• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про психіку. З історії науки про психічне.

План

Лекція 1.1 Сучасна психологія, її розвиток, предмет, структура. методи.

Тези лекцій

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

з навчальної дисципліни

«Психологія»

Розробники:Богучарова О.І. доц. кафедри психології,судової медицини та психіатрії, канд.психол.наук, доцент

____________________/

(підпис)

Луганськ – 2013

1. Поняття про психіку. З історії науки про психічне.

2. Методи психології.

3. Нейрофізіологічні основи психіки.

4. Свідомість і несвідоме.

Розглядаючи це питання, необхідно визначити поняття “психологія”, її цілі, можливості з’ясувати, як змінювався предмет психології протягом століть, визначити головні принципи психології.

Психологія– це наука про явища, закономірності та механізми розвитку і функціонування психіки як властивості головного мозку людини створювати суб’єктивні образи об’єктивної реальності, на основі та за допомогою яких відбувається керування діяльністю особистості.

Цілі психології у загальному розумінні:

Наукова ціль – відкрити та зрозуміти наукові закони, яким підпорядковується поведінка і психіка.

Практична ціль – означає застосування відкритих законів у реальному житті.

Цілі психології у вузькому розумінні:

- описувати предмет науки – психіку і поведінку;

- розуміти і пояснювати їх;

- передбачати майбутню поведінку і психічні явища;

- контролювати (змінювати) поведінку і психічні реакції.

Можливості психології:

- зробити вас більш поінформованими;

- задовольнити вашу цікавість щодо людської натури;

- допомогти вам краще керувати своїм життям;

- допомогти у взаєминах із іншими людьми;

- допомогти у вашій професії;

- розвинути вашу проникливість у політичній та соціальній сферах.

Психіка(від греч. psychikos - душевний) - форма взаємодії організму з навколишнім середовищем, опосередкована активним відображенням ознак об'єктивної реальності. Активність відображення виявляється передусім в пошуку і випробуванні майбутніх дій в плані ідеальних образів.

Психіка становить собою сукупність різних психічних явищ, під якими розуміють факти внутрішнього суб’єктивного досвіду. Психічні явища поділяються на три основні групи:

1. Психічні процеси – це форма цілісного відображення людиною об’єктивної дійсності. Вони поділяються на дві групи: пізнавальні процеси – відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та емоційно-вольові – почуття, емоції, воля.

2. Психічні стани – психологічна характеристика людини, що відображає її триваліші, статичніші душевні переживання. В цю групу входять: настрій, афект, фрустрація (емоційні прояви), зосередженість, розсіяність (увага), рішучість, зібраність (вольові прояви) та ін.

3. Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб’єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності.

На основі кожного психічного процесу може виникнути відповідна психічна властивість: на основі відчуття – чутливість, сприймання – сприйнятливість, уваги – уважність та ін.

Психологія - наука про саме складне, що поки відомо людству. Особливістю психології є злиття об'єкта і суб'єкта пізнання. Думки, почуття, вольові спонуки усвідомлюються людиною як вияв його власної внутрішньої суті, що складає своєрідний психічний центр - суб'єкт Я, який сприймається як щось постійне, позачасове і значною мірою незмінне. З течією часу у людини міняються зовнішність, звички, образ думок, об'єм знань, але його Я в значенні внутрішнього самовідчуття життя залишається однаковим в будь-якому віці. Ця особливість суб'єкта Я була помічена вже на ранніх рівнях розвитку людства і послужила основою для виникнення таких понять, як «душа», «дух», а потім і для запеклих філософських суперечок, що не втихають і до цього дня.

Повсякденне життя постійно переконує в тому, що наше фізичне самопочуття визначається психічним станом. Уявлення напівінтуїтивного, напівемпіричного походження про глибоку залежність здоров'я від «душевного стану», від психіки надзвичайно стійко утримуються протягом всіх історичних епох, знаходять яскраве відображення в художній літературі, в традиціях і віруваннях всіх народів.

Ідея психічного впливу на тілесні функції була провідною ідеєю і всієї донаукової психології, в якій поняття психіки найтіснішим образом зв'язувалося з поняттям «душі» як непізнаваної божественної суті.

У своєму розвитку психологія пройшла кілька етапів.

Філософський етап:

6ст. до н.е. – 5ст. предмет вивчення - душа. Підсумки: формування двох напрямків: матеріалізму і ідеалізму в поясненні походження виявів душі. Перші емпіричні знання про психічні процеси і явища - відчуття( сприйняття), пам'ять, мислення, волю, характер. (Епікур, Платон, Арістотель).

5 – 13ст. розвиток вчення про душу в рамках філософських вчень на базі медичних знань (Гіппократ, Гален, Авіценна; Ф. Аквінський).

14 – 16ст. вчення про душу в контексті розвитку анатомо-фізіологічних знань ( Ф. Бекон). Підсумки: відмова від душі як предмета дослідження. Уведення терміну «психологія».

17 – 19ст. - предмет вивчення психології - свідомість. (Р. Декарт, Б. Спіноза, Д. Локк). Р.Декарт стверджував, що існування душі і тіла – дві різні й незалежні субстанції. Він, на відміну від Арістотеля, “оживлює” тіло, проголошуючи ідею рефлекторної дуги. “Оживлення” тіла, як і одночасні пошуки натуральних механізмів дії душі, створювали певний грунт для вивчення природи людини на основі принципу антропологічної цілісності.

Спробу подолання декартівського дуалізму в питанні про зв’язок психічного й фізичного здійснив видатний філософ Б.Спіноза. Свідомість людини, на його думку, не існує окремо від тіла, а утворює з ним певну єдність. Якщо тіло не зазнає впливу зовнішніх предметів, душа ніяким чином їх не сприймає. Принцип детермінізму, розроблений у психології Б Спінозою, з одного боку, заперечує свободу волі, з іншого – включає душу в систему причинного пояснення природних явищ.

Дж. Локк вважав, що всі істинні знання можна одержати лише в досвіді. Знання про психічне дає внутрішній досвід і відповідні методи – самоспостереження, інтроспекції, суб’єктивного експерименту тощо. Оскільки ж внутрішній досвід дає лише знання про окремі психічні стани чи процеси, остільки саме вони, а не абстрактна душа мають бути предметом психології.

Науково-експериментальна психологія. Розвиток психології як самостійної науки:

19ст. - предмет вивчення - діяльність нервової системи і органів почуттів, співвідношення між фізичним і психічним.

Підсумки: формування природознавчих передумов психології як самостійної науки. Вчення про рефлекс. Виникнення нових галузей в психології. (І.М. Сеченов, І.П. Павлов, Е. Вебер, М. Фехнер, В. Вундт).

Відкриття у 1879 році експериментальної лабораторії В.Вундтом є початком існування психології як науки.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
4. А/. Поняття про судовий процес.
5. АГД як галузь економічної науки
6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
9. Актуальність курсу історіософії історії України
10. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
11. АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ В ІСТОРІЇ
12. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.

Переглядів: 874