МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття про психіку. З історії науки про психічне.План Лекція 1.1 Сучасна психологія, її розвиток, предмет, структура. методи. Тези лекцій ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
з навчальної дисципліни «Психологія»
Розробники:Богучарова О.І. доц. кафедри психології,судової медицини та психіатрії, канд.психол.наук, доцент ____________________/ (підпис) Луганськ – 2013
1. Поняття про психіку. З історії науки про психічне. 2. Методи психології. 3. Нейрофізіологічні основи психіки. 4. Свідомість і несвідоме. Розглядаючи це питання, необхідно визначити поняття “психологія”, її цілі, можливості з’ясувати, як змінювався предмет психології протягом століть, визначити головні принципи психології. Психологія– це наука про явища, закономірності та механізми розвитку і функціонування психіки як властивості головного мозку людини створювати суб’єктивні образи об’єктивної реальності, на основі та за допомогою яких відбувається керування діяльністю особистості. Цілі психології у загальному розумінні: Наукова ціль – відкрити та зрозуміти наукові закони, яким підпорядковується поведінка і психіка. Практична ціль – означає застосування відкритих законів у реальному житті. Цілі психології у вузькому розумінні: - описувати предмет науки – психіку і поведінку; - розуміти і пояснювати їх; - передбачати майбутню поведінку і психічні явища; - контролювати (змінювати) поведінку і психічні реакції. Можливості психології: - зробити вас більш поінформованими; - задовольнити вашу цікавість щодо людської натури; - допомогти вам краще керувати своїм життям; - допомогти у взаєминах із іншими людьми; - допомогти у вашій професії; - розвинути вашу проникливість у політичній та соціальній сферах. Психіка(від греч. psychikos - душевний) - форма взаємодії організму з навколишнім середовищем, опосередкована активним відображенням ознак об'єктивної реальності. Активність відображення виявляється передусім в пошуку і випробуванні майбутніх дій в плані ідеальних образів. Психіка становить собою сукупність різних психічних явищ, під якими розуміють факти внутрішнього суб’єктивного досвіду. Психічні явища поділяються на три основні групи: 1. Психічні процеси – це форма цілісного відображення людиною об’єктивної дійсності. Вони поділяються на дві групи: пізнавальні процеси – відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та емоційно-вольові – почуття, емоції, воля. 2. Психічні стани – психологічна характеристика людини, що відображає її триваліші, статичніші душевні переживання. В цю групу входять: настрій, афект, фрустрація (емоційні прояви), зосередженість, розсіяність (увага), рішучість, зібраність (вольові прояви) та ін. 3. Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб’єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності. На основі кожного психічного процесу може виникнути відповідна психічна властивість: на основі відчуття – чутливість, сприймання – сприйнятливість, уваги – уважність та ін. Психологія - наука про саме складне, що поки відомо людству. Особливістю психології є злиття об'єкта і суб'єкта пізнання. Думки, почуття, вольові спонуки усвідомлюються людиною як вияв його власної внутрішньої суті, що складає своєрідний психічний центр - суб'єкт Я, який сприймається як щось постійне, позачасове і значною мірою незмінне. З течією часу у людини міняються зовнішність, звички, образ думок, об'єм знань, але його Я в значенні внутрішнього самовідчуття життя залишається однаковим в будь-якому віці. Ця особливість суб'єкта Я була помічена вже на ранніх рівнях розвитку людства і послужила основою для виникнення таких понять, як «душа», «дух», а потім і для запеклих філософських суперечок, що не втихають і до цього дня. Повсякденне життя постійно переконує в тому, що наше фізичне самопочуття визначається психічним станом. Уявлення напівінтуїтивного, напівемпіричного походження про глибоку залежність здоров'я від «душевного стану», від психіки надзвичайно стійко утримуються протягом всіх історичних епох, знаходять яскраве відображення в художній літературі, в традиціях і віруваннях всіх народів. Ідея психічного впливу на тілесні функції була провідною ідеєю і всієї донаукової психології, в якій поняття психіки найтіснішим образом зв'язувалося з поняттям «душі» як непізнаваної божественної суті. У своєму розвитку психологія пройшла кілька етапів. Філософський етап: 6ст. до н.е. – 5ст. предмет вивчення - душа. Підсумки: формування двох напрямків: матеріалізму і ідеалізму в поясненні походження виявів душі. Перші емпіричні знання про психічні процеси і явища - відчуття( сприйняття), пам'ять, мислення, волю, характер. (Епікур, Платон, Арістотель). 5 – 13ст. розвиток вчення про душу в рамках філософських вчень на базі медичних знань (Гіппократ, Гален, Авіценна; Ф. Аквінський). 14 – 16ст. вчення про душу в контексті розвитку анатомо-фізіологічних знань ( Ф. Бекон). Підсумки: відмова від душі як предмета дослідження. Уведення терміну «психологія». 17 – 19ст. - предмет вивчення психології - свідомість. (Р. Декарт, Б. Спіноза, Д. Локк). Р.Декарт стверджував, що існування душі і тіла – дві різні й незалежні субстанції. Він, на відміну від Арістотеля, “оживлює” тіло, проголошуючи ідею рефлекторної дуги. “Оживлення” тіла, як і одночасні пошуки натуральних механізмів дії душі, створювали певний грунт для вивчення природи людини на основі принципу антропологічної цілісності. Спробу подолання декартівського дуалізму в питанні про зв’язок психічного й фізичного здійснив видатний філософ Б.Спіноза. Свідомість людини, на його думку, не існує окремо від тіла, а утворює з ним певну єдність. Якщо тіло не зазнає впливу зовнішніх предметів, душа ніяким чином їх не сприймає. Принцип детермінізму, розроблений у психології Б Спінозою, з одного боку, заперечує свободу волі, з іншого – включає душу в систему причинного пояснення природних явищ. Дж. Локк вважав, що всі істинні знання можна одержати лише в досвіді. Знання про психічне дає внутрішній досвід і відповідні методи – самоспостереження, інтроспекції, суб’єктивного експерименту тощо. Оскільки ж внутрішній досвід дає лише знання про окремі психічні стани чи процеси, остільки саме вони, а не абстрактна душа мають бути предметом психології. Науково-експериментальна психологія. Розвиток психології як самостійної науки: 19ст. - предмет вивчення - діяльність нервової системи і органів почуттів, співвідношення між фізичним і психічним. Підсумки: формування природознавчих передумов психології як самостійної науки. Вчення про рефлекс. Виникнення нових галузей в психології. (І.М. Сеченов, І.П. Павлов, Е. Вебер, М. Фехнер, В. Вундт). Відкриття у 1879 році експериментальної лабораторії В.Вундтом є початком існування психології як науки. Читайте також:
|
||||||||
|