики в особисте життя і оточення, в побут, в професійну діяльність і соціальний ландшафт.
Громадянське Формування відповідального ставлення до сім'ї, до інших людей, до свого народу і Вітчизни.
Екологічне Розуміння цінності природи і усього живого на Землі. Орієнтація людини на дбайливе ставлення до природи, її ресурсів і корисних копалин, флори і фауни. Сприяння запобіганню екологічної катастрофи.
Правове Надання знань про свої прав і обов'язки, формування відповідальності за їх недотримання. Формуваання шанобливого відношення до законів і Конституції, прав людини і на критичне ставлення до тих, хто переступає останні.

Показники вихованості людини:вигляд, мова, манера поведінки в цілому і характерні окремі вчинки, ціннісні орієнтації, ставлення до діяльності, стиль спілкування.

Інший підхід: як критерії оцінки вихованості людини приймають:

- "добро" як поведінку на благо іншої людини (групи, колективу, суспільства в цілому);

- "істину" як керівництво при оцінці дій і вчинків;

- "красу" в усіх формах її прояву і творення.

Серед виховних чинників виділяють дві основні группи: об'єктивну і суб'єктивну.

До групи об'єктивних чинників відносять:

- генетичну спадковість і стан здоров'я людини;

- соціальну і культурну приналежність сім'ї;

- обставини біографії;

- культурну традицію, професійний і соціальний статус;

- особливості країни і історичної епохи.

Групу суб'єктивних чинників складають:

- психічні особливості, світогляд, ціннісні орієнтації, внутрішні потреби і інтереси як вихователя, так і виховуваного;

- система стосунків з соціумом;

- організовані виховні дії на людину з боку окремих людей, груп, об'єднань і усього співтовариства.

Результат виховання -особистісні новоутворення, пов’язані з усвідомленням і зміною системи світогляду, ціннісних стосунків, що дозволяють вибирати спосіб життя і стратегію поведінки, орієнтуватися в мові сучасної культури. Тобто в людському і соціальному просторі "добра-зла", "істини-брехні", "честности-беспринцип-ности", "любові-ненависті", "дружби-зради", "прав і обов'язків" завжди залишатися людиною.

Як в будь-якому іншому процесі, джерелом розвитку процесу виховання служать його протиріччя. Основним з них є протиріччя між зростаючими вимогами до особи (колективам) досягнутим рівнем розвитку, вихованості.

Протиріччя постійно відтворюються на новому етапі розвитку суспільства, педагогіки, процесу виховання, будучи джерелом розвитку. Відповідно, їх не треба плутати з недоліками і труднощами. Труднощі і недоліки устраняются, а протиріччя вирішуються.


Читайте також:

  1. V. Завдання.
  2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
  3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
  4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  5. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
  6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
  8. Арматурні роботи.
  9. Аудит, його мета та завдання
  10. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
  11. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
  12. Балансувальні роботи.




Переглядів: 1221

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Висновок | Характеристика самовиховання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.