• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Завдання роботи.

План.

3. Сутність, складові, зміст екологічного виховання.

4. Шляхи реалізації ескологічного виховання.

5. Визначити поняття “екологічне виховання”, “екологічна культура”.

6. Ознайомити з сутністю, метою, складовими, змістом екологічного виховання.

7. З’ясувати шляхи вирішення завдань екологічного виховання.

8. Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, порівнювати.

Основні поняття. Екологічна освіта, екологічне виховання, екологічна культура.

Список літератури.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.126–128.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В.І. Лозова, Г.В. Троцко ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і допов. – Х. : ОВС, 2002. – С.88–101.

Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.100–101.

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.54–55.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С.293–294.

1. Сутність, складові, зміст екологічного виховання.

У наші дні особливого значення набуває відповідальне ставлення людини до природи. Глобальні проблеми, які потребують негайного вирішення в сучасному світі: збереження здоров'я людей, забезпечення їх продуктами харчування, енергією, охорона природного середовища від забруднення і розрухи, збереження генетичної різноманітності біосфери.

Одним з основних соціальних інститутів, який повинен забезпечити розуміння кожною людиною власного місця у природі є середній загальноосвітній навчальний заклад. Дана робота здійснюється в ході екологічного виховання школярів.

Витоки сучасних поглядів на сутність, зміст, особливості екологічного виховання знаходимо в поглядах мислителів минулого. Напрклад, у книзі «Поученіе дітям», В. Мономах у 1117 p. пише: «Куди б ви не тримали дороги по своїм землям, не давайте отрокам причиняти шкоду ні своїм, ні чужим, ні селам, ні посівам, щоб стали проклинати вас...». Ян Амос Коменський (1592-1670 р.р.). довів, що людина, як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, які діють як у світі рослин тварин, так і у відносинах з людиною, вказує, що «... чіткий порядок школи треба запозичити у природи».

На думку В. Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Він у 1948 році організував у Павлині школу, де велась велика практична робота. Велику увагу приділяв педагог в своїй шкільній системі виховання дітей на лоні природи (школа під голубим небом). Вчений вважав, що «... дуже важливо не допустити, щоб шкільні двері закрили від свідомості дитини оточуючий світ». Два рази на тиждень «... ми йшли в природу - вчилися думати» – зазначає у своїй роботі «Серце віддано дітям» В. Сухомлинський.

Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання: підготувати екологічно грамотну людину: Що вона повинна розуміти та вміти?

· розуміє значення життя як найвищої цінності,

· здатна визначати своє місце у світі,

· бере участь в охороні навколишнього середовища,

· раціонально використовує природні багатства,

· приймає свідомі рішення у сферах життя, де перекриваються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля.

За С.С. Пальчевським екологія– це наука, що вивчає закономірності існування, формування і функціонування біологічних систем усіх рівнів – від організму до біосфери та їхньої взаємодії із зовнішніми умовами [27].

Дослідники характеризують поняття “екологічна освіта” та “екологічне виховання”.

У педагогіці метою екологічної освіти та виховання вважається формування відповідального ставлення особистості до навколишнього середовища. Екологічна відповідальність визначається як багатоаспектне утворення. Це система відносин людини з навко­лишнім середовищем і в той же час – це якість особистості, її здатність і можливість свідомо добровільно дотримуватися вимог моралі і пра­ва по відношенню до природи.

Екологічна освіта – порівняно нова галузь педагогічної теорії і практики. Екологічна освіта – це психолого-педагогічний процес впливу на свідомість га поведінку людини з метою формування в неї системи наукових знань про природу, необхідних поглядів та переконань, практичних умінь і навичок, певних ціннісних орієнтацій, норм пове­дінки в природі, активної соціальної позиції в галузі раціонального використання і охорони навколишнього природного середовища.

Головні завдання екологічної освіти:

· сприяти осмисленню життєвої значущості навколишнього се­редовища для кожної людини і людства в цілому;

· сприяти осмисленню необхідності розв'язання екологічних проблем;

· виховання почуття відповідальності за якість природного се­редовища, у якому ми живемо;

· забезпечення можливостей набуття знань та вмінь, необхідних для охорони та поліпшення навколишнього середовища;

· формувати принципово новий тип поведінки в навколишньому середовищі.

Багато дослідників вважають, що екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність спрямована на формування в учнів екологічної культури (Н.П. Волкова, С.С. Пальчевський, М.М. Фіцула).

С.С. Пальчевський зазначає, що екологічне виховання не є чимось чітко відособленим у загальному навчально-виховному процесі освітнього закладу. Воно поєднується з національно-патріотичним, моральним, трудовим.

Мета екологічного виховання - забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Для реалізації зазначеної мети науковці пропонують розв’язати наступні завдання:

· нагромадження екологічних знань;

· виховання любові до природи, бажання примножувати і берегти її;

· формування вмінь і навичок діяльності в природі.

Як виконати поставлені завдання?

Для цього представники країн-учасників Ради Взаємодопомоги колективно визначили принципи організації екологічного виховання:

· врахування взаємозв’язку глобального, національного та краєзнавчого підходів до розкриття екологічних проблем сучасності;

· екологічна освіта та виховання розглядаються як складова частина цілісного процесу виховання;

· забезпечення єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності та практичної діяльності по її поліпшенню та захисту від різних впливів на неї;

· збереження принципів систематичності, безперервності, міждисциплінарності у змісті й організації екологічної освіти і виховання.

Ці принципи лежать в основі всієї організації природоохоронної освіти та екологічного виховання. Можна стверджувати, що вони належать до значних теоретичних надбань педагогічної науки і виступають підґрунтям здійснення екологічного виховання в школі.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

а) світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;

б) осмислення екологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;

в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;

г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

Характеристика вмінь, пов’язаних з організацією екологічного виховання

Результат екологічного виховання - екологічна культура школяра.

Складаємо схему.Складові екологічної культури:

• екологічні знання;

• екологічне мислення;

• культура вчинків;

• культура екологічно виправданої поведінки, яка характеризується ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденні справи.

2. Шляхи реалізації ескологічного виховання.

Отже, виникає питання: як діяти вчителю, щоб допомогти учневі оволодіти ЕВ? Для цього існують різні форми виховання. Форма виховання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Екологічне виховання здійснюється в ході уроків та у позаурочній роботі. Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

Вчитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його зв’язок з іншими уроками в межах здійснення екологічного виховання. Наведіть приклад здійснення екологічного виховання на уроці математики, музики, іноземної мови, українського читання.

Камінь

У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу сюди прийшов хлопчик, який любив пустувати. Він подумав: „А що воно буде, коли візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне дуже".

Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло, та ще й дуже. Хлопчик засміявся і побіг, забувши про свої пустощі.

Камінь упав на дно криниці і закрив джерело. Вода перестала прибувати. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, і дуб засох,бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.

На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі.

Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила подорожнього студена криниця. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки.

„Де ж воно все поділося?"- задумався дідусь.

В. Сухомлинський

Проблемні запитання екологічно-морального змісту та завдання:

— Які якості хлопчика виявилися у його вчинку?

— Яке правило випливає з цієї розповіді?

— Як по-іншому можна назвати твір?

Поставте один одному запитання за прочитаним.

Яким може бути результат такої роботи з художнім твором?

При цьому підручник з певного предмета повинен бути тією ланкою, яка сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня і педагогічних намагань вчителя. Звичайно, важливе слово вчителя, яке зможе викликати інтерес до змісту предмета, підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширити можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час.

Схарактеризуємо методи екологічного виховання учнів.

За М.М. Фіцулою [35] метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками і залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль.

Іншим методом являється навчальний дослід який є елементарним навчальним експериментом. Він, як і спостереження, є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Специфіка досліду полягає в тому, що він дозволяє отримати явище в «чистому вигляді», уникнути впливу побічних факторів.

Ще одним розповсюдженим методом є практична робота. Це навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують практичні дії з об’єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. Їх основною метою є формування практичних умінь і навичок.

Засобом організації практичної роботи є практичне завдання. Єфективність його виконання учнями залежить від: чіткого визначення конкретних цілей практичної діяльності; відбору необхідних матеріальнних об’єктів або їх матеріалізованих форм, приладів чи їх моделей; розробки прийомів виконання завдання [1].

Своєрідним інструментом залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту.

Дослідниками запропонована диференційована система питань, які допоможуть учням свідомо здійснювати аналіз певних природних явищ, встановлювати зв’язки між ними тощо

Велике значення для екологічного виховання мають завдання, які спонукають учнів використовувати логічні прийоми і робити висновки. Наприклад: «Уявімо, що на Землі зникли усі живі організми, крім вищих рослин. Опишіть подальший розвиток подій». Під час обгрунтування цього завдання учень має включитися в такі ситуації, в яких він діятиме як у реальному житті. Це допоможе викликати у школярів співпереживання до всього живого, сприятиме реалізації набутих екологічних знань, спонукатиме до самовиховання, виховуватиме в них наполегливість дослідників.

Стисло схарактеризуємо передовий педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів.

Заслуговує на увагу досвід роботи О. Тарасенко, яка розробила серію «уроків милування». Учні на таких уроках ознайомлюються з правилами поводження в лісі, біля річки, тощо, а також вчать правила збирання рослин (лікарських до букету), ягід, грибів, плодів, насіння дерев. Для молодших школярів вона пропонує певні види практично-природоохоронної діяльності: догляд за кімнатними рослинами, шкільними квітниками, участь в озелененні школи, вулиці, де живе учень; прибирання та догляд за певною територією школи, знищення шкідників на плодових деревах, збирання насіння квітів, насіння плодів дерев і кущів, підгодівля птахів узимку, розвішування годівниць, допомога дорослим у підгодівлі лісових тварин, догляд за домашніми і шкільними акваріумами, тераріумами, кімнатними птахами, свійськими тваринами, збирання попелу для добрива, допомога розпліднику у догляді за молодими ялинками чи плодовими деревами [10].

Досвідчені вчителі спонукають школярів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що…», в яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили і здібності.

Результативність екологічного виховання забезпечують й через організацію інших видів діяльності: проведення фенологічних спостережень, читання тематичних віршів, казок, творів, проведення конкурсів тощо. Пропонують й ігрові форми: вікторини-головоломки, аукціони, ігри: «Відгадай за голосом», «Лікарські рослини», «Упізнай за пером» тощо.

Наведемо приклад гри з молодшими школярами.

Тема. Рослинний і тваринний світ лісів, луків, водойм.

Гра «Що де росте?»

Програмовий зміст. Закріпити знання дітей про назви знайомих рослин та місць, де вони ростуть (ліс, луки, водойма).

Обладнення. Ілюстративний матеріал із зображенням природних угруповань (ліс, луки, водойми); гербарні зразки рослин цих угруповань або живі рослини.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням лісу, луків, ставка, річки. Вони мають дібрати відповідні гербарні листки (живі рослини), розповісти про пристосування даних рослин до умов існування.

Завдання:

1. Перенести рослини лісу у водойму; рослини водойм – на луки; рослини луків – у ліс. Що в результаті цього трапиться?

2. Метод фантастичної проблеми.

Що трапиться, якщо: а) у лісі не буде дерев?;

б) у ставку – води?; в) на луках ростимуть лише дуби?

Цікавими для дітей є і уроки математики на природі з використанням задач екологічного змісту, а шестилітки можуть виконувати приклади, записуючи їх паличкою на піску, або ж пограти в математичні ігри з екологічним змістом Вчителька Н. Горпинич пропонує школярам самостійно знайти у навколишньому середовищі аналоги природних форм. Наприклад, діти помічають, що павутина підказала людині, як створити мереживо.

Позаурочна робота. Дієвою формою організації екологічного виховання учнів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установки, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах у природному середовищі. Робота в теплиці, догляд за теріторією школи тощо.

Позашкільна робота. Секції, станції юних туристів, діяльність зоопарку, дома дитячої творчості, відвідування Музею природи, зоопарків тощо.

Від року до року якість екологічних вмінь та їх кількість повинні в учня змінюватися.

Отже, вчителю-предметнику та вихователю треба знаходити екологічний потенціал в своєму предметі та сприяти тому, щоб закласти наукову основу екологічної культури у кожної дитини.

Лекція № 18.

Тема. Трудове виховання. Економічне виховання.

Читайте також:

1. V. Завдання.
2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Арматурні роботи.
9. Аудит, його мета та завдання
10. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
11. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
12. Балансувальні роботи.

Переглядів: 1469